За вікном починало сіріти. Пуголовці вже час було виходити, щоби не спізнитися на роботу. Власне Пуголовка, то було його прізвище, а звався він Максимом. Мав безліч можливостей яким чином потрапити на роботу, котрі загалом зводилися до «іти пішки» або «їхати». Відстань між двома точками (у просторовій системі координат) так само, як і час на подолання цієї відстані (по осі часу) були приблизно однакові (автобуси робили великий гак). Але ж існувала ще й імовірнісна вісь.
І хоча послідовність подій за умови вибору варіанту «пішки» обіцяла менше негативних наслідків, ноги так боліли після учорашнього «відпочинку» з лопатою на дачі, що він ще з вечора, ризикуючи, вибрав автобус. Існували й інші варіанти на осі усіх можливих виборів: зателефонувати і сказати, що хворий, звільнитися або й не піти на роботу взагалі. Проте Пуголовка вважав, що ще не час було змінювати усталену послідовність подій «дім-робота-дім», оскільки не накопичилося достатньої кількості негативних наслідків від неї. І звичайно ж він усвідомлював, що усе це були тільки його власні, суб’єктивні оцінки.
Пуголовка вже давно перестав замислюватися, що станеться, якщо зовсім відмовитися від усіх цих виборів та підрахунків, бо ж у глобальному розумінні будь-яка подія може відбутися, а може й не відбутися. Зараз уже взагалі мало хто пам’ятав як і коли це усе почалося. Більшість дослідників сходилися на думці, що це сталося на якомусь із засідань Асамблеї, коли хтось із представників сказав тепер уже всім відомі слова: «Перепрошую, а чого ми оце з вами тут завелися?».
Відтоді висувалося безліч причин усіх наступних подій: розм’якшення голів, посилення космічного випромінювання, погіршення екології, але слово за словом, закон за законом змінилося майже усе.
Коротко кажучи усі перестали брехати. Навіть самим собі.
Будь-що, будь-яка точка зору стала подаватися, як випадкова подія.
З’явилися поняття імовірності, похибки і невизначеності. Скрізь.
У побуті (з 14 до 18 травня із похибкою + два тижні у зв’язку з профілактичними роботами на котельні буде відсутня гаряча вода), у медицині (зможемо вилікувати вас з імовірністю 93,6% або 6,4 людини зі ста помирають у процесі лікування), у виробництві (діаметр валу дорівнює 40 + 0,3 мм. з довірчою імовірністю на кваліфікацію токаря 95%), у РАГСі (народилася приблизно через 8,5 + 1,5 місяці після зачаття і, враховуючи неуважність медичної сестри, котра вішала ярлички, може бути дочкою будь-якої з матерів, що народжували того ж дня).
Навіть провідні есхатологічні течії тепер висловлювалися дуже обережно.
Кінець світу може з імовірністю 0,00000000000000000000000000003% настати завтра о 9 годині ранку. Якщо прогноз на завтра не відбудеться, то імовірність кінця світу післязавтра, наступного тижня, місяця або року зростатиме за експоненціальним законом асимптотично наближаючись до одиниці.
Вірити цьому можна було, звичайно ж, тільки на 2 проценти, враховуючи особисту зацікавленість прогнозуючої організації.
У погано освітленому автобусі Пуголовка розгорнув книжку і став читати. Майже до кожного слова автор проводив морфологічний аналіз, кожне речення або сентенція супроводжувалися безліччю цитат та посилань на першоджерела з обов’язковим зазначенням року видання, кількості сторінок та видавництва. Просте словосполучення розтягувалося таким чином майже на декілька листків.
Уздовж дороги стояли рекламні щити із написами про цигарки (куріння не може спричиняти ракові захворювання; воно 100%-но спричиняє їх, тільки у когось раніше, у когось пізніше), про алкогольні напої (невизначеність поведінки після вживання алкогольних напоїв знаходиться у межах плюс-мінус нескінченості), про мобільних операторів тощо.
Пуголовка закрив книжку і став дивитися у вікно. Дорогою на роботу він завжди намагався побачити його. Те, що не вимагало абсолютної щирості й не потребувало додаткових підрахунків та порівнянь.
Крізь просвіти між багатоповерхівками він пожадливо стежив за тим, як з-за далекого, невиразного і хвилястого обрію повільно сходило сонце.
