Як і багато освічених дітей українських іммігрантів вже в університеті Самуель (Сем) Оренчак усвідомив своє везіння, свою легку вдачу. Він має все: освіту - вже виплачену батьками, подаровану батьками квартиру, нове також виплачене авто. Лише Сем на відміну від інших сокурсників не став годувати бідних на вулиці, не провалився в покаянну воронку лівацтва. Сем виріс у преріях, і певно тому його було не просто так збити з власної стежки. Він з дитинства, зі школи знав, що він інакший, особливий і доля його особлива. В канадській школі відчуття власної особливості у дитини навіть заохочується. Потім в університеті він познайомився з одногодками з цілого світу, з кожним місяцем навчання також докладаючи у свій характер нові блискучі цеглини молодого світогляду. За три роки по закінченню університету в Едмонтоні, після перших спроб знайти себе, Сем знайшов свою молоду вдачу в преріях України, вірніше в степу української Сіверщини. Чи знайшов молодий хлопець свою долю в степу? Хто зна.
Сем має тут на Сіверщині декілька власних проектів. Він інвестував свої гроші і гроші родини у вітряні електростанції, відкрив маленький завод по переробці картоплі і соління овочів. Висадив невеликий молодий сад горіхових дерев. Хлопець планує відкрити канадський ресторан біля швидкісної траси.
З дитинства Сема захоплював відкритий простір. Ще малим хлопцем, коли від сліз дитячих образ і підліткової тривожності боліло в грудях і перехоплювало подих, хлопця знаходили в високому сухостої, поміж трав і птахів. Потім студентом, під час особистих підліткових криз, непорозуміння з дівчатами або родиною, він сідав на авто і мчав за межі міста, в прерії, по дорозі купуючи гарячу каву у пластиковому стаканчику в придорожній кавярні Tim Horton’s. Тут на Сіверщині Сем оселився на краю невеликого села, де від відкритого неба і не втечеш як захочеш. Хлопець побудував, склав собі "tiny cabin", збірну хатку з великими скляними вікнами на всю стіну і виставив її на власних десяти сотках. З виглядом на степ.
*****
Український дискурс сьогодні не знаходить місця для таких фантазій. Ми маємо величезний степ посеред Європи, величезний простір для нових проектів, з все більш мяким кліматом. Сотні тисяч молодих українських імігрантів шукають свою першу роботу щороку, важко вписуючись в досі доволі сегрегований, поділений на родинні, кланові, вузькокультурні інтереси світ. Зациклені в старій рутині, понятійних штампах і консервативних традиціях українці не те що не знаходять, навіть і не шукають відповіді на такі елементарні виклики. Без футуристичної екзальтації, що стоїть на заваді ось такого будинку молодого репатріанта у спорожнілій старовинній Сіверщині? Чому хлопці і дівчата українського походження, які виросли посеред прерій Північної і Південної Америки, які отримали освіту і успадкували фінансову незалежність не мають шансу розглянути такий варіант для себе. Діти українських імігрантів безперечно дивляться в сторону України. Що б вони не чули, навіть від власних батьків, через всі романтизації і лякалки старшого покоління, всеодно дивляться.
*****
Сем зупинив своє авто на аварійній стоянці траси M01 Київ - Чернігів. Тут пряма широка траса накочується на пагорб залитий вечірнім осіннім сонцем. А значить це південна сторона, захищена від північного вітру. Десь ось тут, в тіні старих придорожніх верб може бути затишний ресторан. Питання фінансування для вже "established", осілого репатріанта, у якого працюють інші проекти виглядає другорядним. Питання окупності ресторану більш важливе – траса повна автомобілів, traffic гарний і інші ресторани при дорозі порожніми не стоять. Втім, це переважно місцева кухня, а Сем хоче саме канадський ресторан: той "fusion", те стримане різнобарвя страв з мясом, випічки і напоїв яке і в преріях Канади, і яке тут в Європі можна назвати як власне «канадський ресторан». Наприклад, канадські "perogies" – вареники, страва, що колись давно приїхала з першими українцями за океан, там змінилася, стала технологічнішою, пристосованою до канадських смаків і ось тепер повертається до України. Такий ресторан буде насамперед цікавий самому Сему, ну і декільком тисяч інших канадців, що живуть тепер в Україні. Але скільки з них їздять трасою M01? Цілком практичні питання: «скільки?», «звідки?», «хто?» Але вже не «чому?» Пазл склався, Самуель Оренчак знайшов себе в своєму новому прохолодному просторі – на батьківщині пращурів. Де люди трохи інакші, але напрочуд зрозумілі. Різні та ще більш непрості. Більш корумповані ніж в заручених з протестантською етикою преріях, але не всі, але не в стосунках з ним, з молодим канадцем.
Простір степу як і простір прерій, простір океану… простір назагал залишає більше свободи залишитися собою. Виразними стають людські характери, гарні вчинки виглядають чеснотами, злі помисли виливаються вендеттами. Як в стрічках у братів Коенів. Це якщо бачити події в просторі так, як бачать їх брати Коени. Якщо навчитися бачити, якщо хочеться бачити не так, як інші бачити звикли.
**********
Чи велике місто в Україні привабливе для репатріанта? Чи, зважаючи на останні перемоги засобів звязку, швидкого переміщення сервісів і бізнес активності в мережу Інтернет, доступність автомобілів і все кращих українських доріг, ті ж степи Сіверщини мають свої сильні сторони? Чим сьогодні складений зі скла і пластику будинок з великими вікнами, інтернет під Конотопом відрізняється від такого ж під норвезьким Трьомсе? Від Конотопа ближче до Парижу і Берліну, і в Конотопі тепліше, нехай це і північ України і черешня тут не росте. Навчання все більше через Інтернет, медицина не великий головний біль для молодого хлопця... Що ми знаємо про головний біль нового покоління назагал? Може просто дати їм шанс і менше залякувати власними страшилками з минулого?
Ікра з Коропа
Ідея лежала на поверхні, або сказати... плавала по дну. В Десні і в сотні маленьких річок які в неї впадають водиться риба короп. Почуває себе риба на Сіверщині прекрасно, товстіє, порсається в прогрітому сонцем мулі, відїдається вліку комахами, росте як таке собі водяне порося до майже поросячих розмірів. Мясо коропа соковите, засмажене на сковороді на на олії відливає благородним багряним кольором. Втім, не мясом одним гарний короп.
Коропа ловлять організовані в спільноти напівпрофесійні рибалки. Коропа розводять промисловим способом, в невеликих ставках, а останнім часом і в великих пластикових чанах поруч з зеленими висадками аквапоніки. Ставків на Сіверщині багато, багато рибалок і підприємництва довкола риби, а от місто Короп одне.
На старовинному гербі міста риба короп. Розташоване воно біля чисельних неглибоких розтоків Десни, які прогріваються влітку аж так, що перетворюють околиці міста на сіверську Амазонку. Болотяні затоки швидко вкриваються високою пахучою зеленню, від дзвону гвинтокрилих бабок і співу маленьких пташок хоч вуха закривай. Колись масова боротьба за меліорацію тут була програна річці.
-Давай організуємо цілу кампанію, за підтримки міста, туристичного і рибного бізнесу. І родзинкою буде не сама риба, а її ікра - казав Сем одному з депутатів Коропської територіальної громади в придорожньому ресторані де вечорами любив перехилити кухоль пива з друзями. Ще з Канади Сем любив грецьку кухню, купував в грецькому магазині в Едмонтоні до пива і до червоного вина солону ікру коропа - терамасалату. З України подорожував в Туреччину де переконався, що ікру карпа люблять і там. То чому трамасалати немає на Сіверщині? Чому страви з ікри коропа на поширені на власне Коропщині?
Ідея Сема в тому, щоб отримати підтримку зацікавленої в туризмі місцевої адміністрації і заробити на виробництві риби, переробці ікри у що Сем думає вкластится сам.
-А що там в цій теремасалаті? Ніколи не пробував - зацікавився місцевий депутат.
-Соняшникову олію додають, барвники... Кажу ж, все один до одного! І соняшник тут росте, і олію роблять, і рибу розводять, і місто називається Короп.
Рекламні щити на трасі М1 запрошують українців відвідати старовинну Сіверщину. Але як звадити мешканця тисячолітнього Києва чи європейця власне старовиною? Сем пропонує запросити туристів на Коропщину поїсти. І не просто поїсти, а поїсти ікри. Місто Короп легко асоціюється з рибою. Риба, річка Десна, старовинний Короп - тут тобі все разом. Не всі люблять їсти рибу, а от канапка з рожевим салатом з ікри та з вином, та під пиво навіть якщо ти не любиш їсти звучить заманливо, делікатесно!
-Я підніму це на наступному засіданні. Напиши мені пропозицію на ім'я тергромади. Думаю ми зможемо повертати половину витрат на рекламу, якщо в цій рекламі ви запрошуватиме на туристів саме на Коропщину - казав депутат бізнесмену дивлячись у свій телефон, в якому він швидко щось нотував під час розмови.
-Краще бізнес заплатить цю половину вам. у міста розцінки на рекламу будуть кращі. Та й привабливіше це зробити без реквізитів на рекламі. Звісно, потрібно щоб вклалися всі місцеві виробники і ресторатори - розмірковував вголос Сем.
-Отож подумай, поговори з іншими підприємцями і напиши лист коли будеш готовий. Все, що треба від місцевої влади, все чим зможемо ми підтримаємо - вимкнув екран телефону депутат замовляючи другий кухоль місцевого пива.
