Айфон нав’язливо озвався забійним лейблом Motor Music. – Задовбав! – злісно гаркнув Самурай, і, знехотя, свайпанув пальцем по екрану. – Алло! Слухаю!
– Самур, ти лайкнув мій сьогоднішній відосик з даху вагона електрички? Нажаль Бегемота шваркнуло струмом так – одна чорна головешка залишилася, він навіть не зойкнув.
– Мені твій хайп по баттхерту! Глянь на мій стікер і дізлайка не потрібно!
– Пацик, не бикуй! В мене майже лям лайків, переглядів і крутих постів. Я пруся!
– Обережно на поворотах, Стілете!
– Кінчай шеймить, бухло я виграв. Бувай, Самурає!
Самурай знервовано відштовхнув айфон.
Величезна зелена жаба заздрості душила його самолюбиву душу.
– Ось я вам покажу справжній треш! – гримнув він на когось в порожнечу. В голові вирував справжній каламбур. У Самурая поволі вимальовувався сюжет чергового відосика, що мав за стреміти інет, де він стане крашем і повним піпяо для хайпстерів.
– Еврика! Нарешті, вийшовши зі стопору, зрадів Самурай визрілому забійному сюжету снаффа. Ейфорія від уявного відео штовхала його на крайності. Він, без вагання, набрав 003. Айфон відгукнувся тендітним жіночим голосом: «Швидка слухає! Що у вас трапилось!»
– Молодий хлопець помирає від ножового поранення! – без тіні хвилювання повідомив Самурай.
– «Ваша адреса?»
– Вулиця тупикова, дім 6, квартира 66, – «якийсь диявольський збіг цифр», – блискавкою промайнуло в голові, – «і чому я цього не помічав раніше?» А-а-а! Чому бувати, того не минути!
Самурай всівся на стільці перед камерою. Скуйовдив чуб. Зирнув у дзеркало. На нього витріщилося бліде, меланхолічне, типове обличчя довена.
Здалека почулося тривожне завивання сирени швидкої допомоги.
Час ікс настав.
Самурай зірвав з себе сорочку. Правицею стиснув величезний кухонний ніж. Лівою, без вагань, увімкнув камеру.
В під’їзді почувся квапливий тупіт ніг.
Одним стрімким рухом руки Самурай щосили полоснув себе ножем по животу…
Снафф у прямому ефірі завалив сайт під натиском лайків.
