Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2641
Творів: 48599
Рецензій: 93358

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Соціальна драма

КРУК

© Леонід Данільчик, 07-03-2021
КРУК

У темній кімнаті метушились кольорові плями світла. Швидка, безглузда зміна відбитків подій, випромінених телеекраном. Мов люмінесцентні бактерії, плями повсюди ковзали, окреслюючи форми предметів та людей. Крук тихо спостерігав те, як Той на дивані закинув назад голову і розкинув руки. Вона повільно просунула своє коліно між його стегон і вперла в пах. Нахилилась і почала пестити та цілувати Його обличчя. Він не ворушився. Її пестощі перейшли на шию, плечі, потім груди. Опустилась колінами на підлогу та вкрила поцілунками і покусуваннями Його живіт. Далі… Нижче... Його рука лягла їй на потилицю, Вона одразу її відсторонила. Але він повернув руку і почав лагідно повстати волосся в такт ритмічних рухів Її голови. Під пасмами у вусі заметушилась блискуча сережка – маленька пташка з розкритими крильцями.
Круку затуманилось в очах, він витер їх рукою. Долоня була вологою – сльози. Погляд сфокусувався на шибці вікна – на ній налип напівпрозорий відбиток сухого, витягнутого обличчя. Крук дістав сигарету, встромив в рот, але схаменувся. Ще раз кинув погляд крізь вікно на метушню тіней та людей в кімнаті та тихо відійшов від будинку.
По дорозі зайшов в «Калинку». Сто. Ні. Сто п’ятдесят. Не бере. Ще сто. Ще. Сто… Сто… Сто…

…Віта увійшла в квартиру. Її стрункий стан віддзеркалився в склі дверей на кухню. Вона скинула напотемки черевички і боса зайшла до кухні. Увімкнула світло, за столом сидів Крук. Вона широко, щасливо усміхнулась і махнула йому рукою. Крук відірвав тяжкий погляд від підлоги, повільно перевів пусті, позбавленні іскри очі на дружину. Повільно піднявся і з силою вдарив її в губи. Віта звалилась з ніг, падаючи, змахнула з плити якийсь посуд.
Все зрозуміло. Їй все стало зрозуміло. Він дізнався. Він вже все знає.
Крук копнув Віту, потрапив в стегно. Вона підскочила, рвонулась, але удар коліном в груди знову кинув її на підлогу. Віта схопила пательню і махнула нею навмання. Важкий диск потрапив в коліно Круку, він загарчав і оперся на стіну, охопивши місце ураження. Віта кинулась в коридор, у ванну кімнату… Але не встигла замкнутись. Крук одною рукою розчинив двері, а іншою штовхнув Віту в груди. Та, заточившись, звалилась у ванну. Крук зафіксував дружину, впершись своїм вдареним коліном в її сонячне сплетіння. І почав нещадно гамселити кулаками по голові. Вона закривалась руками, але це мало допомагало.
Бив, доки не втомився. Зупинився, важко дихаючи. З рота текла слина. Втерся. Простяг руку та вирвав з мочки її вуха сережку у формі пташки. Жбурнув у вмивальник. Витяг ногу з ванни, зняв душик з гачка і, відкрутивши холодну воду, кинув його на голову Віти. Та заходилась тихим риданнями, омиваючись сльозами, кров’ю, слиною та холодною водою.
Крук вийшов, мало не збив Андрійка. Пройшов на кухню, забрав почату пляшку і, так і не помітивши п’ятирічного сина, пройшов в кімнату, де, виснажений алкоголем та побоями, за мить захропів.
Андрійко стояв посередині коридору і гриз вказівний палець. Він дивився на пальці ніг. Груди стискало повітряне кільце, що намагалось їх розчавити. Простір наповнили гулкі звуки. Всередині. Так наче тіло це пуста цистерна, в яку раз за разом падає глиба, струшуючи його всього. Гуп… гуп… гуп… Все повільніше та повільніше… Зовсім припиняється… З’являється тривожне відчуття… Страх… Сильний страх… Паніка… І тут серце вибухає, швидким-швидким пульсом. Тук-тук-тук-тук-тук… Трішки сповільнилось. Туф-туф-туф… Ще повільніше. Бух… бух… бух…  І знову зовсім повільно. Гуп… гуп… гуп… до повної зупинки… Знову страх. Паніка. Вибух…

…Віта ховалась в кімнаті Андрійчика. Крук тяжкою, п’яною ходою пройшов коридор. Хлопчик усім своїм єством перетворився на слух. Стиснувся, скупчився, сконцентрувався. Кожен нерв мов мембрана, налаштована на свій звук. Кожен шелест одразу бив струмом. Тиша примушувала ціпеніти. Так тяглось аж доки Крук не закінчив свою п’яну вовтузню і не захропів. Тоді напруження відступило і серце знову почало свій шалений танок…
…Крук гатив в двері дитячої кімнати. Петлі ледь витримували. Руками, ногами, плечем. Рятувало лише те, що двері відкривались назовні. Віта притискала коліна до грудей, втиснувши між них голову. В страху вона геть забула про маленьку істоту, що сиділа у схожій позі та нервово здригалась при кожному ударі в двері. Так наче отримувала удар батогом. Хлопчик вже не міг контролювати стрес та, відпустивши коліна, почав розхитуватись вперед назад. Нарешті Крук зморився і, розтягнувшись на підлозі коридора, відключився…
…Віта відкрила двері. Прислухалась. Тиша. Слухала далі. Тиша. Заглянула на кухню. Нікого. Зайшла в дитячу. Крук. Завмерла. Він не ворушився. В очах його не було звірячого отупіння. Можливо сьогодні його не накрило. Він провів рукою по голові сина і підвівся. Віта не могла поворушитись. Вона просто боялась поворушитись. Крук пройшов повз, не зачепивши її. Просто, мовчки. Віта видихнула, плечі опустились, закрила очі. Крук розвернувся, схопив її ззаду за волосся і рвонув, запустивши дружину в двері туалету. Вона відбилась по інерції та залетіла в кухню. Крук кинувся за нею. Віта шарпнула шухляду. Та висунулась, перегородивши рух чоловіку. Зіткнення. Отямившись від удару об шухляду, чоловік спокійно відійшов на крок і, скрививши губи, взяв зі стільниці макогон. Віту заціпило. Цим знаряддям вона ніколи не користувалась, цей виріб перекидався в якійсь тумбі. Крук добув його і навмисно залишив назовні.
Віта кинулась на чоловіка і пхнула його долонями в груди. Вихопила великий кухонний ніж і виставила перед собою. Крук гепнувся об стіну, відбився і кинувся на дружину. Він помітив ніж, але вже не міг стримати рух. Ухилився в бік і, зачепивши шухляду, втратив рівновагу. Крук завалився на Віту. Він притис її своїм тілом до підлоги. Рукоятка ножа боляче вдарила Віту в сонячне сплетіння. Вона зігнулась і таким чином скинула Крука на бік. Ніж по саму рукоять стирчав у його грудях. Чоловік тихо сопів.
Віта скочила і кинулась з кухні. З розгону врізалась у шухляду і, виламавши її, впала під дзвін розсипаного столового приладдя. Ковзаючись, піднялась і вискочила з квартири. Почала гамселити в двері сусідів. Голосила та гамселила. Двері різко розчинились, вдаривши і відкинувши Віту назад. Розгніваний сусід вийшов. Йому вже давно осточортіли постійні скандали та бійки поруч. Він зробив крок до Віти. Та закрила лице долонями та зайшлась істеричними риданнями. Сусід зазирнув у просвіт розчинених дверей. Його обличчя зблідло. Від швидко повернувся в квартиру. Довго не міг тремтячими руками зняти блок з телефону. Нарешті набрав номер.
Андрійко стояв на коридорі, гриз палець і здригався від якихось внутрішніх збурень у вже добре знайомому йому циклі…


…Крук спостерігав за рухом мухи на стелі. Муха завжди рухалась по прямій, чітко і цілеспрямовано. Потім зупинялась, поверталась на якийсь кут і знову прокладала пряму. Ні фізичних, ні ментальних сил більше ні на що не вистачало. До того ж дуже навантажувало постійне схлипування поруч.
Крук повернув голову. Його байдужий погляд впав на Віту, що сиділа поряд лікарняного ліжка на табуретці. Цей жест спровокував у неї хвилю емоцій. Вона заскиглила, вхопила руку чоловіка і почала цілувати долоню, заливаючи її сльозами. Віта боялась поворушити його, щоб на завдати шкоди, і тому сама припадала обличчям до передпліччя та долоні. Крук втомлено повернув погляд до мухи. Ментальних та фізичних сил вистачало лише на неї…

…Крук увійшов до квартири. Сів на табурет і почав роззуватись. Віта метушилась на кухні. Вона глянула на чоловіка і стала збирати йому на стіл. Крук байдужим поглядом оглянув дружину. Центнер живої плоті. Вона ледь містилась в кухні. Огидний масив жирових нашарувань. Але він вже був давно до усього байдужий. Та муха в лікарні поглинула всі його емоції. Пустий, засохлий чоловік з пустим, сухим поглядом.
Андрій вийшов з кімнати. Юнак натягнув куртку і почав взуватись.
- Куди? – сухо спитав Крук.
Андрій проігнорував запитання. Як робив це останні кілька років, коли усвідомив, що фізично сильніший за батька. Хоча той навіть не намагався контролювати сина ні в дитячому, ні в підлітковому віці. Він його здебільшого не помічав.
Крук схопив його за руку, Андрій вирвав її і, сердито скривившись, вийшов. Чоловік знову повернув погляд на дружину. Колись вона боялась чоловіка, тепер вона боялась сина…

…Валя ніжно обняла за шию Андрія і так само ніжно притулилась до його губ. Він не відповів. Просто прийняв як належне. Вони попрямували в обіймах. Минаючи дерева парку, пара час від часу зупинялась для поцілунків. Рука Андрія ковзнула на сідницю дівчини. Валя відсахнулась і, ображено надувши губки, відвернулась. Андрій підійшов і торкнувся її плеча. Вона ще вище задерла підборіддя. Він знову торкнувся, дівчина пересмикнула плечима, залишившись в ображеній позі. Проте закусила губу, аби не розсміятись. Андрій поклав руку їй на плече і впевненим рухом повернув дівчину до себе. Вона вдавано обурилась і в цю ж мить отримала ляпас тильною стороною долоні. Валя присіла від болю, образи та несподіванки. На очах виступили сльози. Вона торкнулась розбитої губи і підняла погляд на Андрія. Той твердо, прямо дивився на неї, не кліпаючи. Дівчина піднялась і чмокнула Андрія в щоку. Він обняв її, поклавши руку на сідницю, і вони попрямували до озера…
…Труп Валі знайшли за чотири дні. В парковому озері. В той час коли тіло дівчини діставали з водойми, Андрій, впершись коліном в груди Ірини, притискав її до дна ванни. Однією рукою він впирався в стіну, а другою макогоном бив дівчину по голові. Удар за ударом. Спочатку швидше, потім повільніше, згодом удари йшли через довгі паузи… Зупинявся на кілька секунд… І вибухав швидкою серією нових ударів. Знову сповільнювався... ще сповільнювався… Аж ось хруст. І наступного удару макогон з огидним, липким звуком просідає в маківці Ірини серед липкого чорного волосся.
Андрій виймає ногу з ванни, знімає душик, включає холодну воду і кидає його на голову понівеченого трупа.
По щиколотках хлопця потягло протягом. Над головою загудів вентилятор. Андрій озирається і отримує удар прикладом автомата в обличчя. Звалюється і завмирає непритомний, в сидячій позі, схиливши голову на край ванни. Спецпризначенець коротко озирається. Позаду нікого немає, решта бійців розпорошились по кімнатах. Він на мить затримує погляд на потоці крові, мозку та холодної води, потім простягає руки до голови Андрія. Клац. Труп юнака сповзає на підлогу…


ПЕРША ЗИМА 2021

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Олександр Шепітко, 13-03-2021

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 13-03-2021

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анатолій Азін , 12-03-2021

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Вікторія Т., 10-03-2021

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Уляна Янко, 09-03-2021
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.83154606819153 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …