Може це тільки мене одного. Сподіваюсь, що так, але, вочевидь, ні, не одного мене. Бісить!
Бісять багато речей. Ми дожилися до того, що про це вже не можна і поговорити. І це бісить. Оця уся толерантність. Щоб робити хорошу міну при поганій грі. Щоб підставляти ліву щоку коли б’ють по правій. Щоб чорне не називати чорним, а темно білим. В той же час і біле білим називати зась. А якесь блідо чорне. Не тупий, а альтернативно обдарований. Не чорношкірий – а афроафриканець. А найкрутіше хочете? Не жінка, а менструююча людина. А бабця тоді як? Вже відменструвавша людина? Аааа! Бісить! Врешті, невже не зрозуміло, що своєю толерантністю ми толеруємо зло. А потім дивуємося, звідки в нас такі політики, такі журналісти, такі митники і далі за списком.
Бісять спортсмени. Ні, не «Динамо» Київ, не «Карпати». На цих вже, як то кажуть, зла не вистачає. Спортсмени. Точніше - «спортсмени». Оті що постять фотки з висолопленими язиками. З оцими всіма сучасними штучками: мапами, кілометрами, втраченими калоріями, пульсами. І стандартними оповідями, як було важко, але вони такі вольові, хрін зупиниш, взяли волю в кулак і добігли. Куди ти біжиш? Вдома прибери. Або біля дому. Їсти щось приготуй, шокуй дружину раз в століття. Не хочеш нічого робити, у звільнений від бігу час, скажи щось добре своїй половинці. Не можеш сам придумати: загугль і зазубри напам’ять. І вона тобі так віддячить, що більше бігати не захочеться. Бісять пішоходи! Ті хто бігати не може, але стараються не відставати, хоч якось бути схожим на «спортсменів».
От ніхто ж не постить: я пройшов тест і в мене IQ 200. Ніхто! І це бісить! Це ж або ніхто не пройшов, або вистачає розуму не хвалитися.
До речі. Бісить телевізор. Де хоч одне інтелектуальне шоу? Де якісь програми про історію, про культуру, про музику. Покажіть пенсіонерам і дітям, як користуватися банкоматом. Зате в асортименті: дебільні серіали, туалетний гумор, тупа реклама. Добре що хоч кулінарні програми ще не зникли з екранів. Хоч чомусь корисному нарід навчать. Але все одно – телевізор бісить.
Бісить дружина. Ну, зізнаймося ж – бісить. Дуже інколи. І дуже трішечки. Я ж не настільки безсмертний, щоб сказати, що бісить постійно. Бісить, що максимум, що чоловіки можуть собі дозволити, це «зігнати злість» на тещі. А про дружину – табу! Але от діти!
Як вони бісять! Кажеш їм одне, роблять інше. Просиш вчитися – сидять в соцмережах та ютубі. Просиш займатися спортом – лежать на дивані. Просиш здорове харчування – п’ють колу, жеруть фастфуд. Що з них виросте? В кого вони такі вдалися? От ми в їхні роки! Та ми в їхні роки… Таки так, були не кращими. Але в гаджетах не сиділи. Бо не було їх. Сиділи в книжках. Сиділи в дворах. І перше, і друге, судячи за результатом, не дуже сприяє життєвому успіху. І це бісить!
А бігборди, які народ влучно обізвав бігмордами, як же бісять! Невже нема на що корисне гроші потратити. Невже всі проблеми вирішені? Пенсіонери мають гроші на ліки та комунпослуги? Краще б дерево біля дороги висадили замість тої бігморди. І тоді нехай хваляться: це дерево висадив я, біг морда Петро. Чи ліхтар на тому стовпі повісь, щоб дорогу освітлював. Безпечніше пішоходам буде. І взагалі, про безпеку. Як воно корелюється – сотні бігморд і відволікання уваги водіїв? Невже там якось так спеціально зроблено, що водії не бачать, а бачать тільки пасажири/пішоходи. Аааа! То може тому, ті морди такі огидні, щоб двічі на них було бажання дивитися? Бісить!
І політики, які цілими днями в телевізорах сидять. Тільки переходять з каналу на канал та з токшоу в токшоу. Та сходи на свою роботу. Не хочеш? Піди додому – зроби те що я радив бігунам.
Взагалі – люди бісять! Оті, що сьогодні з тобою приватно жаліються, що «ой як він/вона мені набридли, далі жити разом неможливо, буду розводитися», а завтра в фейсбуці «ой, як я тебе люблю, ой, дякую Богу, що ти в мене є». Хіба так, можна?
А оті рюмсання про погоду! Що то за зима, що нема снігу, нема морозу. От колись були зими! А потім, коли всипле до колін і мороз мінус 20, починається: та скільки можна того снігу, ой як холодно, та де то глобальне потепління? І те саме влітку: спека – погано, просять дощу, впаде дощ: ой, повінь, ой, все змиє, коли вже буде сонце? Бісить!
Мабуть досить уже вам цього усього. Відчуваю, що цей текст також уже вас бісить.
