Мати вважала, що найкращі ліки від нежиттю це в’єтнамський бальзам «зірочка». Процес лікування починався з ритуалу відкриття залізної коробочки. Найшвидший і найпростіший метод був у батька. Він відкривав коробочку за допомогою двох пасатижів. Одними охоплював денце, другими кришку і відкривав. Після цього коробочку практично не можливо було закрити. Тому до батька зверталися лише тоді, коли всі інші методи виявилися не дієвими. Мати кидала коробочку об стіну доки та не розкривалася. Брат збирав марки. Віддирав їх з конвертів листів, що надходили нам, сусідам, друзям та навіть з офіційних листів, що приходили на підприємство де працювали батьки. Для цього у нього були спеціальні інструменти. Між краєм кришечки і витисненим пружком коробочки перпендикулярно вставляв лезо хитрого ножа, і хитними рухами леза цього ножа підважував кришечку в кількох місцях по обхвату. Кришечка знімалася неушкоджена. Таким чином брат швидко і акуратно відкривав коробочку. У мене був най триваліший метод, бо я підходив до проблеми з науково інженерної сторони. Упаковку виготовляли у В’єтнамі, де завжди висока температура. У нас температура значно нижча, до того ж хазяйки зазвичай зберігали бальзам в холодильнику. Із-за перепаду температур деталі коробочки змінювали розміри і кришечка намертво прихвачувалася до денця. Тому я ставив коробочку на кубик льоду з холодильника, грів паяльником кришечку і через кілька хвилин коробочка легко відкривалася.
Більшість в’єтнамських спеціалістів навчалися в Радянському союзі. Радянські виробники ніколи не думали про зручність споживачів. Якщо й думали то в останню чергу. Нікого не хвилювало, що коробочку важко відкривати. Тож мучились і коли я був малий і коли мої власні діти плуталися в соплях.
Відчув легкий нежить. Попросив сусіда, що кожен день їздив машиною на роботу в місто, купити в’єтнамський бальзам «зірочка». Ввечері зайшов сусід і віддав мені таку знайому коробочку. Взяв її в руки і відчуваю що щось не те. Вона не така холодна і кришечка не гладка а якась шершава збоку. Придивився і побачив, що коробочка з пластика. Крутнув кришечку і вона легко по різьбі відкрилася. Сказати що здивувався це нічого не сказати. Я був вражений в саме серце. Мене охопив жах, а що як і запах уже не той. Підніс відкриту коробочку до носа і різко втягнув повітря. Сподівався, що якщо сильно потягнути то запах проб’ється через закладений ніс. Пробився, настільки, що з очей бризнули сльози.
- Та в вас діду алергія на цей бальзам! – злякався сусід.
- Та ні. Просто я зрозумів, що якщо і В’єтнам відмовився від радянських технологій, то значить відійшла ціла епоха. Епоха моїх батьків, епоха мого дитинства та юності. Це я за нею плачу.
