Всі ці світи були бідними, бо в них не було істинного знання, без якого людство лише зграя безтямних зомбі.
Епілог.
Лаборант увімкнув світло. Це було добре, бо час темнової фази закінчився.
Він відділив із маточної культури грудку слизу і вніс її у чашку Петрі.
Затим помістив зразок у термостат. Штучне освітлення мерехтіло міріадами наносвітлодіодів, що випромінювали у всіх діапазонах визначених дослідом.
Субота – пора відпочити. Лаборант вийшов.
Натомість, у кімнату зайшов Помічник лаборанта.
Він обережно вийняв чашку Петрі. Ватною паличною ретельно прочистив собі у вухах і акуратно доторкнувся до чистої культури.
І настав ранок першого дня.
Щось пішло не так. Чашка Петрі вся наче оплавилася.
Дим та дрібні вогники пронизували матеріал, який наче тлів зсередини.
Лаборант вилаявся. Часу на коректне знищення невдалого матеріалу не було. З хвилини на хвилину мав заглянути Головний. А в нього все просто – розпустить на біомасу.
Лаборант миттю схопив щипцями зразок та вкинув до ексикатора. Швидко приготував новий тест-зразок.
Встиг. Головний навіть не глянув до термостата:
- Як ріст?
- Трохи затримується.
- Температура?
- Нормальна.
- Та де там нормальна. Вища на 5 градусів. Та ви ж все майже стерилізували. Ще день і гаплик. Негайно встановіть нормативні умови….(епітети, метафори, гіперболи)…
Головний вийшов, прихопивши лаборанта.
Настанови дати, так би мовити.
За якийсь час, розчервонілий лаборант прийшов до лабораторії.
Пора знищити залишки не знати чого.
В ексикаторі було пусто.
На коридорі баба Нюра мила підлогу.
- Не треба дякувати, - сказала вона лаборанту – я ваш непотріб викинула в унітаз. Як вам не соромно, таке гидство розводити…
Лаборант впав у стан хакі.
І настав вечір першого дня.
Помічник лаборанта зайшов у кімніту. Він обережно вийняв чашку Петрі. Ватною паличною дбайливо покрутив у себе в носі і акуратно доторкнувся до чистої культури.
І настав ранок другого дня.
Експеримент явно пішов шкереберть.
Слиз із нанороботів відхилився від основної програми. Стуктур не утворював, Хаотично клубочився. Почав використовувати матеріал чашки Петрі і будувати якийсь стовп, щоб відкрити чашку. А частина слизу по-сигналу мережі, що видавала керуючі команди, почала тунелювати не тільки поза чашку, але й лабораторію.
Головний інженер проекту мовчки терпів, але коли йому в супі матеріалізувалися грудочки слизу і радісно повідомили «Hello, World» - знищив все особисто. Лаборанта одягнув у спецкостюм і відправив працювати в каналізацію, де розподилися якісь вогненні бактерії. З одного боку це було незле, вони перепалювали всю органіку, що потрапляла зі стоками, а з іншого - час від часу їх треба було охолоджувати та скидати шкідливі гази…а це додаткова ставка не передбачена бюджетом.
І настав вечір другого дня.
Помічник лаборанта зайшов у кімнату. Він обережно вийняв чашку Петрі. Акуратно та щедро тричі плюнув на ватну паличку, як рибак на хробачка і акуратно доторкнувся до чистої культури.
І настав ранок третього дня.
Другий лаборант спробував несміливо зайти до лабораторії. Двері не піддавались. Нарешті перекошені двері вдалось привідкрити.
Лабораторії не існувало. Столи, шафи, підлоги були ніби поїджені шашіллю. А це ж не дерево, а надміцні матеріали! Все було всіяно пористими сотоподібними структурами. Другий лаборант легенько спробував доторкнутися до найближкої. Структура трісніла, а натомість вистрибнуло із десятка дрібних голочок і вкололи 2-го лаборанта. Він рефректорно відмахнувся. І чи не з усіх структур полетіли голки. Деякі вибухали мікровибухами. Лаборант намагався дістатися до щітки із совком.
Та це був не його день.
Голок поменшало, але вони стали значно більшими, сяючи вибухами пекучих кульок, що залишали грибоподібні хмарки.
- Ой пече, - закричав 2-й лаборант вибігаючи із лабораторії.
- Годзилла? Чому вони кричать мені Годзилла?
