| © Василь Шляхтич, 21-02-2021
|
Світ незрозумілих подій стає пере домною, мов той неприязний воїн, якого зором доторкають люди, а я свою долонь подати йому боюсь. Бо він хоч живий, не свій мені. Це не мій світ. Дивлюсь на нього промитим зором, а там, героями не герої і не героями герої. Там, де дивлюся, там мого розуміння цвіт. Там без зброї стає з колін воїн, який вдаряє словом любові до рідного краю, до сім’ї, до рідної мови. Світлий світ хоче миру душі і волі слова. В такий світ хочу я, свій своїм, але і не своїм не ворог. В такому, буває неприязному світі, всім нам жити нині…
13.02.2021р.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
