Вранці, коли летовище вже прокинулося і почалася звична бойова робота, Олексія Данилюка раптом викликали до штабу 11 ескадри. Сівши на свої реактивні «тринадцятки» Олексій разом з Ніяром Аблаєвим примчали до штабу. Там їх вже чекали Войцех Пісоцький, Вальтер Майер та Антон Жабченко. Скоро прибули й інші командири авіагруп 11 ескадри. Жабченко попросивши тиші заговорив:
– Я щойно прибув з Києва з терміновими та надзвичайно важливими новинами. Цієї ночі в Німеччині стався державний переворот. Гітлера та його соратників було усунуто від влади. Точніше у ставці Гітлера вибухнула бомба. Гітлер загинув.
– В чиїх руках зараз влада? – швидко відреагував Олексій.
– Настільки ми зрозуміли влада там зараз колегіальна. Вона сконцентрована в руках представників військ та спеціальних служб. Вони називають себе Комітетом порятунку нації. Вермахт в комітеті представляє фельдмаршал Ернст Роммель, від Люфтваффе представлений генерал Адольф Галланд, Крігсмаріне представляє Грос-адмірал Карл Деніц. Військову розвідку – Абвер представляє адмірал Вільгельм Канаріс. І нарешті, від ваффен СС в комітеті представлений групенфюрер Манфред фон Арденне.
– СС пішли проти Гітлера? – здивувався Олексій.
– Схоже що так. До того ж за нашими даними саме групенфюрер Манфред фон Арденне залишив бомбу в ставці Гітлера.
– Я ніяк не можу второпати хто це. Був такий вчений, фізик, на прізвище Арденне. Але не чув щоб він був группенфюрером СС.
– Це саме він. Але тут Гітлер присвоїв йому звання групенфюрера СС. Він був одним із небагатьох хто міг наблизитися до Гітлера. Нам відомо, що змова проти Гітлера зародилася в надрах підрозділів ваффен СС, ще восени 1941 року. Лише згодом Арденне долучили до змови його друзі – офіцери дивізії СС Адольф Гітлер. Саме Арденне долучив до змови Галланда і ряд генералів Люфтваффе. Намагаючись долучити до змови генералів Вермахту, вони наштовхнулися на іншу змову проти Гітлера. Змовники об’єдналися. Саме Арденне вів перемовини з Канарісом і Роммелем, а згодом із Деніцом. Деніц став головою комітету порятунку нації.
Всі деякий час мовчали намагаючись осмислити почуте.
– А як це відобразиться на подальшому ході війни? – запитав Майер.
– Грос-адмірал Деніц вже звернувся до лідерів країн антифашистської коаліції з пропозицією негайно припинити бойові дії і почати переговори про мир. Вони згодні обговорити умови капітуляції Третього Рейху. Крім того війська Вермахту та Ваффен СС почали брати під контроль концтабори і звільняти в’язнів.
Через кілька днів було підписано акт про капітуляцію Німеччини. Найбільше в історії людства побоїще завершилося. Польська армія, відроджена в Україні, разом з українцями та американцями швидко звільняла свою територію. До неї згодом приєднався корпус генерала Андерса перекинутий із Західного фронту. Німецькі війська не чинили опору – відходили в Німеччину та складали зброю. В ці дні Олексій багато поїздив на автомобілі дорогами Польщі. Повсюди зустрічалися колони людей, звільнених з концтаборів та примусових робіт: росіян, поляків, білорусів. Змучені, змарнілі обличчя, схудлі, але щасливі. Всі вірили, що найгірше вже позаду. І повсюди українців радісно зустрічали. Постійно зустрічав великі групи українських, американських та польських солдатів, які святкували перемогу та закінчення війни.
Президент Володимир Бутко оголосив про переможне завершення війни. Також він оголосив про виведення української армії з країн Європи. «Визволитель – це той хто вигнав окупанта і пішов сам. Той хто залишиться згодом сам перетвориться на загарбника» – сказав президент. Але було озвучене ще одне важливе повідомлення. Незабаром буде проведено велику мирну конференцію країн-переможців у Відні. Після її завершення президент Володимир Бутко оголосить про свою відставку з поста президента. Не випадково, Національна Рада нещодавно ухвалила зміни до виборчого закону, які забороняють одній людині більше двох разів займати найвищу державну посаду.
На початку осені 11 ескадра відбула додому. Радісно нарешті було бачити рідну Чоколівку, Київ, який вже повернувся до мирного життя і знявши світломаскування вже сяяв щоночі морем вогнів. Незвично було після трьох років війни займатися цілком мирними справами. Олексій часто бував на вулицях Києва прогулюючись з Анею стародавнім Хрещатиком, набережною Дніпра. В один з таких днів прибув посильний і вручив Олексію листа. Штамп свідчив, що він з канцелярії Президента. Розкривши конверт Олексій пробіг очима текст. Президент запрошував його на неофіційну зустріч. І не в Адміністрацію президента, а на площу перед Маріїнським палацом.
Сонце вже хилилося до горизонту. Президент Володимир Бутко очікував його перед входом в палац. Незвично було бачити керівника держави одного, без охорони після недавньої війни. Але це було так.
– Доброго вечора, – привітався Володимир Бутко.
– Доброго вечора, – трохи ніяковіючи відповів на привітання Олексій Данилюк.
– Сьогодні я прибув з Відня, де завершилася мирна конференція. Завтра я подам офіційну заяву про свою відставку з посади президента. 26 років при владі. Це занадто багато для однієї людини. Так, я втомився, перш за все морально. Але все що ми хотіли зробити вже виконано. Ми залишаємо нащадкам зовсім іншу країну. І доля її сподіваюсь буде набагато кращою ніж та, яку пам’ятаєш ти з уроків історії в іншій лінії часу.
– Так, багато хто мріяв би саме про таку країну, і більшість людей не підозрюють якою трагічною могла бути альтернатива. Наших людей загинуло набагато менше ніж могло бути. Скільки українців загинуло на цій війні?
– Шістдесят чотири тисячі, – відповів Володимир Бутко.
– Отже ваші зусилля не були марними. Ви зберегли життя десятків мільйонів українців, а також мільйони життів інших людей, зокрема євреїв. Холокост з нашої лінії часу забрав життя 6 мільйонів, але тут, я не знаю цифр, але загиблих значно менше.
– Два мільйони, – уточнив президент.
– Отже ви врятували мільйони і мільйони людських життів.
– Ми це зробили всі, нашими спільними зусиллями, – зауважив Володимир Бутко.
Вони розмовляли прогулюючись доріжкою, поглядаючи з гори на широчину Дніпра. Час від часу їм зустрічалися кияни, впізнавши президента вони віталися, і Володимир Бутко відповідав на їх привітання. І навколо них не було жодного охоронця.
– Які ваші плани на майбутнє? – спитав Олексій.
– Хочу відпочити. Буду мандрувати країною, побуваю в усіх регіонах, хочу побачити море, степи, Карпати. Я коли був молодим полюбляв риболовлю та збирати гриби. Як це було давно, зовсім у іншому світі. А в тебе які плани? Скоро у вас з Анею весілля? – раптом запитав президент.
– Весілля у нас заплановане на кінець осені. Плануємо оселитися в Києві. Хочу закінчити військову академію і продовжу служити у військово-повітряних силах.
– Гарний вибір. Є всі підстави вважати, що цей світ все-таки буде кращим. Світ не розколотий на два ворожі блоки, холодної війни не буде. Східна Європа не потрапила під радянську окупацію, Німеччина не розколота на дві ворожі країни, залишиться єдиною державою. В Китаї перемогли не комуністи, а Гоміндан. Корея також залишиться єдиною країною. Під радянським впливом лише територія Росії. Маршал Василевський відмовився від політики експансії комунізму, яку проводив Сталін. Треба сказати, що в цій лінії часу вплив особи Сталіна був набагато слабшим. Воєнні поразки та втрата Москви послабили його авторитет.
– Я це відчув, коли розмовляв з росіянами під час перебування в Іваново. Генерал Савицький Сталіна зневажав, захоплювався офіцерами білої гвардії через їхню відданість присязі. Він тут був зовсім іншою людиною ніж та, чиї мемуари я прочитав у ХХI столітті.
Олексій відчував що президент хоче сказати ще щось. І Володимир Бутко вказавши на його праву руку, із золоченим браслетом сказав:
– Ти і тепер носиш просторово-часовий фіксатор Натана Феденка.
– Просторово-часовий фіксатор? Я думав що це звичайний браслет, прикраса. Його мені подарував Натан Іванович Феденко, і взяв з мене слово, що я носитиму його постійно.
– Це просторово-темпоральний фіксатор. Він дає можливість людині перенести подорож у часі. Ймовірно Натан Іванович одягнув тобі фіксатор в розрахунку, що той хто прийде за його алгоритмом дій впізнає фіксатор на тобі і знайде документи. Він не був впевнений, що саме я прийду за ними. Проте я не помітив фіксатора, тоді у квартирі. Але ти віддав нам документи. Твоя поява в Жулянах для нас була несподіваною. Без фіксатора, людина, яка потрапила всередину енергетичної сфери приречена на загибель. Тому я намагався тебе витягнути. І в останню мить, коли твоя рука вислизнула з моєї, я побачив у тебе на руці просторово-темпоральний фіксатор. Я зрозумів, що в тебе є шанс вижити, оскільки браслет прив’язує мандрівника у часі до маси матерії. Без нього мандрівник у часі матеріалізувався б у тій самій точці простору, але Земля за той час би змістилася у просторі на величезну відстань, і можна було з’явитися в холодному вакуумі відкритого Космосу, або в пеклі якої-небудь зірки. Фіксатор означав, що ти з’явишся в певний момент часу саме на планеті Земля і на тому місці де знаходився аеропорт Жуляни. Але час ми не могли вирахувати – ти був за межами машини. Ми знали місце твоєї появи і чекали. Потурбувались щоб на цьому місці і в цій лінії часу збудували летовище.
– Зрозуміло, що країна розвивалася за рахунок технологій з майбутнього, ваших знань історії та золотого запасу Російської імперії. Але ж для того, щоб збудувати таку економіку потрібна велика кількість освічених людей, вчених, інженерів, людей багатьох професій. В 1917 році їх не було. Я не зовсім зрозумів як це вам вдалося?
– Золотий запас імперії ми використали в основному для стабілізації нашої фінансової системи. Але основну частину коштів ми отримали продаючи інформацію. Наприклад про точне розташування родовищ корисних копалин, про які ще не було відомо в ХХ столітті, але вже знали в середині ХХІ століття. Щоб завоювати довіру інших країн попереджали їх про майбутні стихійні лиха чи агресивні дії сусідів. Наприклад ми попередили японців про великий землетрус в Канто 1 вересня 1923 року.
– І американців про атаку на Перл-Харбор.
– Вірно. Але таких епізодів було безліч. Ми діяли без розголосу, передаючи інформацію урядам закритими каналами. Але все-одно наразилися на безліч запитань, на які ми не могли дати переконливої відповіді, а сказати правду ми не могли.
– А де ви зберігали інформацію про технології з майбутнього?
– Штучний інтелект. Його створили через чверть століття після того моменту коли ти потрапив у минуле. Ті літаки на яких ти літав. Це продукт штучного інтелекту. Їх схеми та документація вже були готові ще до того як ми вирушили в минуле. Те саме стосується багато чого іншого: підприємств, електростанцій, розбудови міст, транспортної інфраструктури. Штучний інтелект прискорив в багато разів навчання спеціалістів. Але ми в першу чергу обирали технології, які були б зрозумілі людям ХХ століття. Нині, кожен наступний президент буде отримувати разом із владою ключі та коди доступу до штучного інтелекту.
– Але тепер ви настільки змінили світ, що тепер важко спрогнозувати як він буде розвиватися. Чи не трапиться так, що якийсь із президентів вирішить використати зброю та технології з майбутнього з недобрими намірами?
– Правильно. Те що ми знали, ми знали з історії іншої лінії часу. А тепер ми її змінили так, що тепер ми вже майже нічого не знаємо про майбутнє. Є у нас в запасі ще певні технології, про які ще не чув навіть ти, але як далі піде хід історії ми не знаємо. Щоправда штучний інтелект може вирахувати певні варіанти і дати досить точні прогнози. А для того, щоб знаннями штучного інтелекту не могли скористатися на шкоду людству, штучний інтелект має свою власну свідомість непідконтрольну людям. І носій який люди цього часу не здатні контролювати. Це служитиме певною гарантією проти керманича держави із диктаторськими схильностями.
Починало сутеніти. Один за одним спалахували вогні великого міста. Засвітилися ліхтарі на Набережній.
Вже зовсім стемніло, коли Олексій попрощавшись з президентом прибув додому. Вікна його будинку світилися – його чекала Аня. Зі щасливою посмішкою Олексій Данилюк натиснув кнопку дзвінка.
