Конференція лідерів світових держав в Княжичах і зустрічі з російськими, американськими і британськими пілотами, дружні розмови за столом залишилися в минулому. Настали будні. Новий реактивний Гайдамак-11 сподобався як Олексію так і всім пілотам авіакрила. Швидкий і досить маневрений він розганявся до швидкості 1200 кілометрів на годину завдяки потужному реактивному двигуну в хвостовій частині. Мав на озброєнні чотири гармати, дві калібру 37 міліметрів, та дві 30 міліметрів. Зброя була далекобійною. Також літак міг нести дві ракети класу «повітря-повітря». Зовні одинадцята нагадувала відомі з іншої лінії часу МіГ-15 та F-86 Сейбр. На літаку стояв вже знайомий рефлекторний приціл та вдосконалений бортовий комп’ютер. Два місяці тривало перенавчання на нові літаки. Нарешті в листопаді 1943 року 3 авіакрило 11 ескадри було перекинуто на вже відомий їм Брест-Литовський плацдарм.
Внизу під крилами стрімко проноситься осінній пейзаж польської землі. Пісоцький та Данилюк роблять різкий поворот – станція наведення навела їх на десять німецьких фокке-вульфів-190, які з бомбами під крилами намагаються прорватися до переднього краю оборони. Ось вони помічають стрій із 10 одномоторних літаків. Назустріч фоккерам вже летять Дев’ятки армійської авіації. Спікірувавши, Данилюк і Пісоцький заходять групі німецьких винищувачів-бомбардувальників у хвіст. Олексій ще здалеку впіймав ціль у приціл. Світна крапка зафіксувалася на фюзеляжі Фокке-Вульфа-190. Гармати далекобійні, високоточні і потужні, потреби підходити близько немає. Черга! Фокке-вульф вибухнув у повітрі. Олексій переносить вогонь на іншого фоккера. Він звільнившись від бомби намагається втекти. Чотири вогневі струмені прошивають ворога. Від нього відлітає крило і яскраво спалахнувши, залишаючи слід густого чорного диму, безладно обертаючись він пішов донизу і вибухнув на землі. У прицілі третій. Від черги він розвалюється на шматки, які падають на темно-зелений ялиновий ліс. Ще один фокке-вульф намагається втекти на висоту. Час випробувати ракети повітря-повітря. Їх дві – по одній під кожним крилом. Данилюк ловить супротивника у приціл. Заблимав а потім засвітився рівним світлом зелений сигнал – ціль захоплено. Пуск! Дві ракети залишаючи дві ледь-помітні білі димні стрічки помчали до фокке-вульфа. Подвійний вибух! На землю падають палаючі уламки. Збоку падає ще один фоккер збитий Войцехом Пісоцьким. Два вцілілі Фокке-Вульфи-190 намагаються втекти притискаючись до землі. Їх вже атакує четвірка Гайдамаків-9 армійців. Обидва фоккери спалахнувши врізаються в землю. Олексій набираючи висоту прилаштовується поряд з Пісоцьким. Войцех, за прозорим склом суцільного ліхтаря показує рукою в рукавиці великий палець. Ракети працюють мов годинник.
Ще десять хвилин польоту і два Гайдамаки-11 заходять на посадку. Над ними, на великій висоті пропливають армади чотиримоторних американських бомбардувальників, які літали бомбити територію Третього Рейху. Вилетівши з баз десь на Британських островах, вони скинувши вантаж здійснювали посадку на українській території. Над ними роєм вилися Мустанги супроводу. На той час становище Третього Рейху значно погіршилося. Території Італії, Румунії та Болгарії контролювали союзники. Бої вже йшли на території ще одного союзника Німеччини – Угорщини. Злива бомб цілодобово падала на німецькі міста. Оточене в Москві німецьке угруповання повільно конало в казані. Маршал Василевський не кваплячись повільно стискав навколо німців петлю. В той час як основні сили росіян при підтримці українців вже перейшли Дніпро і вели бої на території Білорусі.
– Просто чудово. Німці навіть не збагнули, що відбувається. – поділився своїми враженнями Пісоцький, натовпу пілотів, які їх зустріли на летовищі. І став детально описувати швидкоплинний бій.
Після цього бою німецька авіація практично перестала з’являтися у повітрі. Та й низькі осінні хмари все частіше закривали небо, притискаючи авіацію до землі. Вильоти відбувалися все рідше. Так вони зустріли новий, 1944 рік. Потім 11 ескадру перекинули на територію Румунії. Там для них були збудовані летовища з бетонованими смугами. Для Олексія було дивно взаємодіяти у повітрі з літаками румунських ВПС Іар-80 та Bf-109, які до цього він бачив лише як супротивників. Німці, безнадійно втративши повітряний простір уникали відкритих боїв, намагаючись завдати ударів по позиціях наземних військ винищувачами-бомбардувальниками Фокке-Вульф-190.
Несподівано, після Нового Року 11 ескадру відправили на відпочинок в глибокий тил, до Криму. Тут всі раптом дізналися, що їхнє авіакрило покинули Войцех Пісоцький та Вальтер Майер, отримавши призначення командувача 11 ескадрою, та його заступником відповідно. Коли вони прощалися, до них несподівано завітав призначений командувачем другого флоту генерал Максим Свириденко. Привітавши Пісоцького та Майера, Свириденко звернувся до Олексія.
– Я пам’ятаю, той день коли ти, Олексій Данилюк, потрапив до нашого авіакрила, ще зовсім молодим недосвідчений новачком. За ці роки ти значно змужнів, підріс, набрався досвіду. Сьогодні, я уповноважений повідомити, що віце-полковник Олексій Данилюк призначений командиром третього авіакрила, 11 ескадри. Ось накази – про призначення та присвоєння звання віце-полковника. Твоїм заступником призначено майора Ніяра Аблаєва.
Потягнулися дні відпочинку, які одночасно використовували для тренувальних польотів та підтримки боєготовності. Місто Джанкой. Це невелике місто стало пам’ятним для Олексія Данилюка. Саме тут він познайомився з Анею. І ця зустріч назавжди змінила його життя, наповнивши його новим змістом. Третє авіакрило тимчасово розмістили на місцевому летовищі. Тут вже базувалася одна з авіагруп ППО. Це була жіноча авіачастина, яка повинна була прикривати Північний Крим і літала на винищувачах Гайдамак-9. Одного разу, одна з дев’яток піднялася у повітря і виконала над летовищем цілий каскад фігур складного пілотажу.
– Хто керує літаком? – спитав Олексій дівчат-пілотів, які цілим натовпом не зводили поглядів з повітряного акробата.
– Це наш командир ескадрильї, капітан Анна Кирилюк, – відповіли йому відразу кілька дівчат.
А Гайдамак-9 тим часом здійснив посадку, ліхтар кабіни відкрився і з нього вибралася гарненька дівчина в льотному екіпіруванні. Ось вона скинула шолом і вітер розкуйовдив її світле довге волосся. «Яка ж вона вродлива».
Увечері господарі влаштували прийом для їхнього авіакрила. Були і танці. Тут Олексій знову побачив Аню. І не міг відвести від неї погляду. Але підійти не наважувався. Його стан помітив Іван Марченко.
– Командире, запроси дівчину на танок. І не бійся. Ти з мессерами та фоккерами не боявся схрестити траси, а тут крильця опустив. Підходь, я відчуваю що все буде добре.
Ніяковіючи Олексій підійшов до Анни Кирилюк і запросив її на танок. Вечір промайнув непомітно. Потім була прогулянка під похмурим зимовим небом до будиночків де проживали дівчата-пілоти.
З того часу їх зустрічі стали постійними. А потім, коли 11 ескадра покинула Крим, Олексій з нетерпінням чекав листів від Ані і ледь не щовечора писав сам.
***
В березні 1944 року їх знову перебазували на фронт, на територію Словаччини. Тут вони дізналися приголомшливу новину – капітулював один із ключових союзників Третього Рейху – Японія. Виявилося, що цілих півроку, при посередництві українських дипломатів таємно велися переговори про вихід Японії із війни. Отже в цій лінії часу тепер вже не буде атомних бомбардувань японських міст Хіросіми та Нагасакі. Одночасно, оточені в Москві німецькі війська капітулювали. Росіяни швидко наближалися до східного кордону Польщі. Починалися запеклі бої за Прибалтику та Ленінград. Раптово прорвавши потужну німецьку оборону, українські війська вступили на територію Польщі. Цей прорив було здійснений з допомогою застосування потужних високоточних глибинних і термобаричних боєприпасів. Німецькі укріплення були просто зметені. Побоюючись використання атомних бомб, німці поспішили залишити опорні пункти.
В повітрі з’являлося все більше американських літаків, які перекидалися в Європу після припинення бойових дій на Тихому океані. Та незважаючи ні на що, Гітлер продовжував чинити опір, сподіваючись на якусь невідому чудо-зброю, яку все частіше він обіцяв німцям через доктора Йозефа Геббельса. З осені 1943 року німці почали обстрілювати Лондон літаками-снарядами Фау-1. Україна відправила на допомогу британцям ескадру винищувачів ППО оснащену реактивними винищувачами Гайдамак-11, радіолокатори та дивізіон зенітних ракет. Одночасно, союзники посилили повітряні атаки з використанням бомб з коригованим падінням на всі відомі об’єкти Німеччини пов’язані з розробкою ракетної зброї.
З квітня 1944 німці почали застосовувати проти союзників поодинокі реактивні винищувачі Мессершмітт-262. Кілька разів довелося зустрітися з ними і Олексію Данилюку. Одного разу він вилетів у парі із пілотом 1 ескадрильї Андрієм Гриценком на перехоплення повітряної цілі. Цією ціллю виявився Мессершмітт-262. Помітивши їхні «одинадцятки», німець спробував втекти. Проте Гайдамак-11 за швидкістю значно перевершував Мессершмітт-262. Наздогнавши ворога, Олексій впіймав його у приціл і з відстані у сімсот метрів відкрив вогонь. Траса чотирьох далекобійних гармат досягла цілі. Ме-262 не встигши зманеврувати вибухнув у повітрі. Вдруге з реактивними винищувачами ворога Олексій зустрівся вже на початку літа і знову в парі з Андрієм Гриценком. Їм зустрілися відразу чотири Ме-262. Данилюк та Гриценко стрімко впавши з висоти атакували ворога. Олексій одного за одним збив двох ворогів. Третього зрізав короткою чергою його ведений Андрій Гриценко. Останній Ме-262 втікаючи наштовхнувся на четвірку винищувачів Гайдамак-9 армійської авіації і був збитий ними.
А події на фронті тим часом продовжували розвиватися своєю чергою. 6 червня союзники успішно висадили десант в Нормандії захопивши великий плацдарм. Німецьке командування відверто проспало висадку десанту. Без всяких сумнівів, президент Володимир Бутко і його люди використали знання з іншої лінії майбутнього, щоб допомогти британським і американським військам, оскільки вдалося уникнути багатьох помилок. Російські війська раптово прорвавши оборону німців через територію Фінляндії вийшли до берегів Фінської затоки. Фінляндія капітулювавши покинула гітлерівський блок. Одночасно, потужним ударом з півдня росіяни вийшли до берегів Балтики захопивши порт Клайпеду. Величезне угруповання німецьких військ опинилося в гігантському Ленінградсько-Курляндському котлі. На півдні Європи українські, американські та британські війська звільняли Австрію та Югославію. На заході були звільнені Париж, Брюссель та Амстердам. Українська армія блискавичним ударом звільнила Будапешт. Угорська армія перейшла на бік союзників. Була звільнена Словаччина. Тугий вузол фронтів все сильніше стискався навколо Німеччини. Українські війська при підтримці відроджених Збройних сил Польщі звільнили місто Люблін, націлювалися на Катовіце та Краків.
До їхнього авіакрила, на військові випробування доправили два новітні реактивні винищувачі Гайдамак-13. Це був перший винищувач, який міг долати звуковий бар’єр. Його крила мали більшу стріловидність, ніж крило Гайдамака-11. А озброєння було ідентичним одинадцятому. Саме на цій машині Олексій збив два свої останні літаки на цій війні – Фокке-Вульф-190 та Мессершмітт-262.
В цей час українська авіація разом з авіацією союзників провели масштабну спільну операцію під кодовою назвою «Бумеранг». Кілька тисяч винищувачів-бомбардувальників та винищувачів-штурмовиків під прикриттям винищувачів завдали ударів високоточними боєприпасами по мережі нацистських концтаборів. Літаки атакували з повітря казарми охорони, загорожі з колючого дроту та вежі по периметру таборів, крематорії, газові камери. Олексій не сумнівався, що для операції «Бумеранг» були використані матеріали з планами таборів отримані з іншої лінії часу. Внаслідок удару діяльність таборів смерті була значною мірою паралізована. Тисячі в’язнів скориставшись панікою німців навіть опинилися на волі. Одночасно, з літаків над Німеччиною та окупованими територіями які ще залишалися під контролем німців були розсіяні мільйони листівок, у яких як для населення так і для німецьких солдатів пояснювалася причини і мета даної акції. В листівках були попередження про неприпустимість скоєння військових злочинів за які скоро доведеться відповідати. Одночасно в цих листівках німцям та їх союзниками було доведено, що відмова від співучасті у скоєнні військових злочинів звільнить їх від відповідальності.
Тимчасово відклавши справи у штабі, Олексій Данилюк вийшов на летовище. Пілоти, авіатехніки та інший персонал авіакрила обговорювали щойно проведену операцію «Бумеранг».
– Чи варто було це починати? Адже від бомб та снарядів напевне загинули тисячі в’язнів? – висловлював сумнів лікар, майор Абрам Ландер.
– Іншого вибору не було. Щодня, в нацистських таборах смерті гинули тисячі людей. Так, від наших бомб загинуло багато людей. Але ми тимчасово призупинили конвеєр смерті. Можливо на кілька днів. Але кожен день це тисячі врятованих життів, – втрутився у розмову Олексій Данилюк.
– Я чув про так зване оголошене Гітлером «остаточне вирішення єврейського питання» – знищення всіх євреїв у Європі, – додав Ніяр Аблаєв.
– Так, я чув про це. І ось щойно зрозумів, що за угоду Володимир Бутко уклав з Гітлером в 1940 році, – відповів після короткої паузи Ландер.
– Що за угода? – щиро здивувався Олексій.
– Єврейський пакт, – відповів йому начальник розвідувальної служби майор Єрін.
І став пояснювати. Виявилося, що за укладеною угодою, з Німеччини та ряду окупованих країн Європи в Україну були вивезені більше двох мільйонів євреїв. Президента та уряд України було навіть звинувачено в єврейських чистках Європи.
– Отже президент Бутко зрозумів, що станеться з євреями в Німеччині та окупованих країнах Європи і він просто рятував людей! – підсумував Абрам Ландер.
«Ні, він не просто розумів, він ЗНАВ про Холокост! І намагався його відвернути!» – подумав Олексій Данилюк.
– А що заважає Гітлеру і нацистам зараз відновити конвеєр смерті? – спитав Арсеній Ворожейкін.
– Ось оце, – Олексій Данилюк витягнув з пачки паперу листок з друкованим текстом німецькою мовою. Одна з листівок, що не вийшли з контейнера. – Ось в цій листівці, які ми мільйонами скидали над Німеччиною та окупованими країнами, звернення до німецьких військових, есесівців, функціонерів нацистської партії, керівництва Третього Рейху. В них було повідомлення, що у випадку, якщо винищення людей в таборах смерті, знищення євреїв, ромів та людей інших національностей триватиме, коаліція буде змушена розпочати масовані атомні бомбардування Берліна та великих німецьких міст. Крім вже продемонстрованої в Пенемюнде атомної бомби, будуть застосовані набагато потужніші термоядерні бомби. Ось тут фото вибуху бомби підірваної на баржі поблизу Антарктиди! Також, в самому кінці тексту звернення до Гітлера та його соратників з вимогою негайної та беззастережної капітуляції.
Люди передавали листівки один одному розглядаючи текст та фото до нього.
– Як ви думаєте, Гітлер та нацисти дослухаються? – запитав хтось із пілотів.
– На жаль не знаю. Гітлеру втрачати вже нічого, – відповів Олексій.
