Всі в дитинстві щось та й збирали, маю на увазі, колекціонували: від обгорток цукерок (ми казали "фантікі") до акваріумних рибок. Захоплення змінювалися так швидко і безсистемно, що й годі шукати пояснень. Та все ж поштова марка і значок були найпопулярніші й найдоступніші речі в 70-ті роки вже минулого століття для таких зібрань. Не обійшло це захоплення й мене. Як і саме дитинство воно швидко минуло, залишивши кілька альбомів марок, значки кудись поділись.
Нещодавно потрапили на очі плоди мого дитячого колекціонування, які викликали зовсім не дитячі згадки, ними і поділюсь.
МОНГОЛ ШУУДАН
Мені дотепер здається, що основним експортом Монголії в Радянський Союз були саме поштові марки з написом, що означає "монгольська пошта". Інших монгольських товарів, принаймні, в Україні я не пам'ятаю. В якій філателії не подивись, одразу побачиш цей "шуудан". Його було так багато, цінився так дешево, що ми особливо і не заглиблювались в зміст і форму зображень й купували "тематично": рибки до рибок, спорт до спорту, квіти до квітів тощо. Лише нині, гортаючи альбом, я задумався: "А для чого монголам було випускати марки, наприклад, з пінгвінами?" Задумався так, що не зогледівся, як думки завели до ще одного монгольського "дива".
Якось, років з "надцять" тому, в будній вечір ми з товаришем, назвемо його О., бо події всі реальні, сиділи в кафе на березі озерця Тельбін в Києві і пили пиво. Крім нас, там було ще дві дівчини, і все. Вони також пили якийсь алкоголь. Знайомство відбулося швидко і просто. Залишилося лише знайти привід запросити дівчат до квартири товариша, яка була поруч. Я - одружений тоді й зараз, а він був тоді нежонатий, хоча й мав років сорок, мені дещо менше.
Старався я в таких знайомствах для нього, а він спонсорував ці старання. Хоча, бувало, я йому надавав послуги, так би мовити, матеріальної ваги. Приміром, якось він попросив мене допомогти монгольському гомеопату-лікарю з багажем місцевих ліків і трав в безпроблемному перетині кордону в Україну. Як подяку мені, цей лікар залишив О. кілька пляшок монгольського віскі, яке я відмовився брати і пити, вистачало шотландського й ірландського з "дьюті фрі". А тоді в кафе пропозиція: "Дівчата, а ви колись пробували монгольське віскі? Я - ні, сам боюсь. Допоможете? Ось у квартирі О. кілька пляшок на нас чекають," - пройшла на "ура".
Одна дівчина залишилась з О. Іншу я провів до її дому. Історії, які нова знайома згодом розповіла про контрабанду золота з Дубаї, взуття - з Італії, це окрема тема. А ще вона мене познайомила з особою, назвемо її Н., яка могла організувати побачення з досить симпатичними дівчатами. Серед її клієнтів були впливові люди, навіть один віцепрем'єр. Я пояснив це "виробничою необхідністю", мовляв, наші закордонні гості хочуть більше дізнатися про Україну й українців, а ми хотіли б знати більше про цих гостей. Це теж окрема тема, яку залишимо на потім, або й назавжди. На завершення скажу, що для "своїх" Н. робила так, що ці "дівчата як картинки" були доступні з першого дзвінку, а коштували, приблизно, як марки "монгол шуудан" в часи дитинства.
Розумію, що сумбурно і нескладно оповів. Зрозумійте й ви, всі вказані особи живі і здорові, О. одружився і має сина. Здогадуєтесь, що його дружина зовсім не та дівчина, що тоді залишилась з ним ночувати. Я, нагадаю, так само сімейний. Деякі з героїв у мене в друзях у фейсбуці, до прикладу, монгольський лікар. Акуратно, ледь не самий перший, в них сонце раніше встає, він вітає мене з усіма святами, регулярно постить щось на монгольській мові, а що саме, для мене така загадка, як з чого і для чого роблять монгольське віскі й чому монгол шудан вирішила випускати марки з пінгвінами.
