*Зоська пробиралась крізь хащі…
⠀
«Угу-у-у-у!» - прозвучало неподалік і дівчина завмерла, прислухаючись до шуму. Нікого. Тільки совка тихо перекликалась з Лісовиком, відлякуючи приблуд. Зоська кілька секунд постояла на місці, а тоді рушила далі.
⠀
Під ногами тріскотіли гілки, шаруділо примерзле листя. Зима встигла злегка притрусити поверхні борошном. Дівчина неквапливо йшла вглиб лісу до місця, на якому кожного року у день Зимового Коловороту розпалює вогнище і викликає лісових духів та духів своїх предків для єднання та взаємооновлення.
⠀
Діставшись галявини, обабіч якої колом росли столітні, могутні дуби, Зоська всміхнулась і пройшла всередину. Зняла з голови каптур, віддаючи шану присутнім. Тоді обійшовши кожне дерево, привіталась з лісовими духами. Коли обряд вітання був завершеним, Зоська взялась за облаштування вогнища. Зібрала довкола хмизу й дістала з ранця приготовлену раніше рідину для запалювання. Перехрещуючи гілочки між собою, склала їх до купи кінцями на всі чотири сторони світу. Полила засобом для запалювання і підпалила.
⠀
Хмиз тріскотів під могутніми язиками полум’я. Зоська знайшла Полярну зорю й стала до сходу сонця обличчям. Розвела руки в сторони та заплющила очі. Вогонь шаленів, намагаючись проковтнути не лише хмиз, а й саму дівчину.
⠀
- Праве, Яне і Наве з’явіться!- владно промовила дівчина. Ще раз. Легкий, морозний вітерець торкнувся її обличчя. Вийшло! Вони з’явились! Дівчина відчувала присутність духів усім тілом.
⠀
- Відчинімо небесну браму! Хай народиться Нове Сонце і дарує нам Вогонь! Небо і Земле, єднаймося!
⠀
В наш час мало хто вірить в обряд єднання Землі та Неба, але Зоська клято дотримується звичаю своїх предків. Вона вірить, що тільки в гармонії з природою життя на Землі триватиме вічно.
