Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2635
Творів: 48239
Рецензій: 92940

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Пригодницька проза

ЕЛЛІС

© Леонід, 03-01-2021
ЕЛЛІС

Еля сиділа на високому дерев’яному стільці уважно розглядаючи старенький, потрісканий, вицвілий з червоного кольору сандалик, надітий поверх запраного, заношеного  підколінка, бовтаючи другою ногою над брудною підлогою. На цьому сандалику ще зберігся колись жовтий метелик. Він уявлявся Елі справжнім пурхаючим десь по квітучій галявині. Вона тримала голову нахиленою доки Дорота намагалась розчесати її довге темне, заплутане і ще мокре волосся. Намагання ці не містили жодної  материнської ласки, проте Еля була терпляча,  лише міцно підтискала губи. Сьогодні важливий день! День коли її заберуть! Кудись завезуть. З цього затхлого, сирого дому. І вже не доведеться, зціпивши губи, зносити  цю недбалу, незграбну турботу. Тому можна ще трішки і потерпіти.
Нарешті Дороті набридло, вона роздратовано кинула розчіску на засмальцьований стіл, взяла з нього почату банку пива і відійшла до відчинених скляних дверей. Дістала з полички цигарки і запалила. Десята ранку, третя банка пива. Вона не пила – лише підтримувала тонус. До вечора. Ввечері інколи тонус різко падав і втомлена Дорота теж впадала в сон. Часто в самих не передбачуваних місцях.  То  була висока, худа, навіть якась суха, жінка з гострими рисами обличчя і таким ж гострим норовом. Ще не стара, але сильно пошарпана алкоголем, цигарками та істериками.
У вітальні було сиро, тихо і гнітюче. Чути було лише як Дорота з силою, шумно всмоктує в себе дим дешевих цигарок і затхлий сморід занедбаного дому. І ще тихе сопіння Едварда. Він розплився в кріслі проти вікна з зажовклими шибками. Ранкове проміння косо падало на його грузну фізію. Масна шкіра поблискувала на лисині. Широкі волохаті брови нависали над вузькими, втопленими у власних мішках, очима. Червонуватий, набряклий ніс, весь в кратерах пор, топився в дриглях щік. З ніздрів стирчали «дреди», намагаючись вчепитись у  верхню губу. Нижня, схожа на масного хробака, відвисала і надавала його обличчю  недоумкуватого виразу. Поряд з кріслом сумувала майже порожня пляшка «абсолюта». Зберігаючи залишки того, що  вчора вже не вмістилось в Едвардову тушу. А туди вміщалось! Ранок для Еда ще не настав.
Еля тихенько сповзла з стільчика, поправила блідо-жовтеньку запрану сукеночку і тихенько підійшла до столу. Вона мала хороший зріст майже метр двадцять і спокійно дістала розчіску з столу. Повернулась до стільця і почала самостійно розчісувати волосся, поглядаючи на великого, м’якого, іграшкового ведмедя з криво пришитим вухом, що турботливо обняв лівицею в тричі менший і  напівпустий  наплічник Елі з зібраними речами для двотижневого відпочинку в  таборі.
Пролунав дзвоник….
********
Сім’я Ташицьких емігрувала з півдня Польщі в Швецію вже як п’ять років. В тишу та затишок центральної частини країни. Малювались перспективи. Будинок старий, зате міцний і охайний – дещо треба, звісно, поправити, підремонтувати.  Невеликий двір позаду дому, придатний під невибагливий садок з кількома деревцями та гойдалкою. Затишне, маленьке гніздечко. Були надії, мрії, прагнення, бажання. І люди тут усі такі приємні, усміхнені навіть турботливі. «Усміхнені та милі люди» – були уважними, але приймати на хорошу роботу не поспішали. Хвилювались, переймались, але на кваліфіковану роботу не брали. На чорну, безперспективну, низькооплачувану – будь ласка, а щодо білих халатиків та рукавичок то….
  Збігали роки, змінювались місця роботи. Спочатку брало зло, потім приходив розпач. Алкоголь відновлював душевну рівновагу – в цій країні це панацея. Нарешті огорнула байдужість. Робота ставала все гіршою, алкоголізм міцнішим. Поступово опускаючись Ташицькі запустили будинок. Він став брудним, пліснявим, з’явився запах затхлості та безвиході.  Ідея садка з гойдалкою реалізувалася в звалище зі сміттям.
Перший візит представника соціальної служби вкинув у  паніку, яка згодом перетворилась в  перманентну тривогу. Це була висока, міцної статури жінка в елегантному, строгому костюмі. В блузі з високим комірцем, зашпиленим до самого масивного чоловічого підборіддя. Яке вона пихато задирала, зневажливо і з деякою стриманою огидою оглядаючи наляканих, похмільних батьків.   Шатенка підстрижена під каре правильними і різкими, рисами обличчя. Можливо надто багато макіяжу. Але впевнена, зверхня поведінка вказувала, що це лише доречна бойова розфарбовка.
Оглянувши стан приміщень, її тверде обличчя стало гострим і темним. Фрази покоротшали, набули різкості. Практика  позбавлення батьківських прав емігрантів в скандинавських країнах широко розповсюджена. І ця реальна перспектива явно предстала перед Едвардом і Доротою  у вигляді безкомпромісної жінки з жорстким, колючим поглядом і з беджем   інспектора соціальної служби на тугому жакеті. На щастя в цей час дня Елі не було вдома і поспілкуватись з нею інспектору не вдалось. В будинку не був критичний безлад, та і самих Ташицьких вона застала або ще або вже тверезих.  В обох батьків на цей час була робота, не найкраща, але робота. І офіційна. А головне була.  Коротка, неприємна, різка розмова і жахливе, гнітюче, безкінечне очікування наступної інспекції.  Реальність майбутньої катастрофи вибила Ташицьких з апатії, густо-темні перспективи примусили їх до дій. Опанувавшись, батьки звели вживання алкоголю  до мінімально-допустимого рівня потрібного лише для підтримки життєво-необхідних функцій організму. Перебуваючи в перманентному похміллі вони  занадились, зі в’ялим ентузіазмом, безладно  чистити будинок і двір. Як результат  все залишилось таким же засаленим і жалюгідним. Мотлох пересунувся з одного місця в інше, затхлий запах, що в’ївся в стіни, вперто і стійко заповнював весь внутрішній простір. Очевидна марність всіх зусиль  – гострим клином вбивала в голову думку про наступний візит інспектора, клин ламав механізм центральної нервової системи і залишалось лише до хрусту та скреготу стискати кулаки та зуби витискаючи з себе похмільний, холодний піт і сльози.  Очікування смерті  – гірше смерті. Очікування інспекції – гірше очікування смерті!
***
Наступний візит був несподіваним, незрозумілим і ще жахливішим. Цього разу це були два високих чоловіка. Вони залишили авто неподалік на паркінгу супермаркету і до будинку підійшли пішки.  Доволі пізно – вже сутеніло. Не оглядали приміщень і майже не спілкувались з дівчинкою. Провели змістовну, ґрунтовну, але тиху та спокійну розмову, що скидалась радше на інструктаж, який по суті  не допускав ні зауважень ні заперечень. Говорив здебільшого чоловік з добрими, великими блідо-блакитними очима, час від часу шкробаючи голову запускаючи руку в попелясті, пухкі кучері. Говорив відкинувшись на спинку крісла, закинувши ногу на ногу, злегка жестикулюючи руками, так наче розповідав захопливу історію добрим друзям, затишного  вечору. А добрі друзі подавшись  в перед, не відривали очей від оповідача і нервово трусили ногами, кліпали і втирали піт з блідих покритих червоними плямами обличь – захоплені слухачі захоплюючої  оповідки. Слова легко випурхували з під щербатого зуба чоловіка в кріслі і тяжкими глибами падали в душі людей на дивані, розбиваючись на дні в щебінь кристалічного страху, що засипав свідомість і можливість аналізувати, навіть думати.
Другий чоловік, з круглою, блискучою, лисою головою та носом задертим вверх так що було видно ніздрі,  що надавало йому комічну подобу до кулі для боулінгу. З широкими плечима  і таким же широким задом, мов кравець топтався навколо Елі і обміряв її з всіх можливих сторін, заглядав в рот, вуха, очі. І навіть зважив.  Запитав щось недолуге і незрозуміле та на закінчення зробив кілька десятків фотографій з усіх доступних ракурсів, включаючи  крупні плани долонь, стоп, вух….
То не була соціальна служба, то була поліція. Якась спеціальна поліція. Поліція в цивільному.  До свідомості переляканих та підпитих Ташицьких зміст сказаного просочувався лише частково, але і цієї крихти вистарчало, щоб загнати їх ступор. На питання щодо їхньої згоди, вони лише глитнули та кивнули, не зовсім розуміючи то тобто зовсім не розуміючи на що дають згоду. Але вибору не було, вони просто не могли опиратись. Щербатий встав, широко посміхнувся на прощання – бувайте,  дотримуйтесь інструкцій, слідуйте вказівкам!
Поліція з’явилась знов через день за годину до світанку. На цей раз під’їхали на авто до самого дому і  пробули в будинку не довше двадцяти хвилин. Це було останнє їх навідування.
***
Візит інспектора відбувся за кілька днів і виявився не таким жахливим як очікувалось. Проте нерви в Ташицьких сильно розхитались і мінімально необхідну кількість алкоголю довелось збільшити. Ресурс вичерпувався і вимагав підживлення. Поведінка їх стала спокійнішою зате загальмованою.  Таж жінка, Емма Рьонн, знову прискіпливо оглянула всі приміщення. Зауважила покращення і дещо пом’якшала. Розсіяної поведінки, не зовсім адекватних дій та недоречних відповідей дорослих, вона наполегливо не помічала та терпляче спостерігала як вони незграбно, загальмовано вовтузяться. Довго, довго спілкувалась з Елею. Та відповідала неохоче, тупилась в підлогу, відверталась, ховала обличчя в пасмах темного волосся, підтискала губи. Була явно наляканою та збентеженою. Проте під кінець тривалої бесіди наче заспокоїлась, стала прихильнішою, кілька раз, грайливо  з посмішкою, зазирнула жіночці в очі, довбаючись пальцем в носі і на прощання навіть захихикала. До розмови батьки не допустились, чому вони лише були раді. Їм і без того було складно собою володіти. Тоді нарешті змилосердившись над жалюгідним станом батьків, прихильно відмітивши їхні намагання зробити покращення,  і явне прагнення змін в сторону добробуту запропонувала варіант допомоги.
Нажаль помешкання не відповідає умовам проживання малолітньої дитини, але стан далеко не критичний  і  легко може бути виправлений в короткий термін. Ти більше, що зміни вже почали запроваджуватись. Допомога ж полягала в тому, що державна соціальна служба може оплатити два тижні  перебування Елі  в оздоровчому дитячому таборі на півдні країни.  За цей час Ташицькі мають привести будинок до стану, що задовільного умовам мешкання малолітньої дитини. Відпустки батьки мають взяти за власний рахунок, згодом це  компенсують. Так навіть можлива часткова компенсація витрат пов’язаних з облаштуванням дому. Але це залежатиме  від результатів інспекції. Взагалі все буде залежатиме від результатів інспекції. Саме факт повернення  дитини буде залежати. Гострий проникливий погляд пані інспектора і два пустих, зацькованих  погляди у відповідь. Чи потрібен їм час на роздуми? На роздуми? На які роздуми? Жодних роздумів! Все згідно інструкцій та вказівок! Пані інспектор була вкрай задоволена, її настрій суттєво покращав. Витягши губи трубочкою довго шурхотіла в своїй папочці кульковою ручкою, перекидаючи якісь листки з анкетами. Ташицькі так і сиділи  нерухомо в продовж цієї процедури, лише нервове кліпання Дороти та коливання ніздревих дредів Едварда  під потужними повітряними потоками зраджувало в цих людях наявність життя.   Пані інспектор закінчила, акуратно вклала ручку в внутрішню кишеню жакету і підняла голову. Подружжя дурнувато запосміхалось. Отже завтра вона, Емма, привезе всі необхідні на підпис документи і назначить дату від’їзду. Подружжя, дурнувато посміхаючись, закивало. Пані Рьонн встала поправила костюм і вийшла. Ніхто не встав аби її провести.
********
Пролунав дзвоник. Дорота жбурнула недопалок у двір, розвернулась, взяла банку з пивом і підійшла до Едварда. З силою та злістю стусонула його в бік, у відповідь він лише хрюкнув і зацямкав. Підібрала пляшку недопитого «абсолюту» і разом з банкою заховала в тумбу та попрямувала до дверей. Еля зістрибнула з стільця і шмигнула до наплічника і ведмедя.  Закинула наплічник за спину, обняла ведмедя просунувши руки йому під пахи і притиснувши його спиною до себе.  Помотала головою в боки аби позбутись надокучливого волосся, що неслухняно спадало на обличчя, поклала підборіддя клишоногому на плече і штурхаючи колінами його стопи  бадьоро покрокувала до дверей.  Прощання не було ні зворушливим ні довгим. Дорота присіла на порозі навпочіпки  і якось незграбно обняла одною рукою дрібні  плечі, пригорнула до себе маленьке створіння та  поцілувала в маківку.  Еля повернула голову і відпустивши одною рукою ведмедя обняла суху жінку міцно притиснувши чоло до її шиї. Неприємно разило  попільничкою і пивним перегаром.  Потім Еля смачно з муркотінням і чмоком поцілувала Дороту в щоку. Звільнилась від її обіймів,  віддала  звільнену руку Еммі і зіскочила з ґанку.  Дорота так заціплено не поворушившись  спостерігала  за тим яка пані інспектор відкриває задні дверцята авто. Знімає наплічник з  плечей Елі, закидає в салон. Як Еля не відпускаючи кривовухого, клишоногого друга вмощується в дитячий фотелек. Пані інспектор обходить авто, відкриває водійські дверцята, поправляє костюм. Сонце виглядає з-за будинку навпроти, б’є в очі яскравими променями і Дорота неприємно мружиться. Машина рушає, Еля махає рукою за склом,  вона автоматично піднімає руку у відповідь.   Авто рухалось,  віддалялось, зменшувалось і щезло  за пагорбом. Заціпеніння відійшло. Стало якось навіть порожньо і терпко. Дорота розтерла долонями щоки, підняла їх вище і зап’ястями промасажувала очі. Потім вперлась руками в коліна і різко встала. В голові запаморочилось і вона спершись на одвірок кілька секунд позволікала. Потім шумно видихнула, повернулась і ввійшла в дім. Едвард сидів згорбившись в кріслі і тупився вікно. Він чув як вона зайшла, але не поворухнувся.  Дорота  презирливо харкнула  в його напрямку, рішучим рухом  дістала з тумби недопиту пляшку «абсолюту» і прямо з горла залпом спорожнила  її вміст.
Авто виїхало за межі селища, і накерувалось на зустріч сонцю. Еля сховала голову в пасмах волосся від надокучливих променів, і зосереджено масажувала  облізлу спину ведмедя. Розправляла склочені залишки шерсті, намагаючись надати йому  пристойного зовнішнього вигляду. Емма розстібнула високий комірець блузи звільняючи шию і трішки груди, протерла їх рукою і опустила сонцезахисний щиток додолу. Цей жест привернув увагу маленької  пасажирки і вона почала розглядати  дзеркалі заднього виду  вузькі, темно нафарбовані губи інспектора, масивну сківицю і нижче, чітко означене в променях ранкового сонця, адамове яблуко.
В’їхали в ліс і сонячні промені замерехтіли поміж деревами. Сонечко весело, бринькало променями по стовбурами високих дерев, заглядало то в ліве віконце до Елі, то оббігало авто і сміялось праворуч. Могло сховатись позаду або бігти попереду, закликаючи наздогнати його. Ця гра розважала, дуже тішили підстрибування на горбках та ямках, які дедалі траплялись все частіше.  Сонце піднімалось і незабаром припинило заглядати у вікна, ліс став геть щільний, з густими кущами, дорога перетворилась на суцільне чергування горбів та ямок. Це швидко втомлювало.
Нарешті подорож скінчилась. Авто, обігнувши густий чагарник, вминаючи кущі чорниці під себе зупинилась біля входу в низький дерев’яний будиночок з шпичастим дахом. Він щільно вмостився в густих кущах, як сірникова коробка затиснена в долоні. Крізь густе гілля, мов крізь пальці проглядались темні стіни. Лише з торця густо-зеленого кулака  окреслювались двері в колись білих одвірках. Перед входом, слабо витоптаний маленький майданчик переходив в вузьку стежку-коридор, стінами котрого слугували зарослі. Стежка різко падала в діл і в її просвіті блакитніла озерна гладь. По стежці поволі, з вудочкою напереваги, піднімалась темна фігура. Рьонн виліз з авто, продерся через чорницю, огинаючи машину і відкрив задні дверцята з боку Елі. Грубо відштовхнув ведмедя, розстебнув паски і схопивши за плече висмикнув малу на зовні. Доки Рьонн тягнувся за наплічником, Еля боязко присіла і акуратно, за вухо витягла іграшку з салону. Обійняла її на звичний манер  і завмерла, відступивши два кроки. Чоловік, добувши наплічник, схопив полонянку і поволік їх до дверей будинку. Штурхнув підбором туфлі двері і проштовхавшись в середину, перетнув кімнату і грубо всадив Елю на неприбране ліжко. Поряд жбурнув наплічник. Потягнувся, широко розправляючи руки. Не згинаючись, поскидав з ніг туфлі. Втомлено глянув на клубочок в блідо-жовтому платтячку, що налякано стискався за обшарпаною іграшкою.  Стягнув жакет, блузу, ліф, покидав все на наплічник і так одній спідниці перейшов в протилежний кут кімнати до туалетного столика з невеликим дзеркалом. Всівся, недбалим рухом відсунув косметичне безладдя, що заповнювало поверхню стільниці – кілька предметів завалились на підлогу, і занадився виколупувати шпильки, якими була примоцована перука.
В прочинені двері ввійшов рибалка, приклав до стіни при одвірку вудку – вона негайно ковзнула по стіні і впала. Не зважаючи на це, поволі зачинив двері і зробивши крок зупинився, даючи змогу звикнути очам до темряви. В будинку було два великі вікна, проте крізь, темно сірі від бруду,  шибки, обліплені зовні густою листвою пробивалось лише відлуння сонячного проміння. Рьонн скинув перуку і потріпав власне волосся, туплячись   в дзеркало і теж даючи освоїтись зору. Потім розвернувся до свого спільника по кіднепінгу, піддер спідницю і поклав руки на голі коліна. Рибалка був невисокий чоловік з густою, масною русою шевелюрою, що обліпила його, витягнутий як м’яч для регбі, череп. На блідому, апатичному обличчі, навіть в темряві, проглядались темні круги під очима. Рухався він повільно, розважливо, обережно зважаючи кожен крок і рух. Лише зіниці очей невгамовно, нервово носились по білками, відбиваючись від повік мов пінбольні кульки, безперервно скануючи простір.
Чоловіки перевели погляд на Елю, вона налякано підтиснула ноги, вперла  чоло в плече ведмедю, з силою втискаючи його м’яке тіло в себе. Переглянулись.  Рьонн піднявся і вони перейшли в малу кімнатку без вікон, що раніше слугувала коморою. Дверей не зачиняли. До Елі долітав рівний гул розмови, проте розібрати окремих слів вона не могла. Користаючись нагодою, вона пересунулась на край в кут ліжка, зручно вмостилась в півоберта, упершись спиною в бильце ліжка та звісивши ноги. Ведмедя посадила на коліна і знову безтурботно почала порпатись в його облізлій спині.
Нарада тривала якийсь час. Нарешті чоловіки вийшли. Масний пішов до виходу, а Рьонн попрямував до туалетного столика. Рибалка прочинив двері, висунувся корпусом на зовні і мружачись довго вдивлявся навколо повертаючи свій продовгуватий череп то в одному то в другому напрямку. Нарешті закінчивши огляд, обернувся, зневажливо глянув на голу спину спільника і тихо, повільно, щільно зачинив двері. Потім повернувся в штаб-комору і так само тихо, повільно і щільно зачинився там.
Рьонн пораючись з макіяжем, зауважив відсутність полонянки. Різко озирнувся. Вона з ведмедем сиділа на краю ліжка. Відвернувся і повернувся до процедури ліквідації макіяжу. Взяв ватний тампон, промокнув рідиною з флакончика, нахмурився і знову озирнувся. Поведінка Елі була дивна, безтурботна, навіть якась грайлива. Вона бовтала правою ногою і  ведмідь погойдувався на колінах та терпляче зносив висмикування ниток зі спини, а темне волосся спадало на обличчя, вона на нього фиркала і щось муркотіла . З нахмуреними, намальованими бровами Рьонн встав і приглядаючись попрямував до ліжка. Еля щось притаїла за спиною іграшки, чоловік прищурився, нарисовані брови зійшлись в одну хвилясту лінію, зробив великий крок, нахилився над іграшкою, схопив її за криве вухо. В пупці нестерпно запекло, в очах потемніло, в вухах затріщало наче в голові закрутилась тріскачка. Рьонн завалився, притиснувши ведмедя до Елі, Елю до бильця.
На шум вийшов Масний, зробив крок і застиг високо задерши світлі брови. Його нервові зіниці застопорились і дещо з’їхались до перенісся.  Він, мов папуга повернув голову на бік, спостерігаючи таку дивну сцену. Чоловік в тріснутій на сідницях спідниці, в практично прозорих, мереживних, рожевих трусах, тобто з майже голим задом та з голим торсом, босий стояв навколішках і обіймав ведмедя вперши обличчя йому в морду. Ведмідь відповідав взаємністю – його верхні лапки стирчали з під пах мужчини, а нижні ніжно обіймали  його стегна.   Збоку від потилиці Рьонна недоречно виглядала голова Елі.  Еля вивільнила ліву руку і прибрала волосся з обличчя. Її темні очі дивились в упор, твердо, але якось втомлено і байдуже. Її права брова піднялась в гору, а ліве око примружилось і обличчя якось змінилось, втратило дитячі риси, стало суворим і дорослим. Масний зробив два кроки до переду, але наштовхнувся на невидиму перешкоду, яка мало не реальним фізичним відчуттям, мов тонким києм вперлась йому в груди. Зіниці холерично застрибали в пошуку першопричини перешкоди. І зайшли. Швидко, миттєво. Відразу перестали смикатись і потягнулись в перед до тієї першопричини, потягнувши за собою очні яблука, що без опору поповзли  з орбіт на зовні.  Верхня правиця ведмедя поволі рухалась додолу, опускаючи маленьке чорне колечко під собою. Колечко нахилялось і відчуття  невидимого кия підпорядковано зсковзувало з грудей до живота. Колечко, ще трохи  опустилось і спалахнуло.  Масний різко, несподівано обірвався в глуху тишу, ніби голову встромили в багно. Удар, наче кувалдою, по стегну звалив його з ніг. Багно тиші  роздер біль, чоловік скорчився на підлозі і завив. Еля сковзнула  на підлогу, дрібно пробігла до пораненого і коротким, майже без розмаху, ударом люфи пістолета в висок, позбавила його притомності. Випросталась, поправила платтячко, що задерлась під час вивільнення, кокетливо притримуючи вільною рукою полу запраної сукенки, повернулась до ліжка. Підняла здолу масивний електрошокер і разом з маленьким пістолетом поклала на простирадло. Діловито, вперши ногу в стегно непритомного Рьонна видобула ведмедя і поклала іграшку мордою на подушку. Погладила ведмедя між вухами і засунула руку в непомітну складку на його спині, намацала бігунок і потягнула, відкриваючи повністю, вже напіввідкриту потаємну кишеню. «Шкура» відсторонилась, відкриваючи нутрощі кривовухого, клишоногого друга. В центрі щільно втрамбованого холофайберу  розташовувався міцно зафіксований,  товстий, овальний лист пружної, щільної гуми. В її, спеціально підігнаних по формах, прорізах розташувались кайданки, ліхтарик, маячок….
Грюкнув удар, двері з гуркотом і  петлями ввалились в середину. Обидва вікна дзвінко вибухнули, засипаючи гострими уламками підлогу. І в мить все затихло, беззвучно водили  автоматами бійці групи захоплення, запаковані в бронежилети та шоломи, повертаючи за люфою весь свій корпус наче монолітні пластмасові солдатики з дитячого набору. Ел  продовжувала зосереджено порпатись в нутрощах ведмедя ніяк не відреагувавши на раптове вторгнення і жодним чином не зацікавившись подальшими діями захопників. В відповідні  отвори вклала пістолет та електрошокер, запустила руку під лист гуми і виколупала звідтам пачку  тонких цигарок. Витягла з пачки цигарку і запальничку, припалила, повернула запальничку в пачку. Затягнулась і не витягуючи цигарки з уст, випустила дим в потилицю іграшки. Дим зачепився за шерсть і виглядало так наче в ведмедя пішла пара з вух.  Усміхнувшись закрила схованку в іграшці, потягнувшись витягла з під жакету та блузи наплічник, поклала в бічну кишеньку цигарки. Закинула його на плече, взяла клишоногого співробітника звичним способом перед собою і помахавши бійцям в знак вітання цигаркою вийшла з будинку.


*************************
Елліс сиділа на офісному кріслі уважно розглядаючи маленьку вишукану туфельку на нозі, бовтаючи другою ногою і  потягувала довгу тонку цигарку, міцно підтискаючи губи між затяжками. Приваблива, добре складена, мініатюрна пані в строгому брючному костюмі, що вдало підкреслював її зграбну фігурку. Темне, волосся туго стягнуте в щільний  комочок на потилиці, відкривало обличчя з майже дитячими рисами.  Які вдало нівелював легкий, акуратний макіяж. В своїх двадцять п’ять зріст Елліс сягав заледве метр двадцять. Проблеми з розвитком почались в років шість. Пізно як для типового нанізму. Проте , конкретних причин, що спровокували це відхилення так і  не виявили, були лише вірогідні та найбільш вірогідні причини. Не зважаючи на радикальний діагноз та зважаючи на можливі наслідки не правильного формування організму, левову частку часу Елліс проводила в гімнастичних залах і басейнах.  Що дозволило таки  скластись її тілу пропорційно та гармонійно. Відсутність друзів залишила багато вільного часу – однолітки не приймали Елліс в свої ігри, з меншими дітьми бавитись вона сама не бажала. Цей час треба було якось проводити. І Елліс проводила його книгах - де персонажі ставали друзями. І в навчанні.  Хвороба не вплинула на розумові здібності, а ситуація мотивувала і Елліс займалась, багато займалась. Щоб бути розумною. Щоб бути кращою. Кращою за всіх. Кращою за кожного. Найкращою! Найкращою у всьому.  Щоб довести всім. Всім їм. Щоб довести собі…
В підлітковому віці не виявилось затримки статевого розвитку і Елліс уникнула емоційного інфантилізму. Але з’явились інші складні проблеми, пов’язані з соціальною адаптацією. Вразлива дівчинка підліток гостро реагувала на дотепи та кпини, ще гірше на публічний вияв  жалю і показову турботу. Це призводило до частих конфліктів, як наслідок суспільної ізоляції.  Суттєво випереджаючи однолітків в навчанні не втрачала жодної нагоди продемонструвати свою зверхність всім і кожному в максимально можливій образливій формі, що провокувало ще більше  неприязного ставлення. Жарти однолітків ставали жорстокими, розіграші набирали рис знущання. Рівновагу, Елліс, відновлювала бійками і мстивими, несподіваними витівками. Ситуація загострювалось, потрібно було щось змінювати  і Елліс змінила. Гімнастичні зали на  татамі, снаряди – боксерські груші.  
Елліс переповнювало бажання самореалізації та самоутвердження. Весь цей потенціал, який кипів нагрітий гормональними змінами, треба було кудись втілити. І з’явились друзі які високо оцінили здібності, відважний характер, а головне особливості фізіології. Так почалась коротка кримінальна кар’єра Елліс. В цьому осередку до її думок прислухались, її поважали, вона, нарешті, була важливим членом соціальної групи. Це були однодумці, соратники, спільники. Не фани  одного рок-гурту чи футбольної команди, не члени клубу дендрології чи колекціювання дохлих метеликів, марок або сухого лайна.  Це було угрупування яке провадило серйозні речі.  Ризикові, небезпечні і через це, вельми романтичні. І в розробці,  підготовці, а головне втіленні, насправді досить банальних шахрайств та  крадіжок, вона брала безпосередню участь. І ця участь вивільняла адреналін який запалював кров мов  іскра пари бензину, а вдале завершення топило в дофаміновій ейфорії. Світ став контрастнішим, кольори – яскравішими, Сонце -  теплішим. Крім інтелектуальної самоутвердження, задоволення соціальних потреб і спускання гормонального пару, ця діяльність суттєво покращувала матеріальне становище. Хоч для Елліс це і було другорядно, всі решта виявляли виключно прагматичне ставлення до спілки.  Пояснити цю розбіжність в поглядах можна було різницею в віці між Елліс та рештою учасників, яка сягала п’ятнадцяти двадцяти років.
Кар’єра обірвалась несподівано. Один з чергових шкільних конфліктів спричинив втручання поліції.  В Елліс від безнаказаності вже паморочилось в голові і вона втрачала здатність об’єктивно оцінювати ситуації. Все було, як завжди, по дитячому безглуздо. Але терпець увірвався і Елліс забрали в поліцію. Насуплена, ображена, налякана Елліс вирішила  вести себе як найгідніше, в її тамтешньому світогляді  це значило як найнахабніше і найзверхніше. Але її не посадили в клітку, а завели в кабінет і навіть якось ввічливо, запросили сісти.
Вона зосереджено розглядала свій лівий кросівок, бовтаючи правою ногою, схрестивши руки на грудях і міцно підтискаючи губи.  Двері прочинились і в кабінет увійшов високий мужчина в світлому костюмі, з дещо витягнутим лицем і загостреним підборіддям. На голові безладно закручувалось попелясте волосся, схоже на пух. Схоже йому було давно пора відвідати перукаря. Він сів за стіл, широко посміхнувся показуючи невелику щербину на верхньому фасадному різці і зазирнув, у темні налякані очі Елліс, своїми великими, блідими, блакитними, втомленими очима. Вигляд у нього був доброзичливий, прихильний і озноб пригнічення зійшов з Елліс наче хтось увімкнув  біля неї обігрівач, стало трішки тепліше та затишніше. Вона перестала бовтати ногою і опустила руки на коліна.
Після вітання і короткого вступного слова він простягнув Елліс нетовсту папочку.  У папочці акуратно в хронологічному порядку були викладені в різноманітних документах і кількох фотографіях всі кримінальні звитяги Елліс. Вона не вникала в суть паперів, але інтуїтивно зрозуміла їх зміст. Наміри гідної поведінки зникли, стало знову страшно і зябко, як під мороссю дощу.  Дівчина розгубилась, хотілось плакати. Вона поклала папку на стіл, підтиснувши губи опустила голову і обняла себе руками. Знову забовтала ногою.
Чоловік знову привітно посміхнувся.  Групка шахраїв вже затримана. Затримання мало відбутись ще кілька місяців тому, але її поява, тобто Елліс, сплутала всі плани. Оперативний працівник, впроваджений в  групу запросив дозвіл на відстрочення операції, аби скласти більше докладне  враження і об’єктивно оцінити її , тобто Елліс,  таланти та здібності  безпосередньо в польових, екстремальних умовах. Ото ж вони  самі допустили можливість присутності її, тобто Елліс, в діях групи, якій могли запобігти. В справі групи вона, тобто Елліс, ніяк не фігуруватиме.  І цю папку цю він показав лише для того щоб уникнути довгих пояснень і одразу розставити правильні акценти.  Елліс може залишити її, тобто папку, собі. Сюди він прийшов зовсім з іншого приводу.  Чоловік зробив паузу і дивакуватим, але як видно звичним жестом пошкрябався в кучерявому пуху на голові і знову виставив свій щербатий зуб в посмішці.
Дівчина підняла обережно голову і підозріло зазирнула в очі співрозмовнику. Він продовжив. Зустріч з Елліс планувалась пізніше за кілька місяців, після закінчення випускного класу. Але якщо вона вже не втерпіла і сама завітала, то варто скористатись такою нагодою. Не вдаючись до пафосних висловлювань, на кшталт воїнів добра, лаконічно, ясно та  змістовно пояснив як змінивши вектор дії можна змінити своє непевне, туманне майбутнє серед сумнівних знайомств, на ясну і зрозумілу перспективну кар’єру в адекватному і товариському колективі. Зайняти гідне, шановане місце в суспільстві. При цьому зберегти можливість реалізовувати весь свій специфічний потенціал з усіма його схильностями, діяти лише доведеться  по іншу сторону барикад.
- А Ви, типу, вербувальник? – спитала Елліс, вже майже повністю заспокоївшись, припіднімаючись на впертих в підлокітники руках і вмощуючись зручніше.
Чоловік весело розсміявся – це остаточно схилило Елліс до прийняття пропозиції.
- Шукаю юні таланти. А взагалі керівник планування операцій в спецпідрозділі боротьби з організованою злочинністю.
- Куди завгодно лиш з цієї… - вона зробила коротку паузу – школи.
- Ми підемо іншим шляхом – вже серйозно відповів керівник планування і знову пошкрябався в пуху волосся, - так для Тебе буде краще. Крім того залишилось лише кілька місяців.
Елліс отримала дозвіл на відвідування занять з фізичної підготовки в курсантському корпусі і не зволікаючи приступила. Додатково  з нею почали працювати спеціалісти з психологічної підготовки.
Конфлікти в школі зникли. В Елліс тепер з’явилась нова захоплююча, а основне реальна перспектива і недолугі жарти, всіх тих, паскудних блазнів її більше не зачіпали. Так і доводити вже нікому нічого не треба було, лише закінчити ту кляту школу.  Школу вона закінчила і згодом зарахована в курсанти.

Двері відчинились в кабінет увійшов високий мужчина з великими блакитними очима, майже прозорими як в затятого пияка. В його пухнасте волосся врізались залисини і кучерявий чубчик самотньо завивався над високим чолом. Він давно не відвідував перукаря.  Традиційно пошкрябався і показав в посмішці свій щербатий зуб, від якого залишилась мало не половина. Сів за стіл і поглянув на Елліс. Молода мініатюрна пані – офіцер  з досвідом майже двох десятків спецоперацій. Завдяки гнучкому і живому розуму, твердому та рішучому характеру, психічній стабільності та міцним нервам, високій фізичній підготовці і особливостям зросту та зовнішності один з найефективніших інструментів відділу. Від агресивного, ущербного підлітка залишись лише звичка бовтати ногами та підтискати губи. У відділі серед спортивних чоловіків і підтягнутих жінок, Елліс була як гриб в старому дубовому лісі. І ці кремезні дуби не лише поважали мініатюрного офіцера Йоранссон за її професійні заслуги, але і побоювались  через специфічне почуття гумору та схильність до капосних розіграшів – здебільшого, як помсти за дотепи.
Погляд керівника ковзнув на маленькі, але гармонійно пропорційні груди  Елліс, що граційно видавались  під блузою. Дорослі бюстгальтери були її великі, лялькові – малі, а дитячих не існувало, тож обходилась без них.
- Куди Ти їх діла під тим жовтим платтячком? – кивнув на груди Гюнвальд.
- W piczku*. – відповіла польською Елліс Йоранссон і широко посміхаючись, прижмуривши очі  загасила цигарку в попільничці.
Гюнвальд не зрозумів, але докладно знаючи про що  свідчить такий вираз обличчя офіцера Йоранссон, уточняти зміст не став.
*piczka (польська) нецензурна, вульгарна назва жіночого статевого органу.
________
Малолітню Елю Ташицьку поліція підмінила офіцером Елліс Йоранссон на світанку під час  свого другого візиту.Одразу після успішного закінчення операції, дівчинка повернулась в сім’ю. І ними зайнялась реальна соціальна служба, поліція більше в справи Ташицьких не втручалась.


ВЕСНА 2020

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Інра Урум, 04-01-2021

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 04-01-2021
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.40101480484009 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …