Тим часом обстановка у росіян складалася несприятливо. Наступ на Курськ захлинувся. Німці перейшли в контрнаступ і фланговими ударами відсікли від основних сил угруповання військ націлене на Курськ. Атаки з повітря пригальмовували німецьку армаду, але зупинити її просування і відвернути катастрофу не могли. Ворог ігнорував втрати від ударів Гайдуків по своїх колонах та передових позиціях. На цю ділянку фронту перекидалися авіачастини не лише з усього російського фронту, але із західного, з Африки, знімалися навіть частини з ППО Німеччини. Бої у повітрі ставали все запеклішими. 11 ескадра перейшла з польотів на полювання парами і четвірками на вильоти великими групами. Вперше Олексій побачив нальоти на позиції росіян армад у кілька сотень юнкерсів. Німці просувалися на південь націлюючись на межиріччя Волги і Дону на місто Сталінград. Українські ВПС воліли тепер атакувати колони ворога у відкритому степу, де не було можливості сховатися, крім вузьких лісосмуг та прибережних лісів. Гайдуки почали масово випалювати лісосмуги та прибережну рослинність напалмовими бомбами, на піхоту летіла злива касетних бомб, а на танки – протитанкові бомби з коригованим падінням та керовані реактивні снаряди.
Одного разу на їх аеродром, а базувалися вони вже в районі містечка Велика Писарівка, прилетів їхній новий командир 11 ескадри полковник Тищенко. Прилетів на своєму Гайдукові, без ескорту зі своїм напарником майором Савченко. Полковник так само як і звичайні пілоти брав участь у польотах і повітряних боях, про що свідчили три Срібних Соколи на грудях. Майор Савченко мав два Соколи. Полковник розповів про нову директиву командування. Там вважали, що їх чекає багатомісячна запекла повітряна битва, і нагорі побоюються, що у пілотів може накопичитися фізична та моральна втома, втрата концентрації уваги, що загрожує загибеллю. Тому командування перекинуло до укріплених районів вздовж правого берега Дону велику кількість радіолокаторів. Там хочуть мінімізувати кількість вильотів і літати виключно на побаченого противника, повністю відмовитись від патрулювання. Також сюди перебазували три ескадри розвідників Сапсан. Вони будуть постійно висіти над районами ворожих аеродромів і по радіо повідомляти про зліт ворожих літаків. Кількість вильотів наказано було обмежити трьома вильотами на день. Дві ескадри, які зараз сюди перекидають візьмуть на себе роботу вночі. Також перекинуто сюди три ескадри Гайдуків ВПС, завданням яких будуть удари по ворожих аеродромах. Їх прикриватимуть дві ескадри Гайдамаків. Повномасштабно підключають до битви і армійську авіацію. Також полковник повідомив, що по всій країні будується багато нових аеродромів з бетонованим покриттям і на них вже перелітає американська авіація, яка буде завдавати ударів по промислових центрах Німеччини.
Німці все ближче і ближче підходили до Сталінграда. Їх серйозно сповільнювала злива бомб і снарядів з Гайдуків, які вдень і вночі падали на їх голови. 11 ескадра перелетіла поближче до вигину русла Дону. Загублена в степу станиця Камишинська зі збудованим ще до війни бетонованим аеродромом. Звідси зручно літати до Сталінграда.
Група із 12 винищувачів під командуванням віце-капітана Татаренка тримає курс на Сталінград. Ледь піднялися з летовища – побачили величезні хмари диму, що застилали горизонт – палає величезне місто. Четвірка Гонта – Воронін, Данилюк – Ворожейкін йде вище за всіх на висоті 8000 метрів. Дихальна маска закриває обличчя. На тисячу метрів нижче йде четвірка Аблаєва, а під ними на 6000 четвірка командира групи Татаренка. Велика група Ю-88 та Ю-87 сунуть на місто. Проте не вони зараз їхня ціль. Їм назустріч летять Яки та Гайдамак-3 російських ВПС. Їхньою ціллю стануть дві вісімки мессершміттів, які прикривають бомбовози і знаходяться на висоті приблизно 5000. Сьогодні Трійки вперше вступлять у бій. Російські пілоти пройшли навчання під Києвом на нові для них літаки і кілька днів тому перелетіли на фронт. Росіян дратували і тривалий час перенавчання, і ретельне вивчення матеріальної частини і нова тактика бою, знання яких вимагали від них українці. Знайомі пілоти розповідали Олексію, що довелося попрацювати щоб відучити їх крутити карусель на малих висотах і навчити використовувати вертикальний маневр і велику висоту. І ось вони на фронті.
– Муслім, візьми на себе другу групу мессерів, я візьму першу, Гонта, прикрий, – передав по радіо Татаренко.
Татаренко і Аблаєв з ходу збивають по мессеру і зав’язують бій з ворогом. Сімки нав’язують ворогам швидкісний і маневрений бій використовуючи всі переваги Гайдамака-7. До землі йдуть ще два палаючих мессера. Яки і Трійки атакують юнкерси. Трійки відразу ж підпалюють пару юнкерсів. Атака яків безрезультатна. На горизонті з півночі з’являються десять темних крапок, які наближаючись перетворюються на літаки. Йдуть двомоторні машини. Мессершмітти-110.
– Татарин, з півночі десять мессерів, – передав Гонта.
– Гонта, візьми їх на себе, не допусти до місця бою.
У їхньої четвірки серйозна перевага – висота і використовуючи її вони падають зверху на мессери прикриваючись хмарою та сонцем.
– Атакуємо всі, після атаки вихід нагору, – передав Гонта
Кожен ще здалеку ловить ворога у приціл, німці зосередили увагу на місці бою на горизонті і не дивляться вгору. Йдуть вони під нижньою кромкою хмар – дуже необачно. Гонта пірнає у хмару, слідком за ним у білу ватну завісу пірнають Данилюк з Ворожейкіним. Вивалюються з хмари за кілька сотень метрів від групи Ме-110. Світна точка стає точно на фюзеляжі. Майже одночасно від літаків Гонти і Вороніна до мессерів понеслися різнокольорові вогники. Два мессери окуталися чорним димом. Тут же вогонь відкривають і Данилюк з Ворожейкіним. Ще два Ме-110 загорілися і потягли донизу масні стрічки диму. Четвірка Гайдамаків стрімко пішла вгору, від перевантаження потемніло в очах. Олексій помічає на бортах Ме-110 білий щит з червоною буквою «R». «Ріхтгоффен, старі знайомі, що ж ви утнули таку дурницю – йшли під нижньою кромкою хмар, невже самовпевненість»? Гонта стрімко падає з висоти на Ме-110. Данилюк кидає Ворожейкіну:
– Роби як я, – стрімко пронісся між мессерами, зайшов знизу.
Маневруючи від атак Гонти і Вороніна Ме-110 не помічає удару знизу. Ось сіре з жовтим носом та консолями черево у прицілі. Черга і Ме-110 вибухає у повітрі. Данилюк вже йде на зближення зі ще одним Ме-110. Той кидається навтьоки на сонце. Мессер смикає хвостом намагаючись тримати ніс на сонці. Стрілець веде запеклий вогонь по Гайдамаку. Але сонце вже не служить надійним захистом для ворога. Є темні окуляри та скло зі світлофільтром. Олексій впіймав мессера у приціл на фоні червоного диска. Черга і до землі понісся ще один смолоскип.
– Данило, ззаду зверху мессер, на петлю, – кинув в ефір Ворожейкін.
Це означало, що два літаки починають рухатися по колу чи спіралі назустріч один одному і напарник знімає супротивника з хвоста. Маневр небезпечний і вимагає точного розрахунку і пілотування. Гайдамак Ворожейкіна пронісся повз Олексія осипаючи Ме-110 вогняними струменями. Ще один димний смолоскип пішов до землі. Гонта збиває ще одного Ме-110. Два вцілілі втікають. Данилюк і Ворожейкін кидаються за ними.
– Гонта, прикрий, – кинув Олексій в ефір.
Мессери маневрують і вислизають мов в’юни. Даючи повний газ одному мотору і збавляючи оберти іншого вони вертяться майже на місці. Нарешті траса Олексія прошиває черево одного мессера. Снаряди дірявлять обшивку і шматують фюзеляж. Перевернувшись на спину і палаючи ворожий літак пішов униз. Через мить траса Ворожейкіна настигає іншого Ме-110. Через кілька хвилин вони почули, що Татаренко збирає групу і вони летять на захід, додому займаючи звичні ешелони висоти. З півночі сунуть нові групи юнкерсів прикриті мессерами. Їм назустріч вже летять Гайдамаки та Яки.
Бої в Сталінграді стають все запеклішими. Німці зайняли більшу частину міста, залишивши росіянам лише вузьку смужку узбережжя. Юнкерси, хейнкелі. дорньє, петлякови, гайдуки, іли безперервно б’ють по палаючому місту. До битви приєдналася і американська авіація. Армада Б-17 суне на місто. Її ціль – війська німців у зайнятій ворогом частині Сталінграда. Прикривають їх Гайдамаки сусідньої 10 ескадри. Група Гайдуків попереду складають протизенітну групу. Данилюку і Ворожейкіну дозволили вилетіти парою на полювання. Гайдуки стрімко пірнають вниз атакуючи зенітки. «Літаючі фортеці» обрушують зливу важких бомб на багатостраждальне місто, яке стало місцем кривавої розбірки двох диктаторів – Гітлера і Сталіна. Вибухи піднімають угору будинки, а потім все вкриває суцільний килим пилу та диму. Скинувши бомби «фортеці» розвертаються і беруть курс на захід. І тут увагу Олексія привернули два літаки, які маскуючись на фоні землі намагалися зайти парі Б-17 у хвіст. Олексій і Ворожейкін спікірували і стали заходити у хвіст невідомим літакам. Олексій помітив, що це не схожі на мессерів тупоносі літаки. «Лавочкіни»? Ще півхвилини польоту і на їх крилах чітко позначилися хрести і свастика на стабілізаторі і зелене серце на борту.
– Арсен, Фокке-Вульфи-190, бий лівого, я правого.
Блиснули дві траси і так не наздогнавши «фортецю» два фокке-вульфи загорівшись врізалися в землю. Можна йти додому.
Вдома Данилюк доповів, що під Сталінград німці перекинули 54 ескадру Люфтваффе, яка літала на винищувачах Фокке-Вульф-190. Ескадра носила прізвисько «Зелене серце» через розпізнавальний знак на бортах літаків.
На летовищі серед винищувачів їхньої частини він побачив великий чотиримоторний бомбардувальник сріблястого кольору і з білими зірками у темному колі на крилах та бортах. Виявилось, що американський Б-17 був пошкоджений внаслідок зенітного обстрілу і змушений був сісти на їхньому аеродромі. Екіпаж цілий і неушкоджений стояв тут же біля літака в оточенні наших пілотів. Ввечері була велика вечеря для гостей з тостами за українську та американську авіацію, лідерів України та США. Проте українські пілоти обмежились невеликою кількістю вина, оскільки зранку передбачалися польоти.
Знову політ до Сталінграда. Багатостраждальне місто все ще палає оповите пилом і димом. Олексій вперше подумав, що зараз тут пекло, яке перевершує те, що мало місце в його лінії часу. П’ять німецьких армій втягнулися в межиріччя Волги і Дону. Масштаби повітряної битви перевершують масштаби всіх попередніх подібних битв: битви за Британію, битви над Дніпром і над Брест-Литовськом. І вона є не лише найбільш масштабною, але і найбільш запеклою та жорстокою. Раніше Люфтваффе мали шанси в будь-який момент припинити повітряне протистояння, то тут такого шансу не було. Це означало віддати супротивнику повітряний простір більш ніж над півторамільйонним угрупованням наземних військ і тоді союзники матимуть можливість методично знищувати групу армій Волга з повітря. І німці посилюють угруповання Люфтваффе на Волзі знімаючи підрозділи навіть з ППО Берліна, оголюючи повітряний простір над Німеччиною. Цим вже скористалися українські, британські і американські ВПС розпочавши нещадні бомбування німецької території. Ланкастери, ліберейтори, літаючі фортеці, пластуни, мародери перетворюють німецькі міста та заводи на руїни. Прилади нічного бачення допомагають винищувачам-бомбардувальникам Пластун-7 сконцентрувати удари бомб з коригованим падінням по військовим і промисловим об’єктам супротивника утримуючись від ударів по цивільним об’єктам та житловим кварталам міст. Полонений німецький оберт, який вистрибнув зі збитого мессера над українською територією і потрапив у полон повідомив, що зовсім нещодавно він був перекинутий з ППО Берліна. Він скаржився, що нові винищувачі-бомбардувальники Пластун-7 носяться на швидкості і висоті недосяжній для винищувачів німецької ППО та зеніток. Після скидання бомб вони відразу ж перетворюються з бомбардувальників на винищувачі і запекло атакують винищувачі німецької ППО. До того їх ще й прикривають винищувачі Характерник-7.
З півночі до Сталінграда сунуть Ю-88 прикриті мессерами та фокке-вульфами. Їх завчасно виявили радіолокатори та літаки-розвідники Сапсан. Гонта веде четвірку Гайдамаків на висоті 9000 метрів. Приблизно на два кілометри нижче вони помітили четвірку Фокке-Вульфів-190. Очевидно у відчаї, намагаючись прикрити свої винищувачі прикриття від атак Гайдамаків з великої висоти, німці почали використовувати висотні винищувачі зняті з ППО Німеччини. Але марно. Висота надійно контролюється Гайдамаками. Німці помітили їх і лізуть угору.
– Атакуємо всі одночасно, – скомандував Гонта.
Дві пари фоккерів розійшлися в різні боки. Одна пішла по горизонту на схід, розраховуючи, що за нею ніхто не піде, інша почала стрімко і прямовисно пікірувати.
– Данило, атакуйте пару, що пішла вниз, – передав Гонта, і сам взяв курс на схід.
Данилюк і Ворожейкін пікірують вслід за фоккерами. Відстань скорочується. Олексій кинув погляд на вказівник швидкості. Вона вже наблизилась до 900 кілометрів на годину і швидко зростає. Німці несуться вниз. Невже вороги розраховують що вони зможуть вивести літаки з пікірування?
– Арсен, встанови автомат виходу з пікірування на тисячу метрів, – кинув в ефір Олексій.
Майже тисяча кілометрів на годину. Фоккери все ближче. Але і висота вже мала. Швидкість вже понад тисячу кілометрів. Німці ніби ракети несуться вниз. Все, це кінець, їх затягнуло у пікірування. Виходу немає. Фоккери метеорами врізаються в землю і вибухають. Мить і Олексій втрачає свідомість від миттєвого перевантаження – спрацював автомат виходу з пікірування.
Отямившись він побачив над головою синє небо, сонце, білі хмари. «Скільки часу він був непритомним»? Висота вісімсот метрів, літак іде з невеликим набором висоти.
– Арсен, ти де?
– Я тут, кілометри за три на північ від тебе.
І тут Олексій побачив Сімку Ворожейкіна. Набагато східніше Яки та Гайдамаки ведуть бій з юнкерсами, мессерами та фокке-вульфами. Десятка американських Мустангів стрімко мчить до клубка літаків, які зійшлися у смертельному двобої. Олексій та Арсеній швидко набирають висоту. Знову кисневі маски накинуті на обличчя. Внизу Мустанги зчепилися з фоккерами. Пара фоккерів намагається вийти нагору і атакувати звідти Мустанги. Олексій озирнувся. Німецьких винищувачів позаду немає.
– Арсен, атакуємо.
Німці піднімаючись угору самі потрапляють у приціл. Мить і два палаючі літаки падають з висоти. Неподалік від них набирає висоту Р-51 Мустанг. Він настільки близько, що видно білі зірки. Але що це? Знизу на нього заходить Фокке-Вульф-190. Ось-ось відкриє вогонь. Різкий розворот і світна крапка прицілу стає точно на фюзеляжі фоккера. Фоккер вже стріляє. Мить і від одного натиску гашеток бризнули вогняні шнури і впилися в тіло Фокке-Вульфа. Німецький літак вибухає у повітрі. Пошкоджений Мустанг потягся на захід.
– Арсен, супроводжуємо, – скомандував Данилюк.
І вчасно. Два Мессершмітти-109, які бува націлились на Мустанга, побачивши, що його супроводжує пара Гайдамаків, різко передумали і пірнули вниз в димну імлу.
– Данило, ви де? – почувся по радіо голос Гонти.
– Летимо на захід, супроводжуємо підбитий Мустанг.
– Вам п’ятдесят вісім.
Олексій вибираючи режими на радіостанції викликає пілота Мустанга, звертаючись до нього англійською. Нарешті вибрав хвилю на якій працює радіостанція впіймавши сигнал: «Мейдей, мейдей». І спокійно англійською передав:
– Ми тебе будемо супроводжувати. Доверни на три градуси вправо і ми вийдемо на наш аеродром.
Перетнули кордон, внизу потужні загородження укріплених районів і нарешті попереду аеродром. Над ним чотири Гайдамаки прикривають летовище.
– Увага, зламана стріла, звільніть смугу, – передав Олексій черговому аеродромної радіостанції.
– Вас зрозумів, звільняємо смугу, – передав майор Іванюта, який сьогодні особисто керував польотами.
Смуга на летовищі вільна, Мустанг з ходу заходить на посадку, ось торкнувся землі і покотився смугою. Все гаразд. Вслід за ним сідають Данилюк і Ворожейкін. Пілот Мустанга, стрункий підтягнутий майор
– Майор Сміт, для вас просто Девід, – представився він, – коли б не ви мене б швидше за все не було б серед живих. Не бачив я того фокке-вульфа.
Олексій і Арсеній Ворожейкін також представилися. Майор Сміт пояснив як тут опинилися Мустанги. Американське командування вирішило випробувати новий винищувач у бою і відправило одну авіагрупу в Україну для польотів під Сталінград. Оскільки «Літаюча фортеця» все ще перебувала на аеродромі, ремонт тривав, майор Сміт приєднався до її екіпажу. Всі разом у супроводі українських пілотів підійшли до Мустанга. Над літаком вже чаклували авіатехніки та механіки. Марченко витираючи салфеткою руки пішов на зустріч.
– Олексію, передай американцю, що у нього сьогодні другий день народження. Три 20-міліметрові снаряди влучили в літак. Один з них розірвався поряд з бензобаком. Врятували протектовані стінки та вуглекислотний вогнегасник.
