Ви знаєте хто я такий? Я сам недавно зрозумів – піддослідний. Ні, це не те, що ви, мабуть, подумали, не підслідний. Мабуть мені визначено бути людиною для дослідів. Розумію, ми усі люди для дослідів, починаючи з 1917 року, але це загалом, а я ще й окремо. Досліди переважно медичні, бо медицина (особливо наша) невтомно вчиться. Цікаво, що досліди зі мною робили не примусово, я сам погоджувався. Та хіба відмовиш лікарю, який тримає в руках твоє життя?
У мене захворіли ноги, ледве ходив, ліки не допомагали. Безнадійно лежав у лікарні великого міста, лікарі не знали, що робити. Мабуть, вирішили натякнути, що зробили усе, що могли. Запросили до мене фахівця з китайської медицини, молодого хлопчину, який два місяці стажувався в Китаї. Сказав, що вилікує мене за 10 сеансів. Я погодився, хоча усі були впевнені, що я відмовлюсь, і мене, нарешті, випишуть.
Пішов до цього фахівця, який виявився дуже балакучим і перевіряв на мені, чи не забув він теорії, безперервно розповідаючи про історію і методи голкотерапії. Я потім зрозумів, що він заговорював мені зуби, щоб я не втік. Поки він мив руки і діставав свої причандали, а я роздягався до пупа, увійшла молода жіночка, гарненька личком, трохи повненька, дуже апетитна для тих, хто розуміється в медичках.
— Можна вона подивиться на процедуру? — спитав лікар. — Прислали на стажування з Угорщини, треба ж готувати кадри для братніх республік.
— Хай дивиться, я не проти, - відповів і подумав: «А я на неї подивлюсь».
Лікар почав голковколювання, та так спритно і професійно, що я нічого не відчував, дивлячись як тоненькі голки входять в акупунктурні точки на моєму тулубі. Жінка дивилась своїми великими очима, ворушачи пальчиками і трохи підскакуючи. Лікар, подивившись на неї, каже:
— Хай вона теж спробує, теорії вже вивчила, потрібна практика.
Я ж, дурень, зваблений її красою, погодився. Жінка тонкими тремтячими пальцями взяла голку і штрикнула її в точку, що показав лікар на моїх грудях. Біль пронизав усе моє тіло, я підскочив на кушетці, а жінка з жахом відсахнулась, потім схопилась за мене і сльози бризнули з її очей.
— Трохи не попала, — прокоментував лікар.
Ми ледве заспокоїли жінку.
— Буває таке вперше, — підбадьорив її лікар, — давай ще разок.
Я напружився, але вона спритно і несподівано штрикнула мене голкою в невизначену попередньо точку. Мабуть вважала, що однаково не попаде, куди треба. А може з теорією були нелади.
Укол виявися ще болючішим, до того ж вона пробила якусь судину і з мене бризнула кров. Тут жінка неутішно заридала. Як вона мене жаліла! Навіть кинулась цілувати, щоб заспокоїти. Дійсно я швидко заспокоївся і хотів відповісти на її поцілунки. Вона відскочила від мене і скрикнула: «Я заміжня!»
— Ти дивись! — здивувався лікар. — До цього вона не розмовляла українською. Усе тільки «егеш-мегеш», а тепер заговорила. Мабуть шок!
— У мене теж шок, — відповів я.
— Добре, давайте завтра у цей же час. Візьміть з собою рушник.
І я пішов до палати.
З ранку у мене виявилась температура до 38 за Цельсієм. Після обіду з’явився голкотерапевт, спитати, чому я не прийшов. Дізнавшись про температуру, він зблід і сказав, щоб я прийшов за два тижні, бо він мусить терміново їхати на конференцію. Більше я його не бачив, угорку, нажаль, теж.
