Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2691
Творів: 51264
Рецензій: 95870

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 49055, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.238.121.7')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Що це було?

© Наслунга, 13-12-2020
Вадим отримав повідомлення від колишніх сокурсників про ювілейну зустріч, присвячену десятиріччю закінчення університету. Тепер він працював далеко від альма-матер, але вирішив поїхати, оскільки давно не бачив друзів. Було цікаво зустрітись з сокурсниками, які, можливо, стали поважними людьми – вченими, депутатами, керівниками підприємств. Він трохи побоювався, що його не впізнають, бо і сам вже забув, як кого звуть, особливо тих, хто не мешкав разом з ним у гуртожитку. Оселившись в готелі і причепурившись після поїздки в вагоні, він пішов до ресторану, де збирались друзі. На широких сходах стояли купки сокурсників, підходили інші, тискали руки, обіймались, плескали один одного по спинах. Вадим побачив чоловіків, колишніх хлопців з його групи, і підійшов. Його також весело привітали, казали – молодець, що приїхав! Тут він усіх пам’ятав, але озирнувшись навкруги, подумав, що багатьох підзабув.
Нарешті, пішли сходами до ресторану, де розсілися в залі групами, як колись у великій аудиторії. Вечір зустрічі відбувався, як звичайно, через деякий час усе перемішалось, однокурсники пересувались залом ресторану з келихами в руках, намагаючись випити з тими, кого пам’ятали. До столу, де сидів Вадим, підійшли декілька сокурсників з інших груп. Серед них Вадим побачив і двох жінок, які, як виняток, були на чоловічому за складом курсі. Усі разом сфотографувалися, а одна сказала, що у неї завтра день народження і вона запрошує усіх, включно Вадима, відвідати її вдома. Вадим погодився, бо збирався їхати додому завтра вечірнім потягом. Він пам’ятав, що жінку, нібито, звали Юлею, бо вона народилась в липні. Коли їх розподіляли на роботу, комісія зробила їй подарунок, залишивши в місті, інші ж поїхали, хто куди. Він записав адресу жінки на телефон, і уся компанія пішла далі.
Переночувавши в готелі, Вадим вранці згадав про день народження, а вдень
купив торт, квіти і пішов за вказаною вчора адресою, де в двоповерховому цегляному будинку жила Юля. Будинок стояв серед подібних, які утворювали порослий травою двір, схожий на картину Полєнова «Московський дворик». Навкруги, правда, товпилися великі сучасні будинки, ховаючи двір у міських нетрях. Неподалік виглядала  невелика стара церква з шатровою стріхою.
Родина Юлі жила на другому поверсі, куди вели скрипучі дерев’яні сходи. Свято було в розпалі, з великої кімнати лунав стукіт тарілок і веселі вигуки. Серед гостей Вадим помітив і другу жінку, чорняву вусату вірменку, яка була на вчорашній зустрічі і відразу впізнала Вадима. Були присутні також троє чоловіків, теж однокурсників. Їх Вадим знав не дуже добре, бо вчились вони разом з Юлею. Мати Юлі, її бабуся і тітка, яких Вадим бачив вперше, зустріли його як рідного. Старі жінки посадили його, немов поважного гостя, поруч з Юлею, яка була одягнутою в блакитну сукню, що пасувала до її очей. Трохи запалі щоки світилися не зовсім здоровим рум’янцем. Вадим був спантеличеним таким прийомом, бо зовсім на нього не заслуговував. Присутні в кімнаті, мабуть, вже хильнули по дві  – три чарки, і, взагалі, свято йшло до кінця, бо старі жінки заходились носити чай.
–  Ми думали, що ти не прийдеш,  –   сказала мама Юлі,  –  після того, що ти накоїв.
Вадим почав згадувати, що ж він такого накоїв.
–  Юля запросила,   –   відповів, нічого не згадавши.
–  Як же вона могла не запросити,  –   вставила тітка, а бабуся з радісною посмішкою закивала  головою.   –   Скільки років чекала, коли ти з’явишся знову!
Вадим почав здогадуватись, що вони приймають його за когось іншого.
–    Послухайте,  –  почав він, але тут знов заговорила мама:
– Пам’ятаєш, як ми святкували тут Новий рік перед закінченням університету?
–  Ні, не пам’ятаю,  – відповів Вадим.
–  Як він може пам’ятати, коли багато випив. Ми ще поклали його спати в кімнаті Юлі.
Вадим подивився на Юлю, сподіваючись, що вона виправить ситуацію, але вона мовчки допитливо дивилась на нього.
«Може тут усі чокнуті?»  –  спитав себе Вадим.
–  Так, і я пам’ятаю, як він бігав за Юлею, носив їй ті самі квіти, що сьогодні. А потім пропав після розподілу, поїхав працювати до Одеси, навіть не попрощався,  – вступила до розмови сокурсниця-вірменка.
Вадим почав підозрювати змову. Може після тієї ночі, коли він нібито був п’яним, у Юлі народилась дитина? Чому ж вона в тридцять три роки ще не одружена?
Троє чоловіків, сокурсників, ніби не слухали щебетання жінок. Розвалившись на дивані, вони обговорювали якісь важливі справи. Надія на них була поганою.
–  Я не працював в Одесі,  –   сказав Вадим.   –   Поїхав  до Львова.
–  А нам Юля сказала, що до Одеси,  –   заперечила бабуся.
–   Хотіла його вигородити,  –   припустила мама,  –   мабуть, боялась, що ми розшукаємо. Бідна дівчинка, вона так страждала!
Вадим відчув себе в іншій реальності. На мить здалось, що він спить. «Може Юля мене кохала?  –   спитав   себе.   –  Та ні, ми ніколи не зустрічались»
Він не знав, що сказати, щоб не зіпсувати день народження.
–  На жаль, мені вже час йти. Сьогодні маю бути у приятеля, він обіцяв батькам.
–   Приходь завтра,  –   запросила мама.   –   Зараз людей багато, а вам з Юлею є що згадати.
Юля вийшла з квартири, щоб проводити.
–   Слухай, що це було? Я ж ніколи не був у тебе…
Юля посміхнулась:
- Віртуальна реальність. Чув про таку?
- Чув. Але чия реальність?
- Мамина.





Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Інра Урум, 13-12-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.99921607971191 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …