Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2627
Творів: 47997
Рецензій: 92786

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Жіноча проза

Одержимість (56.) Частина IV- (О)північне сонце

© Viktoria Jichova, 04-10-2020
(Продовження)

12.

Пора забиратися звідси. Ще витаю в густому тумані над диводійним озером, та ось вже смарагд води, що зрідка проблискує крізь імлу, все нижче й нижче. Глядь - вже зменшується й само озеро, а за мить піді мною - лише чітко окреслений глибокий кратер, який, як вірують тутешні племена, ще за незапам´ятних часів видовбав своїм молотом Тор, коли вперше прилетів на землю у вигляді вогненної зорі з небесного Асґарду. Прадавнє, священне озеро Каалі, у яке за легендами "Сонце ходить спати", а відтак є вічно пов´язане з вогнем - ось що зостало від космічного стрітення метеорита зі Землею, як навчатиме наука через багато століть пізніше завдяки знайденому іридію* в навколишніх мочарях. Але тепер я знову звідкись знаю, ніби з тривалістю лету моя свідомість прозорішає і яснішає, що заспокоєне й підживлене найдорогоціннішою субстанцією, що символізує Життя - кров´ю, озеро знову сяятиме під променями небесних світил, щойно з-понад його гладіні відповзе імла; знаю, що на його берегах знову провадитимуться сакральні язичницькі ритуали та криваві жертвоприношення во славу бога Тора та богині Сунни-Соль, аби давало людям цілющий еліксир.. допоки його магічну воду не перекреслить Хрест - символ нової віри..

..З вишини острови Езель*, притулений до нього дрібніший Моон* та північніший Даґеіда* - лише зелені плями на тлі темної сині моря, а дещо східніше - через протоку - неозорий, зарослий дрімучими пралісами, материк. І мені тепер - понад морем вздовж його піщаного побережжя на Південь..

Над північно-східним обрієм - світання. Сунна-Сонце, хоч і повільно, та впевнено сходить на небокрай. Її проміння - ще тремке, несміливе, проте достатньо освітляє мій шлях і я бачу все, що твориться долі у світі людей - Мідґарді. Скільки ще існуватимуть в людській уяві дев´ятеро світів: Асґард, Елфгейм, Мідґард, Ванагейм, Йотунгейм, Муспелгейм, Ніфлгейм, Сварталгейм та Гелгейм? Чи хіба лише в уяві, а не у знанні, що таки існує їхніх дев´ять космічних категорій? До яких пір? До тих, коли з Півдня не прийде новий розподіл: на Рай, Землю і Пекло? Та ТЕПЕР ще існує тих дев´ять світів у взаємному симбіозі та врівноваженості, хоч і недовго тому ще бути - і я вже нарешті остаточно усвідомлюю, що мене зловив і тримає у своїй бурхливій, ледь не сейсмічній хронології подій Міленіум - рубіж першого й другого тисячоліття. Та от коли прийде Міленіум другий, ще не дочекавшися завершення першого, всі світи і світоуявлення разом з Раєм і Пеклом почнуть перемішуватися, взаємно нищитися й вибухати та врешті утвориться одна безбарвна, хаотична маса вірувань, ідеологій, впертих переконань, що у запереченні та незнанні є найвище знання - і це все тоді, коли Буття стоятиме лише крок від прірви Хаосу і Темряви..

Та ТЕПЕР я ще лечу над морем, над його хвилями, що прибиваються до східного побережжя. Пролітаю вздовж соснових берегів лівів, латгалів, земгалів - онде в море впадає ріка і я знову звідкілясь відаю, що це - Дауґава* - один із багатьох річкових вікінгських шляхів, на берегах якої незабаром - всього через якесь одне-два століття - постане найбільше на цім березі місто Рига, яке матиме похідну назву від лівського слова "ringa", що означає "закрут, меандра ріки".

..Ріки, річки, річечки - все тече, пливе, вливається одне в одне - ледь видима цівка в блакитну жилку, а та - в іншу, ширшу синю жилу, аби в кінці їхнього довгого, звивистого шляху злитися з морем та так здійснити своє природне призначення. Але мені потрібна інша ріка - та, котра мене заведе.. куди ж вона мене заведе? Моторошно від тої думки..

..Бачу перші лодії, що випливають з гирл рік. Рух розпочинається. Та немає часу роздивлятися - мене несе далі вздовж побережжя, що зміїться то на південь, то на північний захід, то знову на південь. Минаю володіння куршів, скальвів - он там, там і там виростуть колись міста Лієпая, Паланга, Клайпеда.. Нарешті лечу над довжелезною морською косою - а це вже знак, що я досягла берега пруссів. Тих пруссів, чия доля звершиться через десять століть і вони, переможені, зникнуть з лиця землі, а разом з ними їхню трагедію розділить і місто Кеніґсберг, ставши здобутком однієї величезної кровожерливої імперії.. Та все це станеться в далекому майбутньому, зараз же мені потрібно одне: знайти свою власну дорогу чи точніше - слідувати по дорозі мені присудженій.

Човнів у морі та побіля берега прибуває. Корабельний рух жвавішає, бо Сунна-Сонце вже вище, сяє в небі ранковим червонним золотом, розливається по воді вогнистими блискітками. Мій зір ковзає поверх лодій, чиї барвисті вітрила напинає рвучкий вітер з півночі. Відчуваю, що мені вже близько до тієї загадкової ріки, яка мені потрібна. А ось вже й сама дельта - розлога й розгалужена на численні рамена. Вісла. Vistula. Ріка племен пруссів, поморян, кашубів, мазовшан, полян та віслян. Простір над дельтою мене всмоктує і штовхає вперед, наче воду, що вливається у гігантичну лійку - вже знаю, що з цього просторового коридору мені не вирватися - здається, мій лет є змушений копіювати шлях ріки супроти її течії. Ніби якесь повторення.. Повторення? Коло по колу / колі? Яке це вже коло? Друге? Третє? Дев´яте?

..Мій лет дещо пришвидшується - встигаю ще подумати, що на правому боці дельти минаю ще тепер невелике городище Гданськ, яке утворилося з малого рибальського поселення та яке у майбутньому зросте в місто з епохальною значимістю: звідти через десять століть почнеться найстрашніша в історії людства війна* та з того ж кораблебудівного міста розпочнеться рух*, який запричинить розвал червоної імперії та її тиранського панування на теренах Центрально-Східної Європи..

Ліворуч від гирла зауважую пограничну між пруссами та поморянами осаду-городище Трусо*. Бачу там багато рибальських, купецьких та військових лодій - курсують по Віслі в напрямку морської затоки, та деякі з них також пливуть і вглиб володінь князівства П´ястів*. Мені з ними теж у тім напрямку.

Вісла - повновода ріка, яка спокійно, поважно меандрує між пологих берегів. Роззираюся  довкіл - рівнина та й годі. Невже це земля, а не море? Низовина. Земля-пляцок. Бо яким незвиклим здається краєвид, коли зір був звиклий до гострозубих північних гір: не земля, а таки суцільне зелене, вкрите плавнями й мочарями та безкраїми лісами, море. І простір, простір! Сонце вже сягає майже полудня, яскрава синь і зелень засліплює - майже непомітно пропливають внизу нечасті поселення, що туляться до берегів цієї могутньої ріки-артерії. Бо таки артерія - головна водяна магістраль, рівної їй немає жодної в цих краях. Бути потім на перехрестку сухопутнього Бурштинового та річкового шляхів славному місту Торунь - воротам до Пруссії, котре заснують через три століття лицярі Тевтонського ордену та яке потім стане місцем народження одного із найславніших звіздарів - Миколи Коперніка, автора геліоцентричної системи..  

Далі супроти течії у південно-східному напрямку лівий берег Вісли припіднімається, утворуючи плавні пагорби, на одному з яких вгадую оборонні укріплення мазовського Плоцьку, майбутньої столиці польського князівства. А далі, далі.. далі знаю, що не долечу до місцин ще неіснуючої Варшави, яка зросте через чотири сторіччя дещо південніше проти течії. Бо якась сила вириває мене з-понад Вісли і штовхає ліворуч - на схід - і ось я вже над віслянською притокою - рікою Нарев.. І по ній пливуть довгі човни з яскравими вітрилами. Та недовго, виявляється, летіти мені над Наревом - круть-верть, ще один вигин - і знову мене штовхає у нове розгалуження - Нарев тече з півночі, а зі сходу в цю ріку вливається такий же повноводий Західний Буг. І я вже знаю - мені туди.

Дивне відчуття - лечу над зміїстим Західним Бугом і проступає мене якийсь незрозумілий неспокій - опиняюся над місцинами з непрохідними лісами, яскраво зеленими, оксамитовими трясовинами, де майже жодного поселення вздовж його численних звивин-меандрів. Лодіям, що пливуть по його водах, майже ніде пристати - все плавні й багно, хоча десь далі, серед сухіших пущ, на висічених від лісу полянах ховаються села племен ляхів та ятвягів. Захищені мочарями й хащами, не мають поки-що потреби ставити великі городища - чужоземців тут мало, а ті, що пропливають у тих довгих, драконоголових лодіях, зупиняються рідко - у них інші зацікавлення - їм би пошвидше до Ґардаріки, а відтіля - через море на базари Міклаґарду..

Ось Західний Буг плавно повертає на південний-схід, а потому, хоч і з викрутасами, проте його русло впевнено веде на південь. Почалися землі племен бужан чи то волинян, колишніх дулібів. Сунна-Сонце вже геть перехилилася за полудень, вже давно не в зеніті, але її проміння обійняло чи не цілий південний небосхил, і сяє у воді вогненною кулею, що котиться по хвилях супроти плину ріки, вказуючи мені шлях. І лодії ідуть плавно, в закрутах махають веслами, наче птахи на злеті крильми, повсякчас ухилючися від чорториїв та аби не загрузнути на мілині у високому, мов ліс, очереті.. Зауважую, що по обидва береги побільшало сіл та городищ - і чим далі на південь, тим вони частіші, мережа укріплень густішає. В прогалинах між дібровами та соснинами - луки та поля. Це - пограниччя Ґардаріки, ще зовсім недавно ці землі увійшли у її склад, але, як видно, тут люди завше мають бути насторожі. Онде супроти течії ріки видно осаду Дорогичин, що є важливим торговельним вузлом на шляху з Ґардаріки-Русі до Ятвязької землі і який незабаром стане руським форт-постом від набігів ятвягів; ось уже пролітаю над городищем Берестя*, якого складна історія в майбутньому неоднаразово перекреслюватиме мапи декількох держав; далі на півдні, знаю, з´явиться Устилуг, але то вже почнуться Червенські городища. А поки-що ліворуч від ріки вдалині видніються озера, які колись називатимуться Шацькі - скільки ж їх! Ця дивна земля нагадує велетенську зелену лісову істоту з багаточисленними блакитними очима! І як це все схоже на північні краєвиди володінь естів та фіннів! Полетіти б до тих озер! Проте ота невідома сила повсякчас тримає мене в якомусь просторовому тунелі над єдиним їй знаним шляхом, що ні вліво, ні вправо - можу тільки слідувати за звивинами ріки - тієї ріки, якій в майбутньому судилося стати кордонною лінією, що розділятиме світ на дві сфери впливу - західну і східну. Отож крутиться-звивається далі Західний Буг - і мені разом з ним. Напрям - Червона Русь..

Ось вони, Червенські городи! Розсипані то на захід, то на південь від Західного Бугу. Але мені треба триматися ріки - отож пролітаю городища Волинь*, Устилуг, трохи далі - Всеволож* і, нарешті, бачу городище Бужеськ*, яке в майбутньому прозвуть "галицькою Венецією", бо у цім городищі з безліччю потоків та струмків з´єднується Західний Буг з Полтвою. І тут, на цім місці злиття, мене знову якась сила вириває з-понад плину Західного Бугу і різко виштовхує над русло Полтви, що в´ється на захід. Онде і човни завертають у її річище..

Полтва - доволі широка, тихоплинна ріка, в´ється заболоченим тереном, а це ознака, що ріка, хоч на вид лагідна і спокійна, буває часами дуже небезпечна - тут і там бачу місця, де виходила з берегів і розливалася нещадною повінню, беручи зі собою все на своєму шляху. Але тепер вона сумирна - блищить синьою стрічкою і біжить собі вільно й радісно між очеретом та лататтям. Поодинокі лодії пливуть вже без вітрил, лише весла гребуть, щоразу сильніше вдаряючися у хвилі.. Таки важко йти супроти, всуціль до верхів´я, а чи й не до самих витоків.. Сунна-Сонце вже низько - світить прямо у вічі і ріка тепер - самий вогонь, що зміїться, ніби витекла з кратеру сопки розпечена лава, аж до хвилястих ліній пагорбів, що височіють непроникною стіною на західному обрії. Десь між тими лісистими пагорбами Полтва губиться чи то навпаки - звідкілясь звідти беруть початок її джерела, які тоненькими цівочками зливаються в єдину річку в одній із улоговин, і я знаю, що бути там, серед її витоків, через два-три століття славному городу Лева, названому в честь нащадка вікінгських конунгів. А ріка? Яка доля спіткає ріку через дев´ять сторіч? Напоївши своїми водами врожайні землі довкруж королівського міста та нагодувавши його мешканців своїми рибами, раками, птаством та всякою іншою живиною, давши збагатіти шляхті й купцям через те, що лежить на перехресті водяних і сухопутніх шляхів між Східним* та Руським* морями, дочекається Полтва невдячності та зневаги - бо ті ж самі львів´яни запроторять ріку в камінь під землю і перетворять її на мертву воду.. Але ТЕПЕР.. ТЕПЕР ріка сяє і рум´яна Сунна-Сонце купається в ній і бігтиме її золотий диск, допоки не сховається за горами в захмар´ї.. І мені летіти назустріч Сунні, назустріч цим пагорбам, цим сосново-буковим лісам, цим дивовижним місцинам з широкими лужними заплавами, звідкіля ріки беруть свій початок* і, розтікаючися в різні сторони світу, потому течуть котра в море Східне, а котра в Руське.. Та, бачу, не долетіти мені до витоків Полтви, бо саме перед грядою мій лет зупиняється і я знову зависаю в повітрі, котре вже гусне: з пагорбів накочується туман. Так само не доплисти туди одній із лодій, що осьде пришвартовується до берега побіля лівої притоки Полтви - річки, яку пізніше назвуть Думниця чи то Думний потік.. А далі, далі знаю, буде ще одна річка - Капелівка, потому озеро, а над ним - його притока річка Млинівка.. Бо, скільки світ світом стоїть, тече кров з жили в жилку, з жилки - у судину.. і навпаки.. Колообіг. Повторення. Коло по колу /колі.. Без кінця-краю..

(далі буде)

----------------------------------------------------
Примітки:

іридій* - рідкісний на Землі, дорогоцінний метал, його присутність на нашій планеті пояснюється метеоритним походженням, буквально це - космічний метал, який також є рідкісним не лише на Землі, але й у Всесвіті.

Езель* - історична назва острова Сааремаа, вживана до року 1918.

Моон* - шведська назва острова Мугу, оскільки острів з часів середньовіччя впродовж багатьох століть належав то Данії-Норвегії, то Швеції.

Даґейда* - латинська назва острова Гіюмаа, ця назва зустрічається в найдавніших письмових джерелах, котра ймовірно походить від шведської назви Даґо, що в перекладі означає "денний" або "ранковий острів", оскільки від шведського острова Ґотланд острів Даґо розташований там, де сходить сонце; існує ще інтерпретація, що це - острів Даґа (Даґ - популярне у Скандинавії чоловіче ім´я); сучасна естонська назва Гіюмаа може перекладатися як "острів велетів"; фінська назва острова - Гіденмаа, що в перекладі означає "острів священного гаю", і тому можливо, що сучасна естонська назва острова походить саме з фінської.

Дауґава* - інша назва ріки Західна Двіна.

..найстрашніша в історії людства війна* - мається на увязі Друга світова війна. Нападу на Польщу передували німецькі провокації та інсценізовані інциденти (Глівіце). 1 вересня 1939 р. німецькі війська розпочали вторгнення після попередньої ретельної підготовки та концентрації на польському кордоні. Після попереднього бомбардування обраних цілей (також цивільних) сухопутні війська першими атакували польську базу у Вільному місті Гданськ, а саме півострів Вестерплатте.

..з того ж кораблебудівного міста розпочнеться рух* - мова йдеться про рух "Солідарність", що утворився у 1980-му році у Гданську з незалежної професійної спілки робітників, котрий згодом переріс в широкий суспільно-політичний рух і зробив значний внесок у боротьбу польського народу з комуністичним режимом.

Трусо* - прадавня осада, колишній центр торгівлі та ремісництва у гирлі Вісли, існування котрої припинилося в Х-ому столітті чи не довго опісля через те, що за польського князя Мешка І-го П´яста новим визначним центром торгівлі та ремісництва став Гданськ. Трусо був розташований на головному славнозвісному Бурштиновому шляху з Півночі на Південь; у Трусо згідно з археологічними знахідками жили як скандинави (особливо переселенці зі шведського острова Ґотланд), так і місцеві прусси. Вікінги були вагомою частиною населення Трусо, котрі виконували роль купців та прикордонних охоронників і таким чином сприяли торговим відносинам між скандинаво-балтійським регіоном, землями Давньої Русі, іншими землями в Центральній Європі та Візантією й навіть Близьким Сходом.
  
П´ясти* - перша польська князівська, а пізніше з року 1025 й королівська династія.

Берестя* - давньоруська назва колишнього Брест-Литовську, сучасносного білоруського Бресту.

Волинь* - колишнє городище, розташоване над Західним Бугом у гирлі річки Гучва побіля села з назвою Городок (польською Ґродек), що на території Польщі, у гміні Грубешів Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Вважається, що назва регіону Волинь походить саме з цього городища, подібно, як з Галича походить назва Галичини.

Всеволож* - ймовірно колишня назва сучасного міста Сокаль, що на півночі Львівської області; також поблизу села Старгород, що розташований над Західним Бугом на Сокальщині, збереглися залишки давнього міста Всеволожа - історики вважають, що існували два Всеволожі - одне на місці Сокаля, інше - побіля Старгороду.

Бужеськ* - староруська назва сучасного міста Буськ, що у Львівській області.

Східне море* - історична назва Балтійського моря, скандинави його так називають і в сучасності.

Руське море* - назва Чорного моря, вживана в період Київської Русі.

..ріки беруть свій початок* - в цих місцинах, включно з регіоном Розточчя, беруть свій початок ріки, котрі належать до басейну рік Вісли та Дністра.








Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 06-10-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.8533980846405 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …