Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2623
Творів: 47908
Рецензій: 92719

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Жіночий детектив

А квіти пахнуть зрадою (розділ 4)

© Олена Павленко, 07-09-2020
Прохолодна погода все більше змушувала людей зникати у будинках в пошуках тепла. А Марту ще й гризли думки та припущення щодо вбивства подруги. В університеті багато справ і дівчина не встигала знайти місце для проходження практики. Як не крути, а журналіст повинен визначитися чим буде займатися далі, і Марта вважала це проблемою. Тим більше що не до навчання їй зараз.

Попиваючи каву у кав'ярні поблизу університету на самоті, дівчина з горнятком сиділа біля вікна, і накидаючи версії, періодично записувала щось у своєму фіолетовому блокноті. Її не полишала думка про слідчого. Як так сталося, що цей Костя тоді зустрівся з нею. І чому доля знову зводить їх разом. Не могла вже чекати на повістку від слідчого.

Минуло два дні, а вони мовчать, невже вважають її свідком, що не вартий уваги. Та вони помиляються, Марта більше інших знає про життя подруги. І як пророкуючи, телефон обізвався дзвінком Соні, одногрупниці.

Стривожений голос подруги заінтригував дівчину.

- Що? Викликає декан?- дівчина і припустити не могла причини.

- Так,- стурбовано горланила подруга.- Бігом в деканат.

Марта стривожено та поспішно склала речі у рюкзак і помчала до університету. Хоч відстань була не великою. Та холодний вітер, пронизуючи до кісток, пробуджував бажання повернутися.

Вже на порозі деканату дівчина вдихнула повільно, опановуючи себе. І увійшла до секретаря.

- Тримай, — простягнула жінка їй, кинувши підозрілим поглядом.

- Що це?- здивувалася дівчина.

- Ти мене питаєш?!- подивилась з під лоба.- Я так розумію повістка до відділку. Тільки тут помилка з іменем, чомусь Марія вказано, а не Марта. Та Лисенко в нас одна, тому я не сумніваюсь, що це ти. Куди ти вже вляпалася?

- Нікуди, — міцно стискала у руках лист. — Мою знайому вбили й мене як свідка викликають,- пробурмотіла вона та секретарка звела брови на середині лоба й хмурим поглядом провела її до виходу.

Марта з папірцем вибігла в коридор і відкрила його з усмішкою на обличчі. У листі говорилося, що сьогодні о першій її чекають у районному відділку поліції, у кабінеті двісті п'ятому.

- Слідчий Ніконов К.Д. - прочитала вголос та розімліла від думки що побачить його.

Поглянувши на годинник, збагнула що спізнення не за горами. Навіть не подумавши про зовнішній вигляд, помчала до відділку, за адресою у повістці. У маршрутці Марта хвилювалася як дивитиметься на хлопця, що скаже. Її також хвилював хід розслідування. Непокоєння переростало в паніку, в передочікуванні такої бажаної зустрічі.

Все ж діставшись відділку, вона залетіла до чергового, який подивився на мене здивовано і пропустив вказавши напрямок руху. Перед кабінетом поглянула у своє маленьке косметичне дзеркальце, щоб переконатися у нормальному вигляді.

Відкривши двері увійшла до просторого кабінету. Навпроти вікна стояв порожній стіл, осяяний денним світлом. Посмішка повільно спала з лиця, та збоку почулося:

- Доброго дня. Проходьте,- дівчина від несподіванки зойкнула й перевела погляд. На неї дивився товстун, що незграбно намагався виглядати діловим.

Киваючи, Марта прикрила рота, та пройшла причинивши двері. Присіла на стільчик, що стояв за столом навпроти слідчого.

- Лисенко?- запитав він та потягнувся до товстої теки.

- Так,- покивала головою, набираючи повні груди повітря.

Її розчаруванню не було меж і поки вона занурювалась у власні роздуми, слідчий Петренко С.В., згідно з табличкою на столі, вже встиг записати її дані. Мимовільно відповідаючи, вона не сприймала це серйозно.

- Марта?- перепитав він, піднявши погляд від аркуша.

Вона випрямилась і перевівши уважний погляд, перепитала:

- Що?

- Ви сказали Марта? - перепитав слідчий, тицяючи олівцем на графу імені в анкеті.

- Ні, Марія, — всміхнулась вона. - То мене друзі так звуть,- виправдалась.

- Уважніше, будь ласка, — попросив товстун, затираючи написане гумкою.

Поставивши дівчині ще кілька питань про її особу, попросив підписатися у згоді на обробку даних. Звичайна справа.

Стиснувши ручку у руці, Марта виводила свій підпис, який ніколи не був однаковим. І як би їй хотілось мати ефектний почерк, ніколи не виходило по задумці.

Двері сахнулись, і до кабінету важкими кроками пройшов чоловік. Світло з вікна залило його лице і відразу роздивитись його не вдалось. Та коли він повернувся обличчям до неї, ледь всміхнувся та кивнув, вона впізнала Костю.

Знімаючи пальто, він поглядав на Марту та Степана.

- Свідок?- спитав напарника, наче крім них більше нікого не має.

Лишивши верхній одяг на вішаку, пройшов за стіл. Присів на мить, а тоді підвівся й, підійшовши до вікна, опустив жалюзі. У кімнаті запанував морок. Приглушене освітлення покращило видимість у кабінеті. І тепер Марта могла роздивитись його без перешкод. Темне, скуйовджене волосся, темні очі та бліде обличчя. Світло рожева сорочка добре підкреслювала його овал лиця. А на правій руці красувалось тату з все ще незрозумілим символом. Читаючи якийсь документ, Костя сидів за столом, та черкав у ньому олівцем.

- Як давно ви знайомі з Чорненко?- почав допит слідчий. - Дівчино, ви чуєте?- шарпнув за лікоть і вона отямилась.

На її мовчання Костя підняв очі та пильно подивився. Марта ковзала поглядом то на одного, то іншого слідчих. І зовсім розгубившись, важко ковтнула.

- Може води?- долинув з кінця кабінету голос Кості. Вона покивала і він, швидко підвівшись, наповнив склянку водою, наливаючи зі скляного, довгого графина. - Тримайте, — протягнув і Марта, киваючи на знак вдячності, взяла склянку. Повільно надпила, а тоді повернула обличчя до слідчого Петренка й відповіла:

- Приблизно пів року.

- Як ви познайомились?

- Це довга історія, — скоса дивилась на Костю, що присів біля Петренка й уважно вивчав її дані. - Нас Женька, — розмахуючи рукою, намагалась вигадати щось, - провів до клубу з подругами, він там працює охоронцем. Там з Настею і познайомились.

- Ви знали ким вона працює?

- Так, — стисла губи. — Вона не приховувала від мене.

- Добре, — зиркнув на Костю та відібрав у нього аркуш з її даними, відклав його у теку.- А ви підозрюєте когось? Чи бажав хтось її смерті?

- Навряд, — похитала головою, зустрівшись з пильним поглядом Кості.- Вона з усіма товаришувала, у неї не було ворогів.

- А хлопець, якого вона покинула кілька тижнів тому?- втрутився Костя — Чи міг він помститись їй?- відстежував її реакцію.

- Валера?- зам'ялась Марта. — Та ні, навряд, — розгублено мовила, опускаючи очі. - Я й не знала, що вони розійшлись, — стишила голос.

- Добре, — промовив Степан, косячи невдоволені очі на Костю.- Ми викличемо вас, якщо будете потрібні, — підписав перепустку й тицьнув до рук.

- Чекайте!- затримала погляд на них. — То ви гадаєте це Валера?

- Таємниця слідства!- пробурмотів Костя та мало не виштовхав її з кабінету.

Зупинившись за дверима, Марта обурливо вдихнула, стримуючись. Її невдоволенню не було меж. А він виявляється ще той нахаба. Але вона не з тих, хто швидко здається.

- Здається, я знаю де проходитиму практику!- прошипіла, зиркнувши на двері з табличкою "Слідчі Петренко С.В. та Ніконов К. Д.".

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69894504547119 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …