Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2617
Творів: 47787
Рецензій: 92642

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Детектив

А квіти пахнуть зрадою (Розділ 3)

© Олена Павленко, 28-07-2020
Наближаючись до будинку, у якому мешкала Настя з матір’ю інвалідом, впевненість Марти слабшала. Що вона скаже, як потрапить до квартири. Хоч кілька разів була у Насті в гостях та навряд чи Валентина Дмитрівна, мама Насті, її пам’ятає. Піднімаючись сходами, не зважала на запах плісняви, який її дратував завжди, думала, як з’явиться на порозі. Що скаже жінці, убитій горем, яка втратила єдину доньку.

Повагавшись трішки, натиснула на дзвінок квартири, який уривисто звучав всередині. Через кілька хвилин двері відчинилися, на порозі була мати Насті у чорній хустці, з похмурим та змученим лицем. Жінка без зайвої емоції, повернула своє крісло у зворотному напрямі й покотила візок до кімнати. Марта увійшла, зачинивши за собою двері. Зупинилась у коридорі, вдихнула знайомий аромат парфумів. Стійкий солодкий запах з цитрусовою ноткою. Улюблені парфуми Насті. Задумалась на кілька хвилин, пригадавши як при ній Настя хвалилась цими крутими парфумами з шаленими цифрами на ціннику.

«Прихильник подарував»- хизувалася дівчина. Настя знайшла у клубі хлопця, подумати тільки, серед своїх клієнтів вона знайшла чоловіка. Весь час бубоніла про нього та шикарне життя, яке її чекає у разі виграшу. Марта не розуміла, що має на увазі подруга й не зважала. Та той прихильник видавався мутний і дивним. Настя й слухати не хотіла застережень подруги. Цікаво чого вона була так впевнена, що заживе чудовим життям?! В яку гру вона потрапила?!

Марта пройшла до кімнати. Жінка сиділа біля відчиненого вікна, з якого прохолодне повітря потрапляло у кімнату, і сироти холоду покотилися по тілу дівчини. У кімнаті справді було холодно, дівчина пройшла і спритним рухом закрила балконні двері, зупинившись біля жінки.

Валентина Дмитрівна тримала у руках портрет доньки й сльози без жодного звуку чи зусиль котилися на її шерстяний светр, який Настя подарувала матері на день народження. Разом вибирали, тому Марта знала це.

Присівши поряд, дівчина торкнулася руки жінки. Та вона була незворушною, навіть не поглянула на Марту. Розуміючи, що говорити не час, вийшла у передпокій і пройшла на кухню. Холодильник порожній, на плиті нічого і мийка завалена брудним посудом. Марта стала поратися на кухні, щоб допомогти хоч чимось. Підтримати людину. Настя була їй не чужою, хоч і не поділяла її думок про життя.

Через годину на кухні все пахло картопляним пюре, та мийним засобом з ароматом лимону. Все сяяло та випромінювало чистоту.

- Що ти тут робиш? - почула дівчина за спиною, і аж підстрибнула на місці, злякавшись. Повернувшись до дверей, побачила Валентину Дмитрівну, яка пронизувала дівчину недовірливим поглядом.

- Ой, Валентино Дмитрівно, Ви мене налякали,- мовила Марта, тримаючись рукою за грудину. – Я тут вечерю готую, - спокійно відповіла.

- Я тебе не просила. Йди звідси! - грубо відповіла жінка, і не дочекавшись реакції чи відповіді, повернула візок до коридору.

Марта і не чекала подяки чи відвертості. В принципі такої реакції й очікувала. Мати Насті не просто жінка, вона багато років працювала в прокуратурі на хорошій посаді, та напад на неї та її сім’ю зруйнував все її щастя. Чоловік загинув, вона стала інвалідом, а Настю врятувало те, що вона спала, і злочинці її не помітили. То ж характер у неї не подарунок, Настя постійно скаржилася, що мати надокучає їй повчаннями. Тому приховувала від неї рід своїх занять.

Коли вечеря була готова і Марта переконалася, що жінка у безпеці, підійшла до неї й спробувала поговорити.

- Валентино Дмитрівно, я співчуваю Вам! Я сьогодні дізналася з газет про те, що сталося.

- Де ти була коли з нею таке зробили? - закричала жінка, і знову заплакала. Вхопила Марту за руку і підтягуючи її до себе кричала в обличчя.

- Заспокойтеся! - намагалася перекричати її  та це було марним. Відпустивши руку Марти, жінка продовжувала битися в істериці, вже кидаючи речі по кімнаті.

Марта прилипла до стінки, все ще перебуваючи у ступорі. Це було видовище, яке вона не могла побачити на вулиці. Марта, перевівши подих, вирішила не лишати жінку саму. Ще скоїть щось з собою. На кухні, знайшовши настоянку валеріани, крапала у склянку з водою на проході між кімнатами. Показуватися жінці боялась, треба дати їй час заспокоїтися.

У цей час видався короткий дзвінок у двері. Марта підійшла до дверей, і не дивлячись у вічко, відчинила їх. Дівчина завмерла з подиву, ледь не пустивши склянку з водою та ліками на підлогу.

На неї з прохолодного, жахливо пахнущого під’їзду поглядали два чорні озерця того самого Кості. Який спокійно дивився на неї та дивувався її розімкненій щелепі.

- Доброго вечора, — спокійно мовив чоловік, який стояв поряд. На голову вищий від Кості й ширший у рази два. На цьому була поліцейська форма, а Костя у звичайному костюму: темні штани, чорна сорочка та піджак темного кольору. Через погане освітлення під’їзду роздивитися не було змоги. Марта все ще мовчала, нічого не розуміючи.

- Дівчино, дозвольте пройти,  - відсунув її рукою з проходу цей широчезний чоловік. Вона примостилась біля стінки, все ще втративши дар мови. Обоє пройшли до кімнати, де билась в істериці жінка. Побачивши сторонніх людей, вона прийшла до тями.

- Ви хто? - спокійно запитала їх. І Марта полегшено зітхнула. Пройшовши до кімнати, подала склянку жінці, і стала у дверному отворі.

- Ми з поліції, — мовив товстун. - Розслідуємо вбивство Вашої доньки, – впевненим голосом мовив. Почувши це, жінка знову зайнялась плачем. Марта важко зітхнула й схопивши порожню склянку, знову пішла за водою, зустрівши на кухні Костю. Який непомітно зник з вітальні, поки та заспокоювала жінку.

- А ви хто? - запитав Костя, роздивляючись кухню. Відкривав шухляди та блудним поглядом зиркав довкола.

- Я подруга Насті. Прийшла допомогти її мамі, - зніяковіла від його присутності. Набравши води, повернулася до хлопця лицем.

- Це добре. Як звуть? - спокійно запитав. Та Марта не знала, що відповісти. А що як він здогадається. Якщо вже не впізнав її. Хоча тоді вона мала яскравий макіяж з кількома шарами пудри.

- Я Марія, – мовила перше, що спало на думку. І вже збиралася йти, коли хлопець перегородив їй дорогу.

- Маріє, ви не зникайте. Ми з Вами теж поговоримо, - попередив її, і повернувшись пішов до кімнати. Марта важко ковтнула й пішла слідом. Чи справді це він? Принаймні дуже схожий.

Марта подала воду жінці, і вона жадібно випила все до дна. Віддавши порожній стакан Марті, сказала.

- Ставте свої питання, і забирайтеся!

- Без проблем,- байдуже відповів товстун і відкрив свою теку. Гортаючи папери, постійно змочував слиною вказівний палець, і це виглядало огидно. Нарешті зупинився і зачитав те, що було на документі. - Так, Чорненко Анастасія Павлівна, тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ятого року народження. Все вірно? - спитав, подивившись на жінку.

- Так, — спокійно, стримуючи гнів, відповіла вона.

- Скажіть, коли востаннє ви бачили доньку?

- Тиждень тому, за день до того, як її вбили, — жінка скрикнула і закрила руками свій рот. Вдихнувши, повільно видихнула і продовжила. - Вона збиралася на роботу. Я не схвалювала її нічні зміни. Та вона мене не слухала. Того вечора, вона поспішала, метушилася і телефон весь час дзвонив. Це нервувало її.

- А хто їй дзвонив? - спитав Костя. Його голос пробудив у Марти спогади про теплі обійми. І говорив він на подив співчутливо, на відміну від свого супутника.

- Не знаю. Вона ніколи не ділилася зі мною таким, - розчавлено сказала жінка.

- Ви були близькими? - поставив питання, поглянувши на Марту. Вона розгубилась та перепитала:

- Я? - чоловік схвально покивав.- Ми дружили. Та особливо близькими не були.

- То ви знаєте чим вона займалася? - поставив дівчину у глухий кут таким питанням. Бо вона ж знала, матері подруги нічого не відомо про клуб.

- Так, - опустила засоромлені очі.

- А ви підтримували її?- продовжував напористо запитувати.

- Ні. Та це її рішення. І взагалі, ви не бачите, що Валентина Дмитрівна втомилася? У жінки горе, а ви зі своїми допитами, – стала агресивно натякати їм, що час зникнути.

- Добре. Маріє, — пильно поглянув на дівчину, — ми викличемо Вас у відділок, як свідка. Залиште свої дані Степанові,- кинув оком на товстуна, який вже готував аркуш для запису даних. Сказавши це, слідчий зник у коридорі. А той занотувавши дані та номер телефону, покликав напарника:

- Костю, ти мене почекай! - попрохав наполоханий чоловік. І, забравши аркуш з рук дівчини, зник за дверима, які Марта зачинила на ключ.

Отже, вона не помилилася, це справді той самий Костя. Дивно, а що він робив у клубі? Це ж треба який збіг. Хоча все це збігом обставин не назвеш, думала Марта, покидаючи квартиру Насті пізно ввечері.

"Я скоро побачу його, коли мене викличуть до відділку. Треба розібратися у цій справі. Щось дивне сталося з подругою, вона вляпалася у неприємності. "

Марта була рішуче налаштована розібратися у цій справі. Це чудова нагода перевірити свої навички журналіста.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Анатолій , 29-07-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.92483997344971 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …