Офісний працівник Ігор Престолів (як видно з його ім`я та прізвища, він дуже любив працювати та культурний відпочинок після роботи), як завжди, увечері зайшов в АТБ. Він постійно сюди заходив, щовечора, після роботи, і це траплялось так часто, щоб він давно знав кількох касирок і пару штук охоронців. Он Васьок з передмістя біля котячого корму тусує, рацією грається, позіхає, хоча з однієї каси уже другу хвилину кричать "Ануляаация!...". Ігор Престолів прошмигнув повз Васька і котячого корму і ноги звично принесли його до цілої батареї сосисок, а рука, так само звично, потягнулась до пачки з такою милою назвою "Молодіжні"... Але Ігор Престолів враз схаменувся і повернув руку у вихідне положення в кишеню куртки з якимось сміттям і зіжмаканими чеками. Ні, годі. Більше ніяких сосисок "Молодіжні". Як і з шоколадками, чіпсами, "Мівіною" (о ні), ковбасами і навіть пельменями марки "Бічовський вибір" (дуже дешеві пельмені, хоч кожен день бери). Навіть з бананами баста, хоча їх он тільки підвезли, при чому гарні і жовті, не м'яті і не почорнілі, лежать купою, так і манять...
Ігор зітхнув і попрямував до молочки. Ніхто не говорив, що буде просто, дієта - штука складна. Ігор давно хотів зробити собі сексі-фігуру, бо треба ж якось позбавлятись зайвої ваги та незайманості у майже-тридцять, для цього треба не мізки, вміння слухати чи впевненість, а, звичайно, статуру, як у молодого Сталоне чи одного з тих блогерів-культуристів, котрі жмуть 200 і носять тонкі маєчки, так, фігура головне. Ну от, Ігор з рішучим поглядом, спрямованим у світле дієтичне майбутнє, підкотив до полиці з молочними продуктами і потягнувся до кефіру, як тут його з рукав куртки хтось смикнув. Ігор незадоволено повернувся і побачив перед собою невисокого, але кремезного чоловічка (схоже, він колись спортом займався, бокс чи боротьба), років 50-ти, у куртці з цупкого матеріалу (дивний одяг, ніби взятий з костюмерної фільму про енкавеесників). Чоловічок був лисуватий і мав прищурені водянисті очі. Ігор зазирнув у ті очі, і якби цікавився чимось іншим, окрім серіалів і порнухи, то відразу б упізнав чоловічка, але цього не сталось, і Ігор здвигнув плечима і спробував повернутись до вибору дієтичного харчу, але чоловічок вчепився ще сильніше.
"Не трожь!", - кинув чоловічок коротко. Ігор Престолів отетерів. Ну і нахаба! Зараз би вмазати йому, але Ігор уважав, що можна ще чекати. Коротше, Ігор ссав, а чоловічок не відпускав.
"Полож на место!", - знову скомандував чоловічок. Тут навіть у Ігоря терпець увірвався. Він набрав повітря в груди, щоб ввічливо порадити нахабі відїбатись, але чоловічок, ніби прочитавши його думки, підійшов ближче, і Ігор відчув, як йому у праве бедро впивається якийсь продовгуватий предмет. На щастя, тепло від нього не йшло, навпаки він був холодним. У Ігоря похололо всередині. Це було схоже на пістолет. Незнайомець стояв впритул, тримаючи руку в кишені, у якій, очевидно, і ховалась зброя. Ігор закляк і почав піднімати руки, бо більше нічого не зміг придумати в такій ситуації, чоловічок кліпнув очима і зробив невеликий крок назад, руку з кишені не вийняв. Ігор знову глянув у вічі чоловічка, але вони, як і раніше, не випромінювали жодних емоцій, такі само прищурені і водянисті.
І раптом Ігор зрозумів, хто перед ним стоїть. І від цієї здогадки похололо ще більше. Той чоловічок - то був Путін. Сумнівів не було. Випливли з пам'яті краєм ока вихоплені фото до інформаційних матеріалів. Ці очі і лису башку складно з кимось переплутати. Та і хто ще буде одягати шмотки а ля я командир розстрільного загону? Ігор Престолів на мить пожалкував, що весь вільний час, та і на роботі, звісно, захоплювався серіалами, інакше давно б упізнав нахабу і спробував накивати п'ятами, чи бодай покликати на допомогу, хоча в АТБ всім на тебе пофіг, якщо ти не товар з копієчною знижкою.
Кілька секунд Ігор і Путін стояли біля полиці з молочкою, а люди оминали їх, немов вони були рокли (візки) з товаром. Нарешті Путін кивнув головою, показуючи, що треба йти за ним, і попрямував вперед, а Ігор почимчикував за ним, кидаючи погляди на відтопирену кишеню з пістолетом.
Вони підійшли до полиць з сосисками, де Ігор був хвилин п'ять тому. Путін став і знову кивнув головою. Цього разу Ігор не зрозумів. "Сасіски бері!", - тихо, але злісно прошипів Путін, для пришвидшення реакції Ігоря повів пістолем у кишені. Ігор зітхнув і взяв сосиски. Путін цмакнув і знову кивнув головою.
Процедура повторилась біля холодильників з пельменями. Потім біля шоколадок. Путін ставав поряд і наказував купувати шкідливий і калорійний харч. Ігор намагався відмовлятись, але його погляд падав на кишеню зі зброєю, і довелось купувати. Вони ходили супермаркетом добрих двадцять хвилин, доки Ігор не нагріб повен кошик. Відстоявши довжелезну чергу, переклавши їжу в два пакети, Ігор попрямував до виходу і помітив, що його переслідувач зник. Не було його на вулиці. Ігор плюнув і глянув на пакети з їжею: ну не викидати це?
На наступний день Ігор на роботі замість роботи зайшов на Фейсбук. Його мучила совість через те, що він дав собі обіцянку не їсти калорійну їжу, і щоб бодай якось виправдатись, вирішив написати пост про вчорашні події. Він давно чув, що ФБ - об'єктивна, патріотична мережа, де сидять люди, які читають не лише заголовки новин, а і самі новини, думають, а потім пишуть, і не влаштовують взагалі срачів. Тому Ігор написав пост про все: і як він, маючи залізобетонну силу волі, вирішив схуднути і не їсти сосиски, але цей Путін все зіпсував. Ні, він би йому вмазав, якби на пістолет у кишені. Звісно, то пістолет, а не шматок дроту. Ігор все чесно і правдиво написав про ті вчорашні реалістичні події.
На дивно, пост знайшов відгук у користувачів. Вони ставили сумні смайлики, кидали гіфки і писали коменти. Про те, що Путін псує життя простим українським громадянам, погодились абсолютно всі. Написали, що він хуйло і поц, радили розідрати його на шматки, це він у всьому винен. У історію про те, що Путін заважає дотримувати дієти, також всі повірили, тим більше, що в коментах з`явився юзер, котрий розповів також реальний випадок із життя, коли він, юзер, ішов з мороженкою по вулиці, а тут з кущів вискочив Порошенко і, наставивши на юзера гранатомет, змусив викинути обгортку від мороженки прямо на газон, а потім, знову під прицілом зброї, змусив плювати на східцях метро. Комент набрав багато лайків, бо східці дійсно запльовані, отже, Порошенко часто таким промишляє. Ігор Престолів трохи заспокоївся і подумав, що було б непогано почати бігати з понеділка, але тут же відчув страх - хто його зна, кого можна зустріти вранці на вулиці. Дуже багато людей у цьому світі хочуть, щоб Ігор Престолів жив погано, це знайомі, малознайомі і навіть перехожі на вулицях - о боже, та їм всім абсолютно не насрать!
