Мій записник – як альбом художника. У ньому народжуються нові світи, яких не існувало раніше.
Захочу – зроблю каву рожевою і випущу плавати в чашці яхту з вітрилами. Білими, як простирадло.
А схочу – оживлю троянди на шторах, і вони розлізуться в різні боки, хапаючи шпалери хижими пазурями.
А ще забажаю сніг у липні. Що ітиме не на землю, а навпаки, здійматиметься у небо. Кожна сніжинка у цій хуртовині – сльозинка, що колись пролилася із сумних оченят дітей.
У моїх світах можуть не діяти закони фізики, але будуть інші правила. Приміром, купувати цукерки можна буде за усмішку. Або мрії насправді збуватимуться, якщо задмухати свічки на торті – але лише раз на рік, на день народження.
Дитинство можна буде повернути і проживати скільки завгодно разів. Укотре відчувати моменти, коли ганяєш із друзями на самокатах або видираєшся на дерево за сусідськими черешнями. А потім втікаєш щодуху від дурного собаки, зате із повними кишенями здобичі.
6.07.2020
