Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2691
Творів: 51264
Рецензій: 95870

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 48564, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.238.121.7')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Лебедик білесенький

© Руслан Герасімов, 05-07-2020
     Жінка мила посуд. Це було давно, дуже давно. У ту давнину посуд мили в умивальниках, та неодмінно всі умивальники були емальовані й розфарбовані ззовні в неприємно ядучий зелений або ж трішечки лагідніший темно-синій колір. Біля гарної, впевненої у собі жінки, не відходячи ані на крок, стояло світленьке шмаркате хлопченя років чотирьох - худеньке та дрібоньке, як та стеблиночка, яку в полі з гуркотом блискавок та злив гне могутній літній вітер, у туманний осінній ранок безжально холоне та хилить першим морозним диханням зрадливий осінній протяг, і навіть тепле та вогке, сповнене надії та цілющого оновлення весняне дихання землі заставляє незрозуміло хвилюватися та боязко тремтіти. Хлопчик дуже часто хворів, та як би й не хворів, усе одно б ані трохи не поправився, але лишався би й надалі худеньким та дрібним - таким вже слабким та кволим народився він на світ. От і тепер, після чергової хвороби, хлопченя, нещасне та безсиле, стояло коло гарної, впевненої у собі жінки — своєї мами.
     Вона вправно поралася з посудом та час од часу поглядала на свого синочка. І стільки тепла та любові, безмежної материнської любові було в погляді її карих очей, що зрівнятися з ним, з отим теплом, з отим світлом і теплом її погляду не може ніщо на світі.
— Ти мій лебедик білесенький, — посміхнулася та з лагідною ніжністю вимовила мама. Що може бути сильнішим, що може бути непохитно відданішим за оту безкорисну материнську любов.


     Хлопченя було ще мале, але відчувало, але вірило в цю безмежність материнського милування. Й воно собі хотіло якось висловити подяку та любов, любов маленького серденя до своєї нені, і воно собі хотіло сказати щось значущо щире та безмежно чисте:
— А ти... а ти... а ти мій сніжок сніжесенький!— радісний своєю здогадливістю випалив він до своєї гарної, чорнобривої мами.


    



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0895729064941 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …