Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2613
Творів: 47591
Рецензій: 92443

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Монстром. Діалог одинадцятий

© Алла Марковська, 03-05-2020
- Допоможи нам, - голос у генерала Смехова дрижав від гніву та страху.

Моторошна істота здавалося насміхалась над ним усією своєю темрявою.



Розповідаючи страшні нічні історії, солдати називали Його генералом жаху, штатним привидом, тим, про кого краще не згадувати ні вдень, ні ночі. Солдати навіть вимислили, що зустріч з Ним призводить до неприємностей. Юрченко жадав затягти примару до своєї лабораторії. Смехов мріяв якось позбутися господаря гори, бо постійно відчував, що владу ділить саме з ним. А привид - безликий туман, міг бути скрізь і ніде. І йому байдуже було з ким він ділить владу, про те не думав, гора належала йому, бо генерали змінювалися а він залишався. Привид у темному плащеві, мав обриси людини. Він жив на базі Ямантау, як припускали старожили, ще у дев’ятнадцятому столітті, але ніхто цього точно не знав, сам привид про це нікому не розповідав.

Він частенько розмовляв з генералом Губенко, бавлячись його простацькою говіркою, словами-паразитами і, як казав дух бази Ямантау, "народною мудрістю".

Смехов із благанням подивився на Губенко. Але той був зайнятий: у коридорі діялося казна-що, усі бігали та кричали. Мутанти втекли невідомо куди, поранивши пазурами голови і спини солдат. Під стелею плив дим, із блоку один витікала лава, і ніхто не знав, як її зупинити. Нічого не працювало, проводка, яка йшла по кутку біля підлоги, згорла, на прощання вибухнувши іскрами. Тепер джерелом світла була тільки розпечена маса земних порід, що розливалася підлогою. Губенко якось намагався надати панічній втечі вигляд цивілізованої евакуації. Необхідно було перекрити потік лави, але електроніка не працювала. Це можливо тепер зробити тільки вручну, у самому блоці один, де знаходився гидкий прибулець, який із насолодою тупцяв по лаві босоніж, наче боцюн по болоту.

- Це схоже на комп'ютерну гру, - нервово засміявся лейтенант, притискаючи до грудей свій ноутбук.

- Тікай звідси, дурень малий! - крикнув на лейтенанта Губенко. – Гигоче він тут.

- Слухаюсь, пане генерале, - відповів хлопець, але відійшов недалеко, намагався запам’ятати як виглядає коридор по якому тече магма, бурмочучи собі під ніс, - Прикольна вийде гра.



- Чим я можу вам допомогти? - спокійно запитав привид, спостерігаючи за хаосом навколо нього.

- Вбий його, - з ненавистю прошипів генерал Смехов.

- Я думав, ти попросиш зупинити лаву, - у голосі туману під каптуром темного плаща почулася насмішка. Смехов думав, що цей страшний привид, швидше за все, офіцер царської армії який потрапив у підземелля Ямантау, туди, де клубочиться туман ще страшніший ніж дим від магми. Той голодний туман, який забирає життєву силу, для годування якого і відбувається полювання. Дух звертався до вчених на Ви, шанобливо і з повагою, а генералів Смехова та Губенко називав невихованими мужланами і стверджував, що вивчає на них явище регресу людини розумної.

- Лаву ми і самі зупинимо, - нервово відмахнувся генерал Смехов, - а ось з цим сукою що робити?

- Ціною чийого життя ти зупиниш лаву, людино? - роздратовано запитав привид. - Не шкода солдатиків?

- Прошу тебе, не виховуй мене, замучив нас цей виродок! - благав Смехов.

- Навіщо ви привезли його сюди?

- Міністр американський замовив полювання на драконів.

- Насолоджуйся полюванням, пане генерале.

- Знущаєшся? – злість переповнила Смехов, він навіть забув, який жах викликав у нього Привид.

Генерал Губенко, на відміну від колеги зберігав тверезість розуму, підскочив до Смехова та Привида. Смехов не помітив, що лава була вже в метрі від нього, а дим почав накривати його голову.

- Смехов, ти здурів? Йдемо звідси! Ти теж вирішив поплавати у лаві, як чупакабра у блоці один? Для тебе, едрен батон, це погано закінчиться! - верещав генерал Губенко, потім тицьнув пальцем у примару: - Твій плащ не горить, чи що?

- Горить, - насміхався привид, - але я можу керувати вогнем, мій маленький генерале.

- Ось глумитися, едрен батон, зараз не потрібно, - сердився Губенко, хоча вже звик, що Дух бази називає його "маленьким" через видатну, як висловлювався сам привид, повноту.

- Хто він? - запитав Смехов, махаючи нервово рукою у бік блоку один, що нагадував тепер кратер діючого вулкана.

- Бог, панове генерали, - відповів Привид і додав: - Піду я з ним розмовляти. Він чекає, а боги, як ви знаєте, не особливо терплячі створіння.

- Та, - Смехов почав кашляти, вдихнувши дим, але не міг вгамувати обурення. - Та які, до біса, розмови?! Вбий його! – Смехов відмахнувся від Губенко, - Та йди ти! Відчепись, Губа! – Та Губа тягнув його до сходів на верхній рівень. - Які розмови?! Вбий його! Прошу! - і знову почав кашляти.

Генерали втекли, ярус заблокували лава повільно заповнювала його.



Смехов, задихаючись, виліз по сходинках вслід за Губенко. Важко сів на підлогу, притулився до гранітної стіни. Йому здавалося, що і тут повітря не вистачає.

Медики бази вже надавали першу допомогу пораненим бійцям. Загалом у них були опіки дихальних шляхів, і розсічення шкіри кігтями переляканих мутантів.

Медсестра підбігла до генералів. Губенко вказав дівчині на генерала Смехова, вона вдягла на начальника бази кисневу маску.

- А де лейтенант? - Губенко стурбовано озирався у пошуках двоюрідного племінника, якого взяв на роботу на прохання родичів. - Мене ж, едрен батон, мати приб'є!



Лейтенант з ноутбуком притиснувся до гарячого люка, який було зачинено на рівні десятої сходинки. Юнак з жахом спостерігав, як лава заповнює ярус. Дихати ставало усе важче, повітря було нестерпно гарячим, кисень згорав. Під стелею накопичувався чадний газ, замішаний з легким попелом. Комп'ютерник зрозумів що помре, його мозок зациклився на запитанні: - "Чому я не пішов? Чому я не пішов?" - Але хіба відповідь на це питання могла щось змінити?



Привид бази Ямантау вплив до блоку один.

Апсу спостерігав, як горять на ньому штани. Ноги прибульця побіліли у розпеченій масі.

- Я залишився без штанів, - поскаржився древній бог.

- Нові знайдеш, - відповів привид, - на базі штанів багато, форму для солдат привезли. - І додав переможно, ніби розгадав важку загадку, - Я знаю, хто ти.

- Це добре, - усміхнувся Апсу. - є ще запитання?

- Люди чи обладнання бази могли сприяти утворенню мене? - Привид уважно дивився на прибульця. Він ще сумнівався що перед ним справжній творець.

- Ні, ти створений енергією порожнечі. Вона не впливає на твою особистість. Формувався ти сам, порожнеча лише забезпечила тебе енергією та знаннями.

Штани на Апсу догоріли, і він сів у лаву, занурився у неї з насолодою, як люди мліють у гарячій ванні. Його шкіра і волосся розжарилися і побіліли.

Привид бази подумав, що й справді, як говорило інформаційне поле його лона-порожнечі, цей прадавній дух Всесвіту ще дуже юний.

- Знання змушують боятися тебе. Чому? - Дух створив над лавою площину силового поля і сів на неї.

- А страхи викликані тим, що основна частина знань, які ти поглинув при формуванні, є знаннями Мардука. Він ворогував зі мною. Проблеми батьків і дітей, творців і створінь...

Апсу насолоджувався киплячою магмою. Але щось заважало, відчайдушно стукалося у свідомість, чужа емоція страху. Апсу почув думки вмираючого хлопчика-лейтенанта.

- Як завжди, люди у метушні когось забули.

- Я вкрию його силовим полем, - сказав Привид. Туман під каптуром тліючого плаща став темнішим.



Сидячи на вузькій сходинці під герметичним люком, лейтенант несподівано відчув що дихає вже не розпеченими газами а свіжим прохолодним повітрям, у голові запаморочилося. Хлопець ледь не впав зі сходів, спробував схопитися за залізне кільце люка, але натрапив на невидиму перешкоду. Він знаходився у міхурі, і у міхур надходило холодне повітря яке пахло зів’ялим листям і дощем. Невидиме поле на дотик було холодним. Лейтенант знепритомнів, притискаючи до грудей свій дорогоцінний ноутбук. Міхур полетів над лавою і пройшов крізь стелю, перенісши комп’терника на верхній рівень.



- Зовсім дурний, але геніальний хлопчик, - посміхнувся Привид.

- Таке буває з геніями, - погодився Апсу.

- Я можу стати творцем і подорожувати по світу, створюючи планети? - запитав Привид.

- Так, зможеш, - відповів Апсу. – Адже ти дракон, і ще не знаєш, на що здатний. Тобі потрібен вчитель.

- Енкі? - поцікавився дух бази.

- Так, він навчить тебе бути собою.

- Він погодиться?

- Я говорив з ним, поки ти слухав вимоги генерала вбити мене, - Апсу посміхнувся. - Енкі чекає тебе.

- Тобі потрібна моя допомога тут?

- Ні, тільки допомога Енкі і його учнів. Коли ми вийдемо з-під гори, потрібен буде потяг, щоб вивезти людей, за яких мої друзі взяли відповідальність. Імовірно у Альпи, на найближчу станцію. І дай по мордяці магу Єгору, він знає за що.

- Я ніколи не бив людей, - розгубився Привид. - І тіла ще немає. Мені можна створити тіло з металу, як твоє?

- Створи яке хочеш, тільки продумай властивості та сталі трансформації. Удосконалювати тіло можна завжди.

Апсу підвівся, подав розпечену від високої температури руку привиду бази Ямантау. Темна тінь торкнулася білосніжної руки. І обидва зникли з блоку один. Апсу опинився ярусом вище, де приходили до тями солдати і офіцери бази, а Привид подався до бога Енкі, вчитися бути творцем.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Вікторія Штепура, 06-05-2020

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Вікторія Т., 04-05-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.91049790382385 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …