Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2613
Творів: 47591
Рецензій: 92443

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Монстром. Діалог восьмий

© Алла Марковська, 18-04-2020
Хрипкий голос, копіюючи іноземний акцент, лунав із динаміків:

- Дурні американські зольдати, ви оточені, опиратися даремно. Здавайтеся. Вас чекає гарячий чай, тьху, блін, - сплюнув у мікрофон диктор, - холодні напої, вашь улюблений кока-коль із льодом, сухий одяг, гарячий душь, і наша російська гостинність.

Гостинність, мабуть, саме те що мало особливо надихнути американських солдат.

Удав слухав повідомлення з іронічною посмішкою, а Тіамат сміялася.

- Що насмішило? - запитав Апсу у сестри.

- Вони з фільму взяли це звернення, - пояснила Тіа, - старого фільму, знятого ще в період, коли імперія гриміла над Полігоном ядерними бряскальцями.

- Фільм про війну? - уточнив Апсу.

- Ні, про глобальні навчання могутньої Радянської армії.

- Чому тоді він говорить наче з акцентом? - поцікавився Удав.

- Російський гумор, - знизала плечима Тіамат.

З динаміків залунала музика, чудовий вальс. Апсу подав руку сестрі, вона відповіла глибоким реверансом, і прибульці закружляли у танці вздовж коридору. Бен Смітт, спостерігаючи за ними, посміхався. 

У коридорі на нижніх ярусах гори міг проїхати танк чи навіть поїзд, якщо заздалегідь прокласти рейки. І вальсувати була можливість, немов у бальній залі. 

Удав глянув на камери спостереження, одноокі вартові рухалися не випускаючи з видимості танцюючу пару. Бену Сміту стало цікаво: «А як реагують на цей зухвалий вальс прибульців російські генерали?».

Вальс закінчився, з динаміків лунало нове повідомлення:

- Наївні і довірливі російські громадяни. Так, ви! Ті хто пішов з дурним американським зольдатом! Ви оточені, опиратися даремно, здавайтеся, скажіть нам, де ховаються американці і ми гарантуємо вам життя і гарячий чай також. 

За тим повідомлення, адресоване американським солдатам, повторилося англійською. І знову вальс, чудовий вальс. 



- Вони що, танцюють? - генерал Смехов тицьнув пальцем у монітор. - Це вони показують, як нас зневажають?

- Швидше за все, вони просто танцюють бо музика сподобалася, - відповів професор Ловрашов, - нічого дивного, вільні істоти.

- Нічого дивного? - обурено перепитав Смехов. - На них полює весь гарнізон - і нічого дивного, вони танцюють вальс! Охринівші прибульці. І цей нахаба вже здохнути мав, а дивись, скалиться! - тикав генерал у монітор на начальника відділу артефактів. - Куди вони йдуть?

Молодий лейтенант, комп'ютерник роздратовано відсовував монітор, щоб генерал не пошкодив екран імпульсивно тикаючи у нього пальцями.

- До нас, - знову реготав Губенко, - до нас вони йдуть, едрен батон!

- Ось що ти знову регочеш, Губа? Ось чому ти весь час регочеш? - з обуренням запитував Смєхов.

- А тому, друже, бо мені, б###дь, страшно, - відповів генерал Губенко вже серйозним голосом. - Ці гади ще нічого такого не зробили, а мені, едрен батон, ой як страшно. Інтуїція, мать її, ніколи ще не підводила.

- Навіщо вони до нас йдуть? Що вони хочуть? - хвилювався Смехов.

- Що б не напланувли ссуки, нікуди вони з того коридору, едрен батон, не підуть, там і ляжуть, - злостиво пообіцяв Губенко.

- Так, так, і я знову подивлюся, як від драконів кулі відлітають, - зітхнувши, буркотів Ловрашов. - Хіба мене потрібно слухати? А я власними очима бачив, як спецназ бігав за цим прибульцем. Та навіщо мене слухати? Не потрібно мене слухати. Потрібно цирк на нашій базі повторити.

- Аркадій Іванович, що ви все бурмосите? - розсердився Смехов. - Ну бачили ви щось на європейській базі. Стріляли в нього, але не влучили певне. Американці стріляти не вміють. А ми уміємо. У нас різні набої є, може, чим і проб'ємо шкіру ваших драконів.

- Моїх? - здивувався невролог. - Коли це вони моїми стали? Вони тепер - ваша проблема.

- Жорстокі ви, едрен батон, люди, вчені, - щиро журився Губенко. - А у нас і свої звірятка є. Час перевірити їх на боєздатність.

Ловрашов застогнав, наче відчув раптовий біль:

- Куди жорсткіше дітей у бій з драконами кидати. Юрченко дурень якщо погодиться на це випробування.



У коридор, де мить тому прибульці танцювали вальс, виходили з усіх коридорів озброєні солдати, вони оточили чужих, зімкнули ряди, наїжачились чорними дулами автоматів. 

Смехов у кімнаті спостереження схилився над мікрофоном і переможно сказав:

- Пане Смітт, покладіть зброю, ляжте на підлогу і ваших інопланетян вкладіть, тоді усі житимуть. Не хочеться стіни кров'ю заляпати, клієнти потім лякаються, самі розумієте.

- Не розумію, - тихо сказав Удав, - зовсім не розумію.

Бен подумки запитав у Апсу, що робити. Та Апсу був розгублений.

- Ми здаємося, - прошепотіла Тіамат.

Удав стискав свій автомат. Після тортур Бен Смітт боявся знову потрапити до ката російської бази.

- Поклади автомат. Ніхто тебе не чіпатиме, я не дозволю, - прошепотів Апсу.

- А портал? Я готовий це витримати, - відчайдушно запитав Удав.

- Навіщо енергію витрачати, - знизав плечима Апсу.

- Ви знали, що так буде? - розсердився Бен Смітт.

- Це було очевидно, - відповіла Тіамат.

- А як ще потрапити туди, де її тримають? - запитав прибулець і наказав, - Поклади автомат, - запевнив, - Енергія Тіа зробила тебе практично невразливим, не бійся. Влаштуємо гастролі на верхніх рівнях!

Тіамат хижо усміхнулася.



Полковник Нарченко насолоджувався тим як покірно американець поклав автомат на підлогу і відкинув його ногою. Бен Смітт і дивні молоді люди, що супроводжували його лягли на підлогу. А в приписі про них було написано - "Особливо небезпечні".

- Руки на потилицю, щоб я бачив! - крикнув Нарченко.

- А дівчинка гарненька, - процідив капітан Ровний.

- Обшукати! - наказав Нарченко. 

Капітан відразу підійшов до Тіамат, підняв, схопивши за волосся.

- Та ти маленька ще. Дитина, - посміхався Рівний, провів дулом автомата до краю сукенки. - Та не бійся я не педофіл, - Зняв з пояса кайданки і змкнув їх на тонких зап'ястках дівчини.

Солдати, обшукали Апсу і Бена Смітта, закували їх руки за спинами.

Коли Апсу підняли, він спідлоба блимнув очима на капітана:

- Руки від моєї сестри забери. 

Бен Смітт готовий був кинутися в бій, нехай проти всіх.

- Ой, хто тут голос подав? Що тут за п###р патлатий скиглить? - наче гопник, капітан Ровний підійшов до Апсу, якого тримали його солдати, і хотів вдарити, як звичайно, прикладом автомата у обличчя і в живіт. Але Нарченко зупинив підлеглого:

- Капітан Ровний!

Капітан став струнко, чекаючи наказу.

- Доправити затриманих у блок один! І не грайся. Наказано не бити. Надто сильно, - Нарченко багатозначно посміхнувся. - Вони ж бо особливо небезпечні. А ми тут опа, і цих особливо небезпечних просто так скрутили.

- А якщо вони опиратися почнуть? Це ж я у цілях профілактики, так би мовити, щоб не були так особливо небезпечні, - відповів капітан. - Дозвольте виконувати?

- Виконуйте.

- А ну пішли! - крикнув капітан. 

Антон Ровний був високим чоловіком і дуже тим пишався, вірив своїм побрехенькам що його чекали в UEFA, але армія виявилася крутіша. От дивився на Апсу який був вищим за нього і не зміг втриматися. Підійшов до прибульця, якого тримали під закуті назад руки два його солдата, і завдав сильного удару прикладом автомата у живіт, а коли Апсу зігнувся, вдарив кулаком у щелепу хуком знизу і задоволено повторив:

- У цілях профілактики.

- Не бий мого брата! - крикнула Тіамат, борсаючись у руках солдат, обурено запитала: - За що ти його вдарив?

Капітан Ровний подивився на дівчину, чомусь здивувався:

- А ви близнюки, чи що? Схожі!

Обличчя капітана Ровного наче помолодшало, погляд став лагідним та мрійливим, він з ніжністю сказав:

- Ти, пташко, крильця не зламай, не треба тут дівчачих істерик. У мене дочка - ось така, як ти, школярка, ще й син - студент. Тільки вони по секретним базам не бігають, вдома сидять.

- З матір'ю у Парижі, - додав Апсу з жорстким усміхом.

Вмить обличчя капітана знову перетворилося на маску:

- Що ти сказав?! Що ти знаєш? Сволото!

- Відставити розмови! - поспішно втрутився полковник. - Заборонено з ними розмовляти. Розпатякався, ось і отримав.

- Він знає про моїх дітей! - капітан перелякано дивився на Апсу, перевів погляд на Нарченко.

- Не бійся, капітан, ти ж розумієш: той, хто прийшов на Яматао, тут і залишиться.

- Але мої діти! Звідки він знає?

- Ти бовдуре думаєш, тільки у нас на базі обдаровані утримуються? У американців он теж такі є. Думки він твої прочитав. Замкнуть їх у блоці один, і можеш не хвилюватися за сім'ю.

Удав крадькома подивився на Апсу. Той стежив за капітаном, погляд древнього нічого хорошого не обіцяв. 



- Це все? - розчаровано запитав Смехов, спостерігаючи у екрані монітора за затриманням прибульців та американця. - Ось так просто? А ми боялися.

- Щось тут не так, едрен батон, щось тут не так, - бубонів Губенко.

- Так все тут не так! - обурився Ловрашов. - Він хоче, щоб його сюди привели!

- Багато хоче, мало отримає. І отримає він блок один. Там і подивимося ближче, що за пташки ці ваші дракони, Аркадій Іванович, - хмикнув Смехов. Потім запитав у свого ад'ютанта, який ходив за ним наче тінь:

- Все готово для полювання? Гостей влаштували? Настрій у них бадьорий? Бойовий?

- Так, пане генерале. Вівці у загоні, гості у готелі, солдати у готовності. Як тільки пани виявлять бажання, ми можемо починати.

- Добре це, ось зовсім це добре, - Смехов поплескав Губенко по плечу. - Так, Губа? Все добре закінчилося, усі задоволені. Шкода міністра американського, не пощастило чуваку. А як без втрат, на війні? Підемо, Губа, поговоримо з драконами. Може, і влаштуємо панам хорошим атракціон небачений. Так? Ти ось думав, що з драконами говорити будеш? Я ось не чекав навіть що такий жах існує.

- А якщо, едрен батон, дракони самі нам влаштують атракціон небачений? - Губенко не був не аж таким оптимістом.

Ловрашов сидів у кріслі біля монітора і, дивлячись на безлюдний коридор, розмовляв з генералами, хоча ті вже вийшли з кімнати:

- Говориш багато, генерал Смехов, це нерви і страх. А ти Губа розумний, інтуїція твоя справді працює. Нам цей атракціон небачений дорого обійтися може.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 23-04-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.83585810661316 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …