Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2613
Творів: 47591
Рецензій: 92443

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Монстром. Діалог сьомий

© Алла Марковська, 12-04-2020
П'ятеро в'язнів, що не пішли за телеведучими, розгублено і з надією дивилися на солдат у одностроях без розпізнавальних знаків. Вояки були обнадійливо спокійні, як і їх товариші у цивільному одязі. Готувалися до походу наче до бою, перераховували кулі, перевіряли зброю і чи легко вислизають ножі з піхов.

Апсу, завмер, уважно дивився на солдат. Удав хотів було поквапити його, та Тіа приклала пальця до губ, закликаючи до мовчання.



Ведмідь і сержант групи Альфа обговорювали подальші дії. Несподівано велет французький легіонер, відчув, що у його думках з'являється нова інформація про гору Ямантау. І от Апсу став перед вояком.

- Що хочеш, великий кіт? - запитав Ведмідь.

- Дай мені руку, - наказав Апсу. 

Тіа підійшла нечутно і стала за спиною солдата.

- Ви мене лякаєте, наче вовки оточили, - він простягнув Апсу долоню, схожу на ведмежу лапу. - Ти ж не хочеш мені її відгризти?

Апсу посміхнувся, пожартував, що людей не їсть, і торкнувся руки легіонера. Відчувши потужну енергію прадавньої істоти, той похитнувся і ледь не впав. Нові знання вливалися у його мозок, наче вода. Тіа витягнула вперед руку, утримуючи солдата на ногах.

- Ого! - тільки й сказав Ведмідь. - І навіщо ти записав мені у голову план гори?

- Чим ви тут займаєтеся? - запитав сержант. - Нас тут скоро переб'ють як кошенят. 

Кларк потягнув сержанта за рукав:

- Не заважай, вони йому план гори у голову записали.

- О! - тільки й сказав сержант, буркнув, - А на комп'ютер записати? Чи на папірці намалювати? Все б над бідними нами експерименти ставити! - і запитав у Кларка вже пошепки, - А навіщо вони це роблять?

- Щоб ми не заблукали, - так само пошепки відповів Кларк.

- Отже, вони з нами не йдуть, - сержант відчув роздратування. - А куди вони йдуть?

- Рятувати ту леді, яка нас рятувала від куль у катівні, - відповів Кларк, який завжди все знав. 

Сержант сердито подивився на Удава і пробубонів, порушуючи всі правила субординації: 

- Рятуєш їх, рятуєш… і знову рятуєш.

Бен здивовано глянув на старого солдата. Той навіть зніяковів. Емоція на обличчі начальника відділу артефактів спантеличила сержанта групи Альфа. Він вибачився:

- Небезпечно це.

Бен посміхнувся і поплескав Сержа по плечу: 

- Я повинен.

- Ось, візьміть мій автомат, він простий і перевірений. Як користуватися, думаю, знаєте, - Серж простягнув Удаву свій старенький трофейний М16. 



Ведмідь уточнив:

- А наше завдання - дійти до того місця, яке ти позначив червоною крапкою? Кумедно, у моїй голові пунктик, позначений червоним.

- Так, туди. І намагайтеся уникнути зіткнень, - відповів Апсу, - у цьому лабіринті є можливість ховатися вічність.

- А чому йому карту, чому не мені карту? - запитав Серж у прибульця. 

- Його мозок підійшов для запису, - знизав плечима Апсу.

- Порожній, - розсміявся Сержант. Ведмідь у відповідь легко штовхнув старого друга в груди, ледь позначаючи удар.

Кабан підскочив до командира:

- Серж, ти знаєш російську, скажи тим цивільним що ми йдемо.



- А мене з собою не берете? - ображено запитав Кларк у Апсу.

- Потрібно буде порталом скористатися, - усміхнулася Тіа.

- Я не піду, і не просіть, - психолог навіть на крок назад відступив. - Групі потрібен телепат, ніхто з них не почує переслідувачів, поки чоботи не загримлять. А ви і без мене впораєтеся.



Апсу, Тіамат і Удав зникли у тунелі, що вів до сходів.

Ведмідь озирнувся, прошепотів коротку молитву, попросив для них удачі. Він не був релігійним, але вірив у якусь вищу силу, яка завжди допомагає, якщо її щиро попросити.

- Куди вони? - запитав Кабан у сержанта. Його гримаса подиву завжди смішила друзів: очі збільшувалися, а густі брови піднімалися до середини лоба.

- Рятувати жінку. У нашого незворушного Удава є почуття до полковниці.Ніколи б і не подумав! - посміхнувся сержант. - Любов любов.

- Амур, - пробасив Ведмідь.



Дуже худенька, згорблена, зіщулена через несподівану біду, жінка чекала на смерть. Шкіра нагадувала пергамент, довге сіре волосся, брудне і заплутане недбало завязане у вузол на потилиці. Ця жінка довгий час жила у Індії і тепер повернулася додому: одягнена вона була у широку, довгу спідницю - такі носять в Індії туристи - і коротку помаранчеву футболку із зображенням Будди і написом «The min disevery thing. What you think you become » Від холоду рятувала довга вовняна кофта, дуже брудна через перебування у в'язниці. Ця жінка пішла б з шоуменом, але заціпеніла від страху і не могла рухатися. Стояла і хиталася нагадувала божевільну.

Дівчина років двадцяти-двадцяти п'яти, відчайдушно намагалася заспокоїти старшу подругу, гладила її по плечах, вмовляла йти. Дуже яскрава, рудоволоса, одягнена стильно у вузькі джинси, яскраві кеди і картату сорочку, комір якої визирав з-під чорної толстовки з каптуром. На толстовці зображення Тоторо.

Лисиця підійшла до двох жінок повідомила їм:

- We`re leaving.

Молодий високий хлопець умовляв руду дівчину. 

- Саша, пішли, вони йдуть, - він кивнув у бік солдатів. - Нам потрібно з ними, вони нас врятують.

- Але Катю паралізувало від страху, - розгублено відповіла дівчина.

Лисиця покликала сержанта Клімова, який опікувався дядьком. Хоча професор був ще досить міцним старим, але його племінник ніяк не міг у це повірити.

Кліму Лисиця подобалась. Коли вона дивилася на нього, він червонів до коренів своєї альпіністської бороди, а коли заговорила до нього, серце шалено билося.

- Поясни їм ситуацію, - Лисиця вказала на двох жінок і хлопця.

Клімов заговорив російською:

- Ми йдемо! Хто з нами - на вихід!

Почувши гучний голос, жінка присіла, обхопила коліна руками і заплакала, наче дитина. Клімов-старший сердито подивився на племінника:

- Океан тактовності та море людяності, горе ти моє гучномовне! - Він присів біля наляканої жінки і заговорив з нею тихо, ласкаво, - Ми зараз разом підведемося і підемо. Вийдемо на поверхню, там тепло, осінь, сонце світить. Я хочу побачити сонце і жовте листя, а ви хочете побачити сонце і жовте листя? «Листя жовте над містом кружляє», - тихо заспівав Владислав Петрович Клімов. 

Вона подивилася на професора, кивнула, прошепотіла:

- Мене Катя звати, Катерина Авінска. Я дуже хочу побачити Сонце, але ноги мене зовсім не слухаються.

Втрутився Ведмідь. Підійшов безшумно, його бас пролунав наче грім:

- Давайте я понесу цю леді. Леді, ви погодитеся, щоб вас ніс на руках французький легіонер? - запитав з чудовим французьким акцентом, простягнув Катерині Авінскій величезну свою руку. Вона несподівано вхопилася за цю лапу. Хотіла знову побачити Сонце. Ведмідь віддав свій рюкзак Вовкові і узяв майже невагому жінку на руки.

- Ще одне гучне чудовисько, але чарівне, - посміхнувся Владислав Петрович.

- А я хіба не чарівний? - образився Клим.



Товстий голомозий чоловік, у дуже дорогому костюмі, буркотів:

- Чому її несуть на руках? Теж мені цяця, влаштувала істерику і відразу отримала пільги у вигляді величезного носія. Я тут не аби хто, я той, заради кого ви сюди прийшли.

Клім, пильно подивившись на товстуна, запитав:

- За вами? Хто за вами сюди прийшов, пане? Ви хто?

- Вашу групу прислали, щоб мене врятувати. У вас наказ не акцентувати на мені увагу, - впевнено відповідав Едуард Тарський, депутат Держдуми.

- Хто б ви не були і що б там собі не придумали, ми про це не знаємо, - відповів Клім. - Але смію вас запевнити, що я особисто прийшов сюди рятувати дядька, а ці браві солдати прийшли рятувати отих ...

Клімов озирнувся в пошуках містера Смітта і прибульців, але не знайшов їх. Несподівано йому відповів незнайомий чоловік. Середнього зросту, середнього віку, не примітної зовнішності, спортивної статури.

- Ті дивні молоді люди і джентльмен у білій сорочці пішли.

- Куди? - здивувався Клим.

- Я не знаю, - знизав плечима чоловік, - звідки мені таке знати?

Клім підскочив до Ведмедя:

- Командир, куди пішли монстри і Удав?

- Рятувати кохану жінку Удава, - відповів Ведмідь. 

- Як пішли? - здивувалася Лисиця.

- Так пішли, - відповів Серж. - Як пішли, так і прийдуть.

Кабан хмикнув:

- Їм здалося мало того, що пережили - додати адреналіну вирішили.

- Кабан, ти знаєш, що таке адреналін? - здивувався Лось.

- Це моє паливо, - відповів Кабан і ляснув себе кулаком в груди. Бронежилет заскрипів куленепробивним пластиком.

- А я думав, пиво твоє паливо, - сказав Вовк, проходячи повз.

- Чому тільки пиво? - здивувався Кабан.

Група йшла слідом за Ведмедем по коридору до сходів. Треба було спуститися ще на шість ярусів вниз, туди, де текла лава.

Руда дівчина забрала свою гітару. Юнак хотів її відрадити, але промовчав. Знав, що з гітарою їй складно розлучитися.

Депутат Держдуми вийшов із каземату останніми. Спеціально йшов повільно, але його ніхто не чекав і не підганяв, довелося наздоганяти групу, щоб не залишитися в лабіринті одному.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 18-04-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.89131212234497 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …