Історія 1 Хто і нащо вигадав дні народження?
(Вступ)
В день свого сорокаріччя Ольвія остаточно, хоч і з деяким жалем, визнала, що вона – невдаха.
Ні, вона, звісно, – не песимістка чи там, не дай боже, істеричка, а цілком собі реалістка. Хіба що, на думку декого – не вказуватимемо пальцями на недбалих сусідів – зануда, що аж надто чіпляється до будь-якої дрібниці.
Та тої іменинної неділі вона остаточно переконалася, що ненависна народна мудрість про генетику таки справедлива для її родини, позбулася будинку своєї мрії, з’їла подвійну порцію несмачного торту за два дні до кінця дієти й не подала на розлучне з чоловіком лише тому, що недільним вечором куди можна поткнутися з потрібними документами? А ще, спершу вирішила, що її молодший синочок – наркоділер, та потім змінила думку. Виявилось, що виховала майбутнього олігарха чи й то, леле, політика. І що з цього, з вашого дозволу, можна вважати дрібницями?
До дрібниць Ольвія, після деяких роздумів, віднесла те, що з так званим святом її привітали двома смс-ками. Перша – від банку, який ще о першій годині ночі побажав здійснення всіх мрій і запропонував кредит на пільгових умовах. Друга – від продовольчої крамниці, де пропонували купити делікатеси для святкового столу за пільговими цінами.
Ольвія, на честь того, що день таки був небуденний, мужньо стрималась, аби не звернутись до ліній гарячого зв’язку й не запитати: це тепер отак виглядає ввічливість й увага до покупців? Із натяком, що шановна клієнтка може придбати омріяні речі лише в кредит? І що навіть не зможе накрити стіл, якщо їх не підсунути залежані акційні товари?
А так, єдиний щирий комплімент цього дня вона отримала від додатка до власного смартфона. І то лише тому, що свідомо обдурила «розумний» прилад.
Погодьтеся, навіть патологічні оптимісти визнали б, що такий день наряд чи в конкурсі «Мій кращий день народження», якби такий десь проводився, не посів би якесь путнє місце.
І, вишенькою на торті, під вечір Ольвії повідомили, що це вона сама винна у всіх неприємностях! Не даремно ж вона не втомлювалась повторювати знайомим і не знайомим, що в неї – страшна алергія на вишні.
Тож коли зателефонувала заклята приятелька, яка перед тим не озивалась із десяток років, вона натиснула кнопку прийому на смартфоні. А коли Тетяна привітала її цілком по-людськи й навіть вгадала, скільки саме років «новонародженій», Ольвія сказала «так» у відповідь на дивну пропозицію.
І це при тому, що навіть у такий день останню клепку не згубила. Ще не вистачало через безтактність тих, хто поруч, розум губити! Тож чудово розуміла, що Тетяся не збиралась гратися в благодійницю, несподіваного згадавши про любу ворогиню студентських років.
Інакше кажучи, використавши надто енергійну Ольвіного сина лексику, Тетяна прагла її підставити. Ще й вирішила розпочати аферу в день народження жертви.
Несмак, звісно. Збав нас, Боже, від таких друзів й ворогів.
Але невдасі, яка раптово вирішила змінити розмірене й остогидле життя, надто перебирати не доводиться.
Далі буде.
