Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2606
Творів: 47434
Рецензій: 92258

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Донори щастя

© Юта Радуга, 19-03-2020
Вночі не спалося зовсім… Мої думки ґвалтували мій мозок, я думала та гадала, хто ж такі ДОНОРИ щастя?
Так от до чого я все це, ще в шкільному дитинстві ми були всі на багато відвертішими:
«Що у тебе на обід? Нічого... А у мене хліб з маслом і варенням. Візьми трохи хліба мого». Роки минули і ми стали іншими. І вже ніхто нікого не запитає: «Що у тебе на серці? Світло чи може якась тьма? Візьми трохи світла мого.»
(Із висловлювань в інтернеті.)

Бувають такі люди, їх ще називають ДОНОРАМИ, вони безперервно всім світять.
У них так багато внутрішньої енергії і так багато нерозтраченого душевного тепла, що вони роздають його направо і наліво, навіть якщо їх про це не просять.
Це не тому, що вони такі альтруїсти, хоча альтруїсти серед них теж зустрічаються. А просто вони це саме світло не знають куди приткнути. У них його надлишок.
При цьому, якщо вони його не віддають, їм від цього самим стає херувато, на них навалюється душевна туга, відчуття власної непотрібності і безцільності існування.
І тоді вони готові розтрачувати себе на першого зустрічного. Погано, звичайно, але буває. Наприклад, закохуються, в кого попало, або витрачають своє життя на порятунок людей, які зовсім цього не потребують, і цього не цінують.
Та в основному, цього, звичайно, не відбувається. Тому що бажаючі отримати це світло завжди знаходяться. Саме таке внутрішнє світло мають на увазі, коли говорять, про те, що «світяться очі» або світла посмішка, чи просто промінчик яскравий. Особливо яскраво ці люди починають світити, коли закохуються, тоді вони просто перетворюються в «сонечко». Їх часто так і називають.
Навколо таких людей, завжди кружляють інші люди, немов метелики, навколо ліхтарика. Іноді красиві метелики... Іноді не дуже… Іноді просто дурні і жадібні метелики, які б’ються головою та крилами об цей ліхтарик і не знають, що з ним далі робити. А деякі примудряються навіть обпалити собі крильця. Хоча «люди – свічки» до цього не прагнуть.
Деякі «люди-свічки» світять, як «світлячки» вночі. Рівним, синім, мерехтливим полум'ям. Воно зовсім не гріє, але привертає… приваблює… Особливо у жінок це добре виходить.
Деякі палахкотять, як багаття. І навіть можуть спалити пару - трійку необережних сердець, що знаходяться поблизу, навіть не помітивши цього. Так ненароком. Правда, згорають швидко. Нічого не поробиш, розтрачуючи себе, не шкодуючи.
Але в основному, ці люди горять як свічки. Рівним, яскравим полум'ям, нікого не обпалюючи і не зпалюючи. Нехай не так яскраво, зате довго. Нехай свій дім не нагрієш, але руки зігрієш, і душу, теж, до речі...
Цих людей важко загасити. Вони самозаймисті. Хоча іноді знаходяться умільці і намагаються. Іноді у них виходить. Ненадовго. Тоді такі «люди – свічки» впадають в страшну, чорну депресію. Тому, що втратився для них внутрішній світ, це як перестати існувати ... як перестати жити. Але зазвичай знаходиться інша свічка, багаття, світлячок, феєрверк, що запалюють їх заново ... Такі люди бачать один одного здалеку і завжди поспішають, на поміч ...
В основному, інші люди поглинають цей світ, коли їм важко і погано, щоб потім відновитися і повернути його назад. Але трапляються і вампіри. Ці намагаються висмоктати насухо, «викурити до фільтру» ....
Дурні - дурнями, нічого й сказати. Вони не розуміють, що чужий світ у великих кількостях навіть шкідливий. Звикнувши жити на підсосі, вони хочуть все більше і більше чужого світла, остаточно втративши здатність мати своє. А життя «у борг», ще нікого до добра не довело. Рано чи пізно приходять «кредитори» і виставляють рахунок. У вигляді нещасть, розчарувань, хвороб та іншого лайна.
«Люди - свічки» відразу бачать таких вампірів і все розуміють. Якийсь час вони дарують їм свій внутрішній світ, так як і іншим людям, однак потім, звичайно, закриваються або йдуть. Вибачте .... Як то кажуть, «пасіться на стороні» ...
«Людей - свічок» люблять. До них тягнуться. Їх часто називають "сонечко" або «промінчик щастя». І, звичайно, ними користуються. Вони знають це.  Але це нічого не змінює. Їх генератор внутрішнього світла працює безперервно, невтомно і незалежно від життєвих обставин.
А вам посвітити?)))

© Юта Радуга, 2020

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.90321612358093 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …