Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2606
Творів: 47434
Рецензій: 92258

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Монстром. Діалог п'ятий

© Алла Марковська, 28-01-2020
- Єгорчику, привіт, хлопчику. Грошики прийшли? Це добре. Мамі привіт передавай. Так, так, ти не вдома, звичайно, у тебе справ багато, - голос генерала Смехова тремтів, він намагався розмовляти доброзичливо, не видавати хвилювання і страху, які відчував перед своїм далеким родичем Єгором Девіденко. Хлопчиком із незвичайними здібностями.

У дитинстві Єгор зник, усі думали, що він мертвий, а він, виявляється, став учнем чарівника, як в сучасних казках.

Єгор попереджав, що номер телефону екстрений, але Смехов порахував, що і випадок - екстрений. 

- Миколо Семеновиче, у вас виникли проблеми з товаром? - безпосередньо запитав маг Єгор, учень бога Енкі. 



- Та якось так. Але вони поки на території. Він тримає, але ми не знаємо, що очікувати. Я подумав, попросити тебе допомогти, Єгорчику, - голос генерал Смехова став зовсім вже плаксивим. 

- Він може їх тримати? - здивувався Єгор, - не вірю, - посміхнувся. 

- Він тримає двері, але що ж в них такого особливого? - Смехов засумнівався у силі того, кого шанобливо називав Сандал. Холод неприємно пробіг по спині. 

- Відпустіть їх, на їх умовах, - сказав Єгор, і додав, - не змогли втримати, не намагайтесь, не зліть зло. 

- Але як зобов'язання, обіцянки, домовленості? - зовсім розгубився генерал. 



- Ви поспішили пообіцяти, - повчально прорік Єгор Девіденко. 

- Ти ось, мій хлопчик, грошики отримав, але товар виявився ні до чого, - генерал Смехов почав тиснути на родича докорами, - Допоможи. Ти ж певне знаєш, що робити. Хоч порадою. Вони здаються безпечними. Хлопчик та дівчинка, але із здібностями, як у тебе. 



- Я можу вам ваші грошики повернути, дядя Коля, якщо вам вони завтра ще знадобляться, - сердито відповів ображений Єгор, і пояснив, - нічим я не допоможу, і торкатися того більше не хочу, кошенята з тиграми не воюють. Те, що допомогло мені товар запакувати, одноразове і неповторне. Це не простенькі хлопчик і дівчинка, ви хоча б історією поцікавились, міфами, у Вікіпедію загляньте, наберіть там ім'я Тіамат, чи що. 



- Так коли мені у твої Вікіпедії заглядати, хлопчику мій, я навіть і не знаю, що це таке, скажу нашим голованям, нехай подивляться. А вчитель твій? - генерал Смехов відчував гнів, нахабне щеня розлютив його глузуванням і відмовою, ніяких родинних почуттів, ніякого відчуття сім'ї чи батьківщини, тільки по справі, і навіть не хоче спробувати допомогти дядечкові, а гроші великі зажадав. 



- Дядя Коля, якщо мій учитель дізнається, що я його друга вам у пакунку надіслав, він мене самого запакує так, що ви мене не знайдете, і ніхто не знайде. Ми домовлялися з вами, що я один раз вкладаю товар, і все, більше до цієї справи не повертаюся, я попереджав, що справа не вигорить, що ви не впораєтеся, що вам ці звірі не по зубам... 

Маг Єгор затамував подих, висловлюючи тираду гніву і обурення, тепер знову видихнув і порадив, - Відпустіть їх, і навіть не намагайтеся затримати, я не можу вам допомогти, - Єгор відключився раптово, не слухаючи більше дядю Колю. 

- Гівнюк! - вигукнув генерал Смєхов, звертаючись до згаслого екрану телефону. 

Смехов був чоловіком міцним, юним він займався важкою атлетикою, його тіло на все життя залишилося кремезним, масивним, він завжди був трохи згорбленим, немов готовий підняти велику вагу. Велика голова, похилий лоб, з залисинами, ніс картоплею, важке підборіддя, розділене борозенкою надвоє. Генерал стверджував, що краса для чоловіка не головне, головне - характер. Характер у нього був запальний. 

Коли генерал повернувся в загальний зал спостережень за базою, де одна стіна була суцільним екраном, перед яким у три ряди стояли столи з різноманітними комп'ютерами, то застав там генерала Губенко,той веселився. 



- Ну і чому ти регочеш? Губа, чому ти регочеш на всю базу? - голос у Смехова деленчав від роздратування, він шукав жертву щоб зігнати злість. 

Губа, курсантська кличка генерала Губенко, так і прилипла до нього. 

- Ну і який це перевертень? Едрен батон, - Губенко витирав сльози, викликані сміхом, - взяв та й дав Дулу по писку, щелепу вивихнув, сволота, ось так, без слів, просто в морду, хороший хлопчик, звалив нашого Дула одним ударом, - Губенко знову розсміявся. 

- І що смішного? - процідив Смехов крізь зуби. 



- Те, що ти за звичайного патлатого солдата і малолітню ведьмочку заплатив, як за сотню цивільних овець, - Губенко посерйознішав, - а ось те, що вони екстрасенси недороблені, це не для полювання, це у відділ Юрченко. Зловимо, йому віддамо. Особливо цю синьооку Гаррі Потерку, нехай розбирається. Піду з Надійкою поговорю. Зрозуміти хочу, що з цієї дурепою сталося, загіпнотизували її, чи сама з дуба, Едрен батон, гепнулася? 

- Панове генерали, - почули командири голос полковника, чергового оператора, який стежив за тим, що відбувається на базі, - Вони цивільних забрали з нижнього блоку. 

- Що?! - Смехов підбіг до монітора, на якому видно було спорожнілу бетонну кімнату, застелену старими брудними матрацами, - Чому ви раніше не доповіли?! 

- На екрані був шум, пане генерале, - полковник побілів від хвилювання і страху, - ми думали, знову камера зламалася через конденсат. 



- Шум, - передражнив Смехов, - я тобі влаштую шум! Чорт би забрав це все, це відьма, патлатий і ці чортові американці, це їх рук справа. Це через сержанта Клімова і його дядька професора. Дізнайтеся про Клімова, може, з'ясується, коли це він з базою п'ятдесят один почав співпрацювати, як це у них все вийшло? Чому вони сюди прийшли. Дайте запит на базу п'ятдесят один, нехай відкличуть свою групу. 

- А як же Бен Смітт? - запитав Губенко. Смехов злякано глянув на товариша, вдарив кулаком в стіл: 

- Чорт! Забув. Де цей довбаний міністр!!! 

- Патлатий його кудись викинув, - Губенко знову розсміявся. 



- Ось чому ти знову регочеш, Губа? - злилися Смехов, - ось чому ти регочеш? 

- Я накажу нашим групам спуститися на нижні яруси, - посерйознішав Губенко, - поганяють трохи американців, не думаю, що ті тут офіційно. Гості, які не боягузи, можуть приєднатися. Їм таке полювання більше сподобається, хоч і під прикриттям спецназу, але нерви розбурхує більше. Ось тільки дівку ту нехай пристрелять, невідомо, на що вона здатна, та й пацана її патлатого теж. 

- Вони безсмертні, - почули генерали голос доктора Ловрашова. 

- Як то? - перепитав генерал Смехов, - вбити важко? Куди стріляти потрібно? У голову, або зовсім голову відрубати? Ви ж вчений, що ви тут вигадуєте нісенітниці? 



- Темна ви людина, генерале, - Ловрашов зітхнув , - я також самовпевнений був, поки не зустрів Апсу. 

- Хто така Тіамат, якщо у якусь Віке-тебія-педія дивитися, не запам'ятав назви? І що такого у цьому вашому Апсу? - запитав Смехов у Ловрашова. 



Генерал Губенко вже почав полювання. У залі спостереження за базою чулися його гучні команди. Група один, група два, група три, напрямки, місце розташування втікачів.

Несподівано Губенко доповів, що втекла лише третина тих, кого на нижніх ярусах бази називали вівцями. Дві третини намагалися вийти наверх, звернулися за допомогою до працівників бази, їх повернули у кімнату очікувань, або, як ця кімната на нижніх ярусах бази Яматау називалася - кімната два нуля. 



- Вікіпедія, - виправив Ловрашов, - Тіамат - шумерська богиня, вона дракон, згідно з легендою її чоловіка вбили, і вона жорстоко помстилася богам, яких сама і створила. Війну програла, і з її тіла створили Землю. Але у реальності Тіамат - це та маленька дівчинка, яку ви привезли на нашу базу, і вона дійсно справжній дракон. Це збігається з описом. А той, кого помилково вважають її чоловіком, її брат-близнюк, і звуть його Апсу, він теж дракон. І ось вже у нас два дракона на нижніх ярусах бази неподалік від лавової подушки. 



- І що ж в цьому небезпечного? - здивувався Смехов. 

- А те, що дракони прокінетики, підірвуть вони нашу базу, ось побачите, підірвуть. 

- Це ми ще подивимося, - самовпевнено відповів генерал Смехов, - ми тут теж не ликом шиті. 



До зали спостережень увійшов професор Юрченко. 

- Пане генерале, солдати готові до бою, - звернувся він до Смехова. Губенко з подивом глянув на професора Юрченко, потім на Смехова, закотив демонстративно очі, прорік з почуттям, - Едре-ен батон. 



- Саша! - здивовано скрикнув Ловрашов, звертаючись до Юрченко, - ці істоти не готові до битв, вони ще діти! Прискорений ріст і сила не роблять із них солдат!!! Куди ти їх кидаєш проти вроджених перевертнів?! 

- Аркадій Іванович, - професор Юрченко, молодий повненький голомозий чоловік в окулярах з товстим склом, які збільшували блакитні очі, з обуренням подивився на нейробіолога, - це прекрасна можливість випробувати їх. 



- Ти їх кидаєш на смерть, - Ловрашов сплеснув руками, - що ж ви виробляєте? Чому мене ніхто не слухає? 

- Аркадій Іванович, заспокойтеся, - занепокоївся Юрченко, - у вас серце хворе, вам хвилюватися не можна. 

- Ви невігласи! - крикнув Ловрашов, - дограєтеся. 

Генерал Смехов, не слухаючи розмови між професорами, підійшов до Губенко, обидва командира почали розробляти операцію по атаці генно-модифікованих солдат, вирощених на базі у прискореному режимі. Атакувати вони повинні були прибульців і американських солдат. Обидва генерала прийшли до єдиного висновку - випускати за межі бази чужинців не можна, за таке керівництво по похвалить. Бази Полігону між собою не воювали, але й інформацією не ділилися. 



- А відволікти якось? - запитав Смехов. 

- Оголосимо, по нижнім рівнями, мовляв, якщо самі здадуться, буде їм «гарячий чай, сухий одяг і наша гостинність», гучну музику включимо, дезорієнтує їх. Маячок справно працює. 

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.2551879882812 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …