Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2594
Творів: 47241
Рецензій: 91959

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза http://www.gak.com.ua/authors/66340

Конкурсний твір №12 - "Які ж були дурні ми з братом", автор Оксана Левіна, 66 балів

© Конкурс коротких прозових творів, 13-01-2020
Та й дурні ж були ми з братом у дитинстві. Що я, яка книжки запоєм читала, що брат, який за життя жодної книжки не прочитав – дурні обоє. А ще безсовісні. А чому, зараз я вам розкажу.
Я ходила у 3 клас, а братові було 6 років, коли  після 18-річного керування країною під назвою СРСР,  помер Брєжнєв. Брат зовсім не тямив, що таке похорон, а я із батьками дивилася, як бідолашного Леоніда Ілліча ховали під Кремлівською стіною і так шпурнули у яму, що аж загриміло. Батько сказав, що в тій Москві по людському чоловіка не можуть і в могилу опусти, мати витирала сльози,  а баба прорекла: „Ось, побачите, буде великий переворот і клопот!”
Мені до всієї тієї трагедії було байдуже, але  дуже сподобалося те, що в державі об’явили траур і не треба було йти у школу. А що може бути кращого за те, що спи собі хоч і до обіду, та ще й не вчи уроків? Отож!
Скоро призначили нового генсека у країні Андропова, який не протягши і двох років, благополучно пішов у інший світ. І тут  тобі знову не треба йти у школу, бо траур. Краса, якої в білому світі немає. Це оцінив і мій брат – другокласник Ванько, який і без того  страшенно не любив ходити до школи, та ще й кожен день нахвалявся її спалити.
І ось, знову призначають нового генсека. Ніхто, як то кажуть, не чекає нічого поганого. Рання весна. Березень. Нас, як учнів школи, відправили перебирати картоплю до посадки на току, аж ось рознеслася страшна новина – помер Черненко. Вірніше, про це об’явили ввечері у програмі новин по телевізору. І що ж ви думаєте, ми плакали? Та дивіться, ми як придурки стрибали із братом на дивані і горланили: „Ура, завтра траур – не треба йти у школу!”
Так ми з Ваньком і моєю однокласницею Тетяною Охріменчихою, що жила через грядки, самі собі постановили  і порішили, що в школу завтра не йдемо. Це об’явили бабі, матері і батькові, мовляв, ми як піонери, маєм совість, і цілий день будемо сумувати за генсеком і читать книжки про дідуся Леніна.
Спимо ми вранці, кольорові сни дивимося і тут, як вихор,  влітає батько, і кричить: „Бігом уставайте іти на уроки!”
От тобі думаю: батько здурів.
– Так траур же?!.
– Ніякого трауру немає, всі діти пішли на уроки!
Нехотя ми з братом збираємося, ревемо на всю хату, кажемо, що шкода Черненка, а самі ж думаємо, що попаде од учителів, бо в школу не явилися. Я викручуюся: „Тату, в  мене колготки не висохли, не можу ж я у мокрих по морозу ходить?! 10 березня надворі!”
І тут мій брат Ванько кидає, як рятівний круг, думку: „Так ми ж зараз не в школу ходимо, а перебираємо на току картоплю до посадки”.
– Точно, – кажу я, – нам сьогодні, тату, на картоплю.
– Ну йдіть, – махнув рукою батько і помчав далі на роботу у тракторну бригаду.
Одяглися ми, перейшли через грядки, забрали із собою Тетяну Охріменчиху і пішли манівцями на тік. Прийшли, а там нікого немає.
– Ну що ж, – кажу, – будем перебирати бульбу самі!
Сидимо, пересовуємо по одній картоплин із відра у відро, анекдоти один одному розказуємо, їмо жарену яєшню та ковбасу, бо з баби потребували тормозок, і регочемося на весь тік. Мовляв, усі інші, як дурачки  у школі сидять, а ми тут розкошуємо. Так іще цілу годину прогаяли, може б так і день би закінчився, коли чуємо гуркоче батьків газон.
Прилетів батько, залетів на тік, та як загорлає: „А навіщо ви мені набрехали, що вам на картоплю?”
– Так нам учителька Галина Володимирівна  сказала, – бреше Ванько, і не червоніє.
– Да! – в один голос тягнемо ми із Тетяною.
– Ану, бігом у школу, бо я вам дам! – гаркнув батько.
– Так ми ж без шкільної форми-и-и, – почав ревти брат, – без піонерсько-о-о-го галсту-у-ука…
– В старій ку-у-урточці… – підхвачую я.
А хитра Тетяна, тільки шмиг, і каже: „А мені треба дома переодягтися”, – і втекла.
Нас нещасників батько посадив  у машину, викинув біля двору бабі Марусі, яка вже стояла біля воріт,  і тримала наші портфелі, відра,  і повіз у школу.
– Тату, та тобі ж на роботу, ми самі дійдемо, – намагаюся я відтягти якомога далі зустріч із сердитими учителями. Та куди там! Батько відвіз нас до самісінького порогу школи, висадив і дивився, доки ми не зайдемо всередину.
Ну, а що ж у школі, запитаєте ви. Ось, геть! Соромно і розказувати. Нас і лаяли, і казали, що ми безсовісні, і що байдужі до чужого горя і, що ми осоромили честь піонерської організації, яка носить ім’я Героя Радянського Союзу Уляни Громової. Що від такого блюзнірства молоді краснодонці і в гробу поперевертаються, настільки ми вчинили низький вчинок. Мені погрожували, що виженуть із голови ради загону, хоч я  і перша відмінниця школи, а брата, як закінченого двієчника, вирядять, із школи взагалі, як старшу дружку. Чихвостили нас удвох із братом, бо Тетяна Охріменчиха цю грозу пересиділа дома.
Сиділи ми, червоніли, а під кінець дня вчителі зайшли до класів  і повідомили: „Діти! Завтра у школі занять не буде. В державі – траур. Помер генеральний секретар Черненко Костянтин Устинович.”
От, уявіть собі, що у мене в душі коїлося. Ах, ви ж, думаю, гади, та ми ж із братом наперед цю процедуру вивчили. Та за що ж ви нас лаяли?
А тепер в країні зовсім інші порядки. Ми обираємо  в президенти молодих і активних президентів, які не мруть, як мухи. П’ять душ є колишніх і шостий молодий керує зараз. Всі при здоров’ї, повні сил, ніхто не помер, хоч декому люди  і бажали, щоб його чорти взяли,  і ніхто із них не спокушає дітей трауром, щоб не йти у школу.
Не те, що у нашому з братом дитинстві, коли ми були дурні, як ступа, та ще й безсовісні.

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

Смішно, жваво

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Вікторія Т., 20-01-2020

7 балів

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Щєпкін Сергій, 19-01-2020

Олеся Маркович - 8

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Юлія Івушкіна - 4

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Галина, Збараж - 7

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Валер'ян Конопленко - 9

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Неля Мостіпан - 9

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Олександр Шепітко - 4

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Вікторія Штепура - 8

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Сергій Вікторович - 10

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Уляна Янко -7

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Відгук №1

© Lu. Zіna., 13-01-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69991779327393 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …