Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2594
Творів: 47241
Рецензій: 91959

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Конкурсний твір №5 - "Подарувати світ", автор Сергій Щєпкін

© Конкурс коротких прозових творів, 13-01-2020
У мого старшого брата двоюрідного (Царство йому Небесне, оце вбили в пиятиці), ще з дитячих років все зацікавленість якимись тваринами була. За все своє не дуже довге життя і кролятником він був різноманітним, і голуб’ятником неабияким, і рибалкою завзятим, і з собаками розумними знався. Німецьких вівчарок усе тримав. Не по багато, найбільше троє чи четверо було, часто з цуценятами. Тренував їх на команди різні: сиди-лежи, стій-біжи, бери-не тронь, принеси-віднеси, свій-чужий, ну і всяке таке інше. Тримав у вольєрах, таких вольєрів – це слово модне тоді було – я більше ніде не бачив.
І от одного разу, на початку літа, я прийшов до брата в гості, – на канікулах я ходив до нього майже щодня, бо він жив поряд, – а у нього нове цуценятко. Спина і голова чорні-чорні, а живіт і шия світло-коричневі. Справжній німець.
– В тебе ж не було, де взяв?
– В Антонівку на рибу їздив – в карти виграв. Один приїжджий з міста не повірив, що я три рази підряд в двадцять одно у відкриту виграю. Спочатку він вудку програв, потім садок новий, он в сараї лежать, можеш подивитися. А потім перед самим від’їздом прийшов, а це позавчора було, і каже, що цуценя гарне привезе, якщо ще раз виграю. Ну зіграли тоді ще раз… І ось – не збрехав, сьогодні привіз! Бачиш, які лапи товсті, – брат самовдоволено зібгав губи. – Справжній, породистий! Як виросте – силачем буде! Подратуй його, щоб він ще й злюкою був.
Я взяв пір’їну, що валялася поруч, і помазав нею цуценяті по носі. Воно спочатку не звертало уваги, а потім почало реагувати. Брат поставив цуценя на землю і ледь підштовхнув під зад.
– Р-р-р-р-р, гр-р-р-р, гар-р-р-р, – я став на карачки і все мазав і мазав пір’їною і гарчав на нього. Цуценя невдоволено вертіло головою, теж гарчало, махало лапою, і кілька разів намагалося схватити пір’їну зубами.
– Ну досить, досить, – брат підібрав цуценя і пішов його десь відносити. – Собаки повинні виростати без чужих.
Але якось так повелося, що кожного разу, коли я приходив до брата, він просив мене подратувати Зевса. Я із захопленням це виконував, відчуваючи себе приборкувачем диких звірів. Це забирало небагато часу, якихось півгодини, але задоволення приносило, схоже, не тільки мені.

Якось непомітно літо закінчилось, та й щорічна поїздка на море забрала трохи часу, і знову почалася школа. Вчитися було неважко, навпаки – іноді мама не дозволяла витрачати свій вільний час на щось іще, додаткове. На вільну боротьбу, наприклад, або на кульову стрільбу. То заняття в неї пізно починаються, а вже темніє рано і додому далеко; то такі, як брат двоюрідний зберуться там і тільки те й робитимуть, що горілку питимуть, куритимуть та матюкатимуться.
Мабуть саме через те десь тоді знайшовся, зустрівся мені зовсім новий світ – світ книжок. Я перестав бігати до брата і ввечері на вулицю, зате почав бігати до бібліотек, бо моя знахідка нового світу настільки відрізнялася від світу того, який я спостерігав навколо, що навіть не було сенсу їх порівнювати. В моєму світі, розпізнаному через якийсь роман чи повість, все було зрозуміле, з’ясоване, логічне і прийнятне; у світі ж навколо на багато запитань не було правдивих і зрозумілих відповідей, які би пояснювали стосунки в цьому навколишньому світі. Наприклад, вчителька літератури кілька уроків позакласного читання не могла вщерть, без запитань пояснити те, що цікавило мене найбільше: якщо про мандри Гулівера написано так давно і про них читали всі, то чому цей світ ще й досі такий??
І якщо навколишній світ був один, і він був брехливий зі мною, то моїх світів ставало все більше і більше, і всі вони були зі мною чесними. А коли я зрозумів, що всі мої світи можуть переплестися між собою, доповнюючи одне одного, об’єднатися і стати одним загальним всесвітом, і не тільки моїм, – я почав читати цілими днями. Приходив зі школи, їв, бігом робив усі уроки – і читав. Якщо потрібно було вивчити вірш – бігом вивчав і читав далі. Якщо потрібно було щось допомогти – допомагав і думав про прочитане. Читав до пізньої години, часто батьки примушували вимикати світло і лягати спати. Також не дозволяли читати лежачи і тим паче – під ковдрою з ліхтариком. Коли вимикалося світло,  наставала сама цікава мить цілого дня – в темній кімнаті увесь прочитаний світ раптом вставав навколо живою стіною, в яку можна було ввійти, побути там і вийти, і при цьому залишитись таким самим, як її жителі. Стіна була жива, справжня, вона заповнювала всю кімнату; вона ніби не реагувала на мою присутність у собі, але пропонувала власним єством спробувати будь-який варіант вирішення будь-якої проблеми; вона була обмежено-закінчена і непізнанно-таємнича одночасно, і в ній я приблизно знав, як би відреагував кожен її мешканець, якби раптом серед них я зміг би натворити чогось такого, про що в тій книзі не написано. Скажімо, якби всі єгу раптом почали ставати людьми, то що б тоді робили гуїгнгнми? Чи допустили б вони спільне існування з тими, про кого розповідав їм Гулівер?

Про щось таке думав я, коли побіг до братового двору по ключ для закрутки, бо вже знову літо настало і мама хотіла консервувати якісь ягоди. Хвіртка була незачиненою, і я прожогом кинувся до хати. Але двері були на замку. «Нікого немає вдома», – подумав я, повернувся йти і… похолов. Здоровенний злющий вівчар мчав із глибини двору на мене і його вишкірені зуби гарчали-сичали, що зараз вони мене розірвуть. Якби я тоді навчився злітати, я би знав, як навчити інших. Я драпав так, що шльопанці  поперелітали з босих ніг ззаду мені через голову і першими досягли такого жаданого простору за хвірткою. Але я не зупинився їх підібрати, бо за спиною чув таке люте гарчання, що воно тисячами голок впивалося мені в потилицю і в хребет, і пульсуючими потоками виходило через ноги. Я добіг аж до свого двору і зупинився тільки тоді, коли зачинив хвіртку за собою.
Брат потім довго сміявся з мене, все казав, що Зевс добре прив’язаний, і що я надто його дратував змалку, і тепер він такий злюка, яких ще світ не бачив. Тепер кому-кому, а мені вже точно потрібно бути обережним і триматися подалі від Зевса.
Надто дратував змалку… То ж яке мале було – а так запам’ятало!
Чи може то просто Зевс хотів по-своєму, по-доброму привітатися зі мною, бо скучив за тим світом, який подарував йому я?

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Олеся Маркович - 6

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Юлія Івушкіна - 4

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Галина, Збараж - 3

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Валер'ян Конопленко - 6

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Неля Мостіпан - 7

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Олександр Шепітко - 4

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Оксана Левіна - 7

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Вікторія Штепура - 7

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Сергій Вікторович - 9

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

Уляна Янко - 6

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020

[ Без назви ]

© Уляна Янко, 13-01-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.68044805526733 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …