В одній старій бібліотеці жила мишина сім'я.Вона наскільки була великою, що розділилась вже на декілька родин.Зранку діти мишенята відвідували школу, де їх навчали, як оминати пастки, як не потрапити до пазурів кота, як знайти собі смачну їжу в кишенях відвідувачів...Але чомусь в тій школі мишенят не навчали читати.
- Мамочко! Як так! Ми проживаємо серед мільйонів книг , а прочитати їх не можемо?-
поцікавилось одного разу мишеня в мами миші.
Адже, як цікаво дізнатись, як живуть наші родичі в інших країнах.Чи також вони остерігаються кота? А можливо на них вже не ставлять пасток?
Он мамо, як в людей! Вміють читати і дорослі і діти. А ми тільки граємось між книгами та спочиваємо...
- Хочу навчитись читати! - постановило маля.
- Добре, любе моє! Я винесу твоє прохання на мишину раду. Скоро Новий рік! І цей рік
присвячений нам - мишам та пацюкам!
- Ото вже заживем! Будуть нам слугувати і люди і коти!
- А це ти правильно вирішило! Потрібно і нам вивчити букви.
-Уявляєш, що буде коли ми прочитаємо всі книги? Ото розумні будемо...
- Нам підкориться весь світ.Будемо правити не один рік, а весь час! - так планувала подальше життя мама- миша.
Тож любі діти та дорослі, доки не пізно, читайте книги!
Бо як їх прочитають миші, то нам будуть непереливки...
