Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2606
Творів: 47435
Рецензій: 92258

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Прибульцем. Діалог тридцять другий

© Алла Марковська, 07-01-2020
Міністр уважно спостерігав за поведінкою гостей. Він думав, що прибульці спеціально перебувають у подобі людей для спілкування із землянами. Чомусь очікував, що подібні гості з далеких галактик поводитимуться, як дикуни, бо не знають місцевих звичаїв, або як звірі, адже вони - і не звірі, і не люди.

Та виявилося, інопланетні перевертні добре виховані. Ймовірно, їх спеціально навчали для візитів на інші планети і для зустрічей з високопоставленими людьми на зразок міністра безпеки. Так, Джеймс вважав себе великою людиною, і нерідко жартував, що стоїть «на вершині харчового ланцюжка».

- Ви дипломати, вчені, чи солдати? - цікавився міністр безпеки, доброзичливо посміхаючись, мовляв, знаю я, що ви шпигуни і не інакше.

- На вашій планеті ми займаємося виключно дослідницькою працею, - відповів Апсу.

- А як же ваше відрядження до Африки? - щиро дивувався міністр, намагаючись зловити гостя на брехні.

- Нашим завданням був порятунок молодих ящерів, - пояснював прибулець.

- Яке завдання перед вами поставив ваш уряд? - Джеймс запитував прямо про те, що його цікавило. Адже він міністр безпеки, - Ваших можновладців цікавить Чорне сонце і його загадкова потужна енергія?

Міністр подивився на містера Смітта, сподіваючись, що вискочка зрозуміє, як він помилився, коли вирішив приховати інформацію про прибульців від настільки могутнього політика як міністр безпеки Джеймс Нільсе.

- Мабуть, ми єдині, хто знає, чим насправді є ваше Чорне сонце, і на яку небезпеку наражається планета, у надрах якої знаходиться настільки небезпечний об'єкт, - відповів Апсу.

Якби міністр був розумний, або спостережливий, він мав би помітити, як поступово змінюється поведінка гостя.

Удав бачив, і розумів, що, подібні міністру, урядовці, для Апсу пішаки на шаховому полі земної геополітики.

- Цей об'єкт у надрах Землі знаходиться вже мільярди років, - міністр говорив наче вчитель з учнями, хоча справді нічого не знав про об'єкт який вчені Землі називали Чорним сонцем, - ми навчилися користуватися його енергією, він не є загрозою для нас.

- Цей об'єкт позбавляє населення Землі життєвих сил, - нагадав Апсу про першу проблему із Чорним сонцем, - хіба не він живиться енергією почуттів? Хіба не завдяки йому з'являються сутності котрі виїдають особистості і підмінюють життєві орієнтири?

- Тому нам потрібна велика кількість непотрібних людей, - відповів Міністр, обриваючи слова, немов випльовував свою зневагу до населення Землі. - Люди - це ресурс. Хіба не так? На десять корисних індивідуумів мільйони непотрібних ротів. Ми  давно б зменшили біомасу, але Чорне сонце випромінює енергію тільки коли є люди йому на корм.

- І як же ви використовуєте цю енергію? - Апсу розумів, він ніколи не звикне до цинізму політиків.

Міністр мовчав, тримав паузу. Наче навіть розгубився. Захопився розмовою і ледь не вибовкав того, чого і сам знати не повинен.

- У нас є свої маленькі секрети, юначе, - усміхнувся він і запропонував, - Вина? Ви дуже юні, я не знаю, чи дозволяють вам батьки пити спиртне. Ваші керівники не подумали, що настільки юні посланці сприймаються нами як натяк на нашу неповносправність. Буцімто, у космічному співтоваристві, ми діти і у нас немає права голосу. Але ви надзвичайно гарні і розумні. Ось тільки не знаю, чого очікувати від ваших співвітчизників. Спочатку вони надсилають вас, і чомусь наші сусіди - Галактичний рада, рекомендує пустити вас на Землю і надати відносну свободу, - Джеймс багатозначно глянув на мовчазного Удава.

Удав відповів прямим спокійним поглядом, і міністр продовжив свій доброзичливий монолог:

- Але ви юначе навіть прилетіли на нашій тарілці, і у вас стріляли. Чи не так, містере Смітт? Корабель збили, тому що гості не відповідали на запит. Не довіряєте нам ваші технології, - Джеймс глянув на прибулицю, вона мовчала, як і Удав, але уважно слухала розмову. Дівчинка, просто красива дівчинка. Джеймс підморгнув інопланетянці, навіть було захопився її юністю, він любив молоденьких дівчат, але осікся, згадавши, що ця - з іклами та кігтями. Повернувся до бесіди, запитав, насолоджуючись усвідомленням влади і надуманої могутності, - І що ваш уряд планує - вторгнення, чи співпрацю?

- Ми вам не вороги, пане міністре, - запевнив Апсу.

- І щось я ще цікаве читав... Так, так, пригадав, коротку доповідь капітана з авіаносця Німіц, - провокував міністр, - звичайно капітан доповідати про ту розмову не хотів зневажає спецслужбу, але дуже любить свій корабель і своє капітанське крісло. Довелося трішки притиснути, і він м'яко натякнув, що ви згадували могутність вашого космічного флоту. Як нам розцінювати такі ваші розповіді?

- Як правдиві відповіді на запитання вашого військового, я жодним чином не натякав на вторгнення, - Апсу ледь не засміявся з того, як примітивно побудована форма допиту.

Удав ковтнув вина. Він насолоджувався слухаючи розмову. Тіамат смакувала сиром, поданим до вина.

Міністр продовжував слизьку розмову, намагаючись викрити прибульців, і, мабуть, змусити їх самих визнати ворожі наміри щодо Землі:

- У інших доповідях спостерігачі стверджують, що ви солдати, ви навіть називали себе адміралом зоряного флоту. А в деяких, докладах є інформація у якій ви стверджували наче ви бог. Чи не так, містере Смітт? Адже він вважає себе богом з міфології однієї з перших цивілізацій, я не можу згадати назву.

- Шумерської міфології, - відповів Удав. Подивився на Апсу, мовляв, ну і як ти вивернешся.

Тіа теж подивилася на брата стримуючи усмішку.

Апсу посміхнувся, невинно, відверто і іронічно. Подивився в очі міністру безпеки, відповів:

- Нам дозволено пити легкі спиртні напої.

Міністр знову налив у келихи вино, мовчки підняв свій келих, запрошуючи усіх випити. Зробив ковток, чекаючи на відповідь.

Апсу тягнув вино і час, поставив келих, і звернувся до міністра:

- Я сподіваюся, ви не налаштовані проти нас вороже. Адже ми сподіваємося на співпрацю. Звичайно у нас є космічні військові кораблі, але Ваша Галактичний рада охороняє Вашу систему. І ще, ми не настільки юні, якими здаємося. А те, що у Вас називається шумерської міфологією - це фрагменти легенд, складених на основі реальних подій.

- Ви знаєте справжню історію нашої Землі? - багатозначно посміхнувся міністр .

- Ми знаємо справжню історію. Хоча я не читав земних підручників, створених для населення, або, як ви називаєте - ресурсу. І не розумію чому для людей придумали казку.

- Звинувачуєте нас у брехні. Даремно. Усе, що ми робимо, на благо населенню. Ми розрахували, що спрощена історія дозволить землянам почувати себе господарями планети, а не переселенцями, позбавленими батьківщини. А, не знаючи нічого про клонів, та генетично модифікованих людей, земляни не бояться і не нищать один одного через інакшість. Людина у нас вінець еволюції та цар природи.

Міністр продовжував розповідати, яке благо приносить населенню Полігону брехня. Прибульці іноді вставляли репліки, але Джеймс Нільсе був їм вже не цікавий. Це бачив Удав, але не бачив сам містер Нільсе. Розмовляючи, випили пляшку хорошого вина. Міністр випалив сигару, Апсу - кілька сигарет, і Джеймс, хитро посміхаючись, послався на безліч державних справ, які нікому вирішувати, крім нього, незамінного.

Молодий секретар проводив гостей до парадного, де на них чекала та ж розкішна машина, яку солдати групи Альфа назвали танком.

- Ти все ще чекаєш на пастку? - тихо запитав Удав у Апсу, коли машина виїжджала у ворота парку, повз охоронців.

- Тепер дуже чекаю, - відповів Апсу.

- Мені якось лячно, - прошепотіла Тіамат, - ми про щось не знаємо, я відчуваю небезпеку.

Апсу обійняв сестру.

- Ви безсмертні, - зітхнув Удав, - а ось я дуже навіть смертний, і цей міністр не хоче, щоб я жив далі, він, образився, що я не співпрацював з ним. А я що повинен? Я не зобов'язаний співпрацювати ні з ким з уряду. От чорт, ці політичні ляльки! Але вони бувають такі небезпечні, - Удав розлютився, дозволивши собі емоційний сплеск.

- Доктор Ренлі - його ставленик, - додав Апсу, - А ти чужинець.

- Нехай ляльководи замінять цю маріонетку, - знизала плечима Тіамат, подивилася на Удава, - ти цінніший ніж кабінет міністрів.

- Тільки міністри про це не знають, - посміхнувся Бен Смітт.

- І добре, що не знають, примітивні розумом дуже мстиві, - додав Апсу. Машина їхала крізь занедбані небезпечні райони міста.

- Нас везуть не туди, - повідомила Тіамат. Удав розвернувся, хотів було відкрити віконце до водія, але воно виявилося заблоковано. Апсу смикнув дверцята, вони теж були заблоковані.

- От нічого цікавого, усе як завжди, - обурився древній бог.

Прогримів вибух, машина підскочила і перекинулася, дверцята зірвало, і в салон увірвалося сліпуче світло.



Найманці Ведмедя діяли швидко, як тільки вони розкрили дверцята машини, маг-учень Енкі з хвостиком на маківці, простягнув у отвір руки, у яких тримав два персні. Коли він їх стулив, пертні вибухнули світлом, мага відкинуло енергією. Приголомшений Удав був при свідомості і бачив, як хвиля світла паралізувала Тіамат і Апсу. Дівчина втратила свідомість, Апсу важко дихав, не міг поворухнутися. Солдати Ведмедя витягли усіх трьох, занесли до великого фургона, припаркованого там, де і сталася аварія.

Урядова машина ще раз вибухнула, вибуховою хвилею вибило шибки у вікнах старих будинків, і навіть найсміливіші жителі поховалися. Фургон не поспішаючи поїхав по вулиці, влився у потік машин.

Удаву зробили укол снодійного. І лише тоді вправили вивихнуту ногу, та обробили рану на руці.

- Ну і хто тепер дурень? - тремтячим від радості голосом запитав молодий маг, піднімаючи Апсу за воріт білої сорочки. Той важко дихав, дивився у стелю, не міг поворухнутися.

Ведмідь відкрив контейнер, зі злістю подивився на молодого мага, підхопив Апсу на руки, поклав в контейнер. Другий солдат передав йому дівчину, схожу на ляльку:

- Їй більше дісталося, чи вона слабка, - запитав Ведмідь, поклав Тіамат поруч з Апсу і закрив кришку, загерметизував. Повітря з контейнера відкачав невеликий насос, створюючи у контейнері вакуум.

- Ти такий добрий, Ведмідь, - сердився маг, - пошкодував цього Вульфа.

- Він солдат. Хороший солдат, - відповів Ведмідь, - пам'ятай, ти його продаєш, а товар не псують.

- Цей товар складно зіпсувати, - невдоволено буркотів учень Енкі, - сподіваюся, його старанно розітнуть, щоб вже не воскрес.

Ведмідь сумно посміхнувся. Стримуючи бажання вдарити молодого мага кулаком по маківці якраз туди, де стирчав смішний хвостик. Фургон їхав у потоці машин до аеропорту.

 ***

Як і обіцяли Серж, Лисиця, Кіт і Кабан, не залишили Кларка у місті одного. До компанії приєднався Лось. Спецназівці і психолог весело проводили час на невеликій затишній терасі у кафе на другому поверсі. Тоді і почули вибух, завила сирена поліцейської машини. Кларк, що задрімав за столом, підняв голову і сказав:

- Я їх більше не чую.

Солдати кинулися до парапету, вдивляючись у вулиці і будинки, шукали дим, відблиски згарища.

- Кого ти не чуєш? - запитала Лисиця. Знову пролунав вибух, на це раз над будинками піднявся густий дим. Люди на вулицях з тривогою вдивлялися у небо, боялися терактів.

- Апсу і Тіамат я не чую. Коли вони спали, я чув їх, а тепер не чую, - Кларк розгублено подивився на Лисицю, - ніби вони померли.



Кінець другої частини

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.0557510852814 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …