Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2631
Творів: 48065
Рецензій: 92815

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фентезі

Діалоги з Прибульцем. Діалог двадцять шостий

© Алла Марковська, 26-12-2019
Все сталося, як і попередив Апсу. Пікантною добавкою до плану стала злива.

Озброєний загін Дорослого вийшов на лінію вогню американських солдат. Група бойовиків - не поспіхом озброєні підлітки з місцевих племен, а високі, кремезні, зрілі чоловіки, які з'їхалися з усіх континентів Полігону. Командував групою величезний чорношкірий чолов'яга у формі офіцера французького легіону. Його заступник могутній чоловік походженням з Японії, у бандані з принтом англійського прапора. Подейкували, він служив в Букінгемському палаці, у особистій гвардії королеви, ще хлопець у формі морського котика, на плечі нашивка з американським прапором, слов'яни з їх характерним акцентом, та представники інших армій і народів - шукачі пригод та заробітку.

Найманці йшли розслаблено, наче не очікували нападу, полювали на диких жовтоокий кішок і ящірок. 

Берсерк вилаявся, тихо прошепотів:

- Ведмідь із французького легіону. Друг Грізлі, чори його заирай.

- Погано, - погодився Сержант, і додав, - пики усі знайомі.

Ведмідь, який командував міжнародним загоном найманців, підняв руку, стис кулак, вдивлявся у нескінченно одноманітні джунглі.

- «Стріляйте» - почув сержант у думках, - «Серже вони вас без жалю розстріляють, не озираючись на спільні пиятики», - жорстко додав Апсу, - «Не домовитеся ви з ними», - попередив заперечення сержанта, - "Хоч притисніть їх до землі…"

- Вогонь, - скомандував сержант групи Альфа.

Маленька ділянка джунглів розцвіла спалахами і вибухами, немов тропічними квітами. Дощ раптово закінчився. Тонкі деревця, як і траву, косило кулями, вибуховими хвилями та уламками гранат. Тварини та птиці кинулися врозтіч, комахи, і ті, ймовірно, намагалися втекти подалі. Найманці Дорослого повеселішали, зрозумівши за манерою ведення бою, що у них стріляють не місцеві групи опору, з їх калашами, а представники спецвійськ, і, швидше за все, американці.

Ведмідь своїм гучним голосом пробував перекричати постріли:

- Гей! Хто там на тій стороні? Скотиняки? Хочу знати, кому кулю у лоба підписати!

Сержант подивився на годинник, три хвилини тривав бій, починати переговори небезпечно, це як мішень собі на лобі намалювати, для підписаної кулі, але на п'ятнадцять хвилин бій не розтягнути. Кіт вистрілив на голос. Ведмідь вилаявся. Куля потрапила йому у плече.

- Ось ви як!? «Дівчатка». Тоді ідіть до біса. Поговоримо звично.

Стрілянина, полетіли гранати, Довгий впав у траву, його витягли під прикриття великих дерев, поранення легке, у ногу. Вовка зачепило кулею, але у нього хороша регенерація. Лось відчув - немов руку ножем пробило, виявилося, уламок гранати. Кабан отримав легку контузію. Найманці Дорослого теж були пораненні, і завдяки бронежилети легко. Збите кулею дихання, пробитий м'яз на нозі. Одному найманцю куля ледь зачепила шию.

Апсу підскочив кішкою до сержанта, перетік у людську форму, посміхнувся, бо сержант вкотре відсахнувся, бачачи трансформацію. Ніяк не міг звикнути. Апсу коротко повідомив:

- Секунд двадцять безперервної стрільби, кілька гранат, і відступайте, ми прикриємо.

- Якась неправильна війна, - сердився сержант і продовжив стріляти чергою з автомата, - нечесна війна.

- Зате всі живі, - знизав плечима древній бог, - Які завдання, така і війна, за чиїсь гроші не хочу, щоб ви помирали. Це, хлопці, без мене, я до вас звик, - Апсу втягнув повітря ніздрями, і знову перетворився у кота, - Ваші друзі у обхід пішли, піду зустріну, а ви повзіть до рапторів, з тилу друга група йде. Зв'язок я їм заглушив.

- Чорти б тебе побрали, звірюко, - букрокотів сержант, скомандував по зв'язку відходити, як домовилися. Бубонів відступаючи, - Здавалося такий хороший хлопчик, розумненький, сволота, навіть добрий, десь, якось. Картинка, а не хлопчик... Та бодай тебе чортяко інопланетна! Бер, ти як?

- Ти з ким лаєшся? Який хлопчик? - Берсерк відкотився у бік і почав швидко відповзати у зарості, торкаючись своїх солдатів, щоб ті відступали з ним.

- Так тварюка ця інопланетна, - відповів сержант, - От, неправильно це все.

- Чи тобі так кортить свою дупу під кулі підставляти? Цей твій прибулець усе правильно зробив. Гинути незрозуміло за що нерозумно. Ми теж найманці, як і ті, на тій стороні. Все, не гальмуй. Клім якого біса ти там у тих кущах вовтузишся, відступаємо.

- Наш прибулець досі продовжує стріляти, - повідомив сержант.

- Звичайно, йому потрібно, щоб група Ведведя не зрозуміла, що навпроти змінилася команда.

- Ідіть, - прошепотів трохи шепеляво Рав, - давайте за мною, ми проведемо, тут зараз зовсім все рознесуть, якщо нам пощастить, ті там з гранометом ... гранотометом ... гранатометом, приїхали. Або мінометом... Пішли бігом, вас вже не видно.

- Йдемо, чи біжимо? - розсміявся нервово Берсерк.

- Усі тут командують, крім, чорт візьми, мене, - обурився сержант Альф.

- А де Апсу? - запитала Лисиця.

- Досі там. Сам. О, гранату кинув, у мене забрав, перед тим, як відправити в джунглі.

- Але він там один, - обурився Кіт.

- Усе, пішли! У групі один командир, і зараз це я. Марш за пакетом! - грізним шепотом скомандував Сержант. За спиною вибухали міни і почастішали постріли.

Група американських солдатів йшла до об'єкту призначення, охоронці якого вбивали один одного в джунглях за їх спиною.

Апсу наздогнав загін, перетік в людську форму.

- Швидше, вони скоро збагнуть, що один проти одного воюють, он там, за рогом вантажівки, бажано їх викрасти. Ми з рапторами на своїх ногах за вами.



Тіамат і п'ять ящірок прибігли до високої огорожі. Як попередили раптори, паркан був під високою напругою. У Дорослого власна бездротова електростанція, побудована підземними жителями, працювала на магнітній енергії що накопичувалася під куполом.

Ящірки і прибулиця заховалися недалеко від воріт. Чекали, поки з'явиться вантажівка з бойовиками. З воріт виїхало дві вантажівки. На них близько двох десятків солдат, десять найманців Ведмедя і ще десять місцевих. Місцеві відрізнялися від найманців, однаковою темно-зеленою формою з блискучими пагонами та новеньким, автоматами, вони називали себе особистою гвардією білого бога.

За вантажівками ворота знову зачинили.

Тіамат кішкою підійшла до паркану, повернула собі людську форму і торкнулася рукою сітки, іскри огорнули її, тільки стовідсоткова тропічна волога врятувала джунглі від пожежі. Згоріла лише частину паркану. Раптори і Тіа, яка знову набула форми великого звіра, побігли до будинку через парк. Раптори із особливим задоволенням бігли по рівненькій травичці газонів, вириваючи кігтями ямки, а на клумбах витопчуючи квіти. Адже їм заборонялося зі своїми кігтями ходити по траві.

Зламати двері, до підвалу, не склало труднощів.

Тіамат вирішила виявити повагу до господаря будинку, хоч, як кажуть, зуби заговорити. З нею до головного входу пішов Кричу. 

- Я чекав зради, - почули вони мужній голос із глузливою інтонацією, - кого ти привів у свій дім? Сину мій. Познайом мене зі своєю чудовою подружкою.

Дорослий - середнього зросту чоловік, з лисиною на лобі, підтягнутий, у білосніжній сорочці та демократично подертих джинсах, з ласкавим виразом обличчя. Дорослий дивився на Кричу, немов і справді був люблячим батьком молодому раптору.

Тіамат повернула собі людську форму, і Дорослий це побачив.

- Яка чудова істота! - Із захопленням вигукнув Дорослий, - хто ти? Миле дитя, що здатне витримати таку напругу електрики, і в мить змінювати форму тіла. Таких на Землі немає. Звідки ти? Ти з тих прибульців, яких з Кореї привезли у Зону?

- Яка обізнаність, - здивувалась Тіамат.



Ящери, що спустилися до підвалу, звільнити подруг, і вивели з підвалу свого вчителя. Це був старий раптор, його візерунки на шкірі потьмяніли, він майже осліп, зуби стерлися. Молоді раптори підтримували свого вчителя під передні лапи. Вони йшли у джунглі подалі від страшного будинку. Апсу знайшов їх, вказав напрямок. Порекомендував йти дуже швидко, поки найманці не повернулися. 



- Ти не відповіла, маленька, - ласкаво посміхався Дорослий, розглядаючи Тіа, немов трофей.

- А що тобі тепер дасть моя відповідь, - знизала тонкими плечима Тіамат, за її спиною до воріт резиденції новоспеченого диктатора в'їжджали темні вантажівки, з них вистрибували американські солдати.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Попович Роман, 27-12-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81174492835999 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …