За́хисна осіння, без листя прозора, вся із пеньків спиляних дерев і молодих, але вже височеньких пагонів, що з них повідростали. Поміж пеньками повно сміття: брудні салафанові торбинки різноманітних кольорів, і пусті, і чимось наповнені, жмакані по одному або невеличкими пачками і теж брудні папірці, пакети від різних продуктів, пластикові і скляні пляшки, биті тарілки і вивернутий зонтик у драному ганчір’ї… Деякі салафанки попідлітали і почіплялися до пагонів дерев, так що і не дістанеш. Висять, тріпотять на вітерці. Видно все це сміття сюди привезли, вигрузили на купу і її потім порозносило вітром. Рознесло по всій захисні: поначіпляло на гілки кущів і деревець; крізь те, що на землі, попроростала і вже посохла трава; місцями салафан покривав землю, як ніби хотів її зігріти. Скільки видно в обидва боки за́хисни – одне й те ж саме. А он один з дірками білий мішок знайшов собі флагшток – зачепився за вертикальну палю метра півтора заввишки… стривайте… паля та обтесана… руками оброблена і… проволока зверху прикручена… мішок до палі, але виліз із-під проволоки і розвівається прапором… Та то ж межу позначали! За за́хисною – он же ж видно! – поле зелене, озима мабуть, чи що, та що там мабуть – точно! Осінь же! А поле красиве: рядочки рівненькі, вже кучеряві, зливаються, доглянуті, їжджені – сліди від трактора видно; добрива внесені, бо колір такий густо-густо-зелений, насичений. І на всьому полі скільки видно – хоча б одна тобі салафанка чи папірець! Чистесеньке! Зеленесеньке! Ні бур’янів тобі, ні сміття! І дійсно – сміття серед бур’яну тільки по за́хисні, на поле якось нічого й не занесло, навіть на узбіччі дороги немає… ні, он щось валяється одиноко. Пачка від сигарет. А дорога впирається і ніби поволі перетворюється у картинну раму із обпаленої, відшліфованої і полакованої деревини́, яка пішла і пішла по колу навколо поля і за́хисни зі сміттям безперестанку.
