| © Неля Мостіпан, 09-12-2019
|
( 6 частина )
- Дівчата, дівчата, гульона наша повернулась!- першою зустріла Олесю Маринка.
- Повернулась, повернулась! І з гостинцями для кожної.Спеціально до вас сьогодні забігла, щоб наговоритись, бо завтра в мене весь день розписаний, ніяк буде потріщати.
- Ось фрукти, чай , цукерки їхні, розбирайте.
- А ти нам того фрукта, що смердить дуже, привезла?- поцікавилась Галинка.
- Та що ви! Він такий смердючий, що навіть в аеропорту зазначено, що з ним неможна.
- Але цукерки зі смаком дуріана, ви спробуєте.Ось вони, непримітні такі.
Та не поспішайте випльовувати, розжуйте гарно, вони далі смачніші будуть.
Дівчата верещали, як їм у роті смердить:
і гнилою цибулею, і тухлими яйцями, і ще всима смертними гріхами.Деякі не витримували, і випльовували, найбільші гурманки дожовували до кінця, і смаком залишались вдоволені.
- Олесю! Ну розкажи нам, як там люди живуть? Чи так, як у індійському кіно ми бачили? - перепитала Маринка.
- Бо я його страх, як люблю!
- Точно дівчата, все, як у кіно! Тільки не співають, і не танцюють.
- Давайте вже розповім вам з початку, з аеропорту в Коломбо, це їхня столиця.
- Уявляєте! Там також ходять в сарі( національний одяг).І вся одіж така яскрава, ну ніби зараз всі підуть в танок.
Жінки такі красиві, а чоловіки здебільшо маленькі і худі...
А найбільше мене вразило, як вони попраний одяг сушать.
- От уявляєте, дівчата, вони його розвішують прямо на паркан, немає натягнутих вірьовок
чи шнурів, як у нас в селі...Тут вулиця центральна, тут тротуар, а я йду і бачу все їх шір'я попране!
- І труси?! - аж скрикнула Галинка.
-І труси!!!
- Ну все, дівчата!- далі вела Галинка.
- Як поїду додому , то нашій місцевій КАРМЕН, дам пораду, що коли їй потрібен на ніч чоловік, то нехай на паркані труси вивішує!!! А не заглядає на наших жонатих, а так може й прохожий який навідається на такий заклик.
Дівчата реготали, аж животи понадривали.
- А коли ми з Сергійком в джунглях були, то там вже парканів немає, так хатки де-не-де
зрідка, то там попрані штани на купі щебеню сушились, за двором!
- А їдять вони що?
- А страви всі такі перчені, що аж щелепи зводить, смаку не відчуєте, перець один.
І перець цей і у фруктах, і в печиві...
-Ось, що ми бачили: прямо на вулицях продають вже очищені і порізані ананаси, складені в целофанові пакетики.Ми також з Сергійком стали в чергу, щоб придбати.
Попереду нас батько купував для дитини, йому подали пакетик, відкрили його, і сипнули зверху ложку перцю.Батько потрусив тим пакетом, щоб перець краще розприділився, і тільки тоді цю смакоту сину подав.
Всі в салоні від подиву , аж роти повідкривали.
- Ось, дівчата, ще печиво куштуйте!- додала
Олеся
- Воно також з перцем!
- Все з перцем! - аж розчарувалась Маринка.
- Та не все, тільки ось це,- продовжила Олеся.
- Не будемо таку смакоту самі трощити, залишим для клієнтів,- реготала Світлана.
- Таких знаєте, що завжди всим невдоволені, будемо пригощати!
- А слонів, мавп бачили, Олесю?
- Всих бачили, навіть летючих лисиць!
- Уявляєте, вони живуть на деревах!
- Як показав гід нам те дерево, а воно все обліплене ніби чорними кажанами, але набагато більшими. І вони, лисиці ті, висять вниз головою, а крилами повністю себе закрили, щоб сонце їм не так пекло.
- Ну готовий тобі фільм жахів!- додала.
Ну і ну, оце так подорож! - в захваті чудувались колеги.
Олеся повернулась додому чемодани далі розпаковувати, Інга вже також з роботи прийшла.
- А що, Лесько, не пропонує тобі твій олігарх вже разом жити, в нього ж квартира хороша!
- Поки ні, а куди нам поспішати.Ти ж бачиш, його немає десь частенько, що я там сама робитиму.
- А про своє сімейне положення, розповів вже?- вела допит подружка далі.
- Ні, Інго. Як тоді сказав мені, як відрізав, мов бачиш ,ми в квартирі одні, інших жінок немає.То більш до цієї теми ми не повертались.Мене про все розпитував, я йому чесно і про Сашка- перше кохання розповіла...
- До речі, Інго, а що ти Сашкові розповіла вже про мене- невдячну? -бо я незмогла б, в очі йому дивитись, і в зраді признатись.
- Та розповіла, все розповіла як є, навіть про подорож вашу.Краще гірка правда, як солодка брехня.
- Правда, Інго, таки краще.
- А ще розкажи, як ти інших хлопців відшила, вже немає від них дзвінків.
- А як? Сказала, що в тебе вітрянка, і ти лікуєшся, і тебе ще довго не буде!
- А кому потрібні весь час слабі дівчата, бачиш, вже й відчепились...
( далі буде...)
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
