- Сердита я на тебе Лесько! Весь кайф ти мені обламала!
- Ну, що ти носом тим весь час крутиш! Той не такий, і цей не підходить!- бурчала Інга.
- Та не подобаються мені такі!
- Які такі?- перепитала подруга.
- Такі! Той випивший, той і на ногах вже не
тримається, Юрко, ніби недоумок якийсь,
Сергій одним поглядом роздягає, а в Єгора гудзя на рубашці не було!- зазначила Олеся.
- Ну-ну...
-Гудзя нема, а машина є!!!
- І давай ,не починай: той не кучерявий, а той співати не вміє, а в того черевики не начищені!- все муштрувала Інга.
- Тобі що женитись на них? Їж, пий собі поки пригощають.Бо півня твого ми вже змололи, то тепер будемо тиждень на каші з картоплею, а цей харч тебе швидко до тями приведе.
- Добре, що хоч я більш наполегливим телефон твій дала, то може й не пропадем!
- Тобто, це як подруго?! Без мого відома дала мій мобільний?! То будеш сама з ними й розмовляти!- розпалилась Олеся.
- І буду! На це й розраховано!
Олеся стеснула плечима , що ще задумала такого Інга?
- Подруго! Далі план такий...
- Підемо до супермаркету...
- Та що? І там кавалерів шукатимемо?!- хихотіла Олеся.
- Дурочка ти! Які в супермаркеті кавалери! Вони ж там всі з дружинами і дітьми. Де ти бачила, щоб якийсь солідний чоловік з сардельками йшов?!
- Підемо, я познайомлю тебе з своєю роботою, я ж працюю там- консультантом!
- Забула чи що? Я ж розповідала!
- Як не вийде з салоном, то може й тебе в магазин пристроїм...
Олеся набувала досвіду, та набивала клієнтів...
- До тебе запис ніби до Мавзолею!- зазначила Олена Сергіївна.
- Буде діло! Знай наших!
- А чому наших?- запитала дівчина.
- Та тому, що сама я з села, заміж тут вийшла, справу свою почала.Завзяті ми Лесю- сільські!
- Може й тобі поталанить, долю свою в столиці знайти!
- Ой, Олено Сергіївно, що Ви таке говорите.
Я ж на роботі весь час, тут одні жінки...
А ті кавалери, що по клубах труться -не подобаються мені.
- Лесю, до нас також чоловіки навідуються.
І повір мені, дуже солідні...
- А що вони тут роблять? Завивку?- реготали вже обоє...
- Яка ти ще дитина Олесю...Манікюр вони роблять...
За два дні під вечір телефонував один з кавалерів, що з клубу. Леся швиргонула слухавку Інзі, мов на: заварила кашу, тепер їж. Та подруга була не з лякливих, спочатку вибачилась за Олесю, що та трохи нездужає, і не бажає розмовляти.А потім почала патякати хлопцеві, що Лесине самопочуття можна покращити, наприклад там фруктів прикупити, цукерок хороших, і все те кур'єром передати...
Як не дивно Єгор швидко на це погодився, тож такий трюк Інга вчинила ще з двома . Тепер від їжі холодильник ломився, і подруга будувала плани далі: яких хлопців, і на що можна розвести ще...
Сьогодні був такий чоловік, що дуже сподобався Олесі.На роботі в неї було вікно. Одна клієнтка похапцем забігла, витягла копюру, щоб розрахуватись з дівчиною, і сказала: Адью!
- Тобто?- збентежилась дівчина.
- Ви оплачуєте послугу, яку не бажаєте отримати?
- Бажаю....Ох і бажаю! Тільки не манікюр!-
зашепотіла вона.
- Побачення в мене! А для чоловіка- я в салоні! О, алібі! Вчися, Олесю! Мо, коли пригодиться.
- Тож я з тобою розрахувалась,і полетіла!!!
- А ти пока відпочинь, золотце!!!
- Ти ж умієш зберігати чужі таємниці?
