- Лесько, ми ж домовлялись, що лахи свої ти вдома залишиш!- ще здалеку коментувала Інга.
- Та це не лахи!
- А що ж тоді?
- Та всяке: картопля, закрутка різна, півень!
- Надіюсь не живий?!- зареготала Інга.
- Бо в мене курей немає, нікого топтать!!!
- Ну й наперла! Що оце так поїсти любиш! То тепер і тягни сама все!
- Ой, та вже давай, допоможу! Добра я!Може вділиш і подрузі що!- і дівчата почали затягувати сумки до маршрутки..
Чистенько тут у тебе, Інго, затишно...
- Ото ж бо й воно! Люблю я коли чисто всюди. Знаєш, Лесю, хтось із класиків сказав, здається Пушкін, що в людини все повинно бути в чистоті: і душа, і думки, і нігті!
- Во! Бачиш ,ще й таке пам'ятаю!!!- все теревенила подруга.
- Ну, давай , роздивляйся тут, сумки розпаковуй, щось перекусим та й гайднем на Хрещатик з хлопцями знайомитись.
-На Хрещатику хлопців, як бліх на собаці! З усіх- усюд! Ось сама побачиш, відразу Сашка свого забудеш!- тріщала Інга.
Погуляли Києвом, поїли морозива, ще якихось китайських витребеньок, а достойних кавалерів за характеристикою Інги, так і не зустріли.
- Ото вляпались! Ми із села- а воно за нами!
Що не хлопець, то селюк!
-Їм що, дома не сидиться! Що вони всі сюди приперлись.В них же в карманах вітер свище! А до дівчат бач, які ласі?!
- Лесько, ти чуєш мене? Чи кому я оце викладаю?!
- Оце далі план такий: завтра йдем знайомитись з хазяйкою салону, якщо повезе, то при роботі будеш.А ввечері до клубу навідаїмся, там вже кавалери будуть те, що треба!!!
Олена Сергіївна- господиня перукарні, дуже сподобалась Олесі: привітна," без корони на голові", просто і заодно вишукано одягнена.
Тільки в журналах таких красивих жінок бачила раніше дівчина.
- Олесю, спочатку попрацюєш тиждень- другий без оплати, я побачу на що ти здатна.
Може на курси ще які тебе відправлю, бо в мене пристойні клієнти, люблю , щоб завжди задоволені були,- повчала Олена Сергіївна.
- Ну , а коли в нас все зладиться, а я думаю, що зладиться, бо бачу, що дівчина ти серйозна, мені навіть імпонує, що ти із села.
Дівчата звідти дисципліновані, не вульгарні, ввічливі, клієнти таких люблять.Отож, як все зладиться, то будем працювати 50 на 50. Ти ж розумієш: витратні матеріали мої, оренда, світло, опалення- це все моя головна біль.А ти з дівчатками працюй, набивай клієнтів,- вела далі господиня перукарні.На тому й порішили.
Олеся познайомилась з колективом: Лідочка й Людочка- перукарі; Маринка й Альонка - манікюрщиці, їм підміна і потрібна. Галина- брови та вії рихтує, а Світлана- на педикюрі.
- Ноги всій столиці мию! - відрекомендувалась вона.
- В нас гарний колектив, дружній!- навперебій галділи майбутні колеги. Порозуміємось!!!
Олеся вийшла з перукарні задоволена, аж сяяла. Лампи - сушки, як нові, стерилізатор, робочий стіл, як в операційній.А лаків вже тих....Голова обертом йде, сама собі не вірю, що буду там працювати!- все ділилась з Інгою.
- А я тобі говорила, що зі мною не пропадеш!
- А ввечері ще й до клубу завітаємо, ото побачиш життя столичне!- втішалась Інга.
- Та-а-ак, одягай мабуть Лесько оце плаття коротеньке, чорне.Воно вже замале мені, а тобі самий раз!
- Послухай, Інго, а скільки грошей в той клуб потрібно брати, бо з фінансами в мене не дуже,- скрушно хитнула головою Олеся.
- Та не сци! За вхід заплатим, а там вже знайдуться охочі все за нас оплатити!- обнадіяла подруга.
- Дивись, дивись, Лесько! Он той очей з тебе не зводить! Вподобав тебе!
- О, він мабуть до нас вже йде!- торохтіла, та крутилась на всі боки Інга, та все нашіптувала, щоб Олеся не соромилась, та замовляла все відразу на них двох, як тільки кавалери все те візьмуться оплатить.
