За горами високими, за ріками глибокими
жили собі по-сусідству хлопчик та дівчинка.Гралися та дружили з малолітства, а ще їх поєднувала любов до лікарських рослин.Бувало як підуть в ліс чи на луки збирати різне зілля, то аж надвечір прийдуть додому.
Діти росли дружба кріпла, та невдовзі і переросла у справжнє кохання
З роками юнак та дівчина добре вивчили лікувальні властивості трав, що стали і людям допомагати, лікувати різні недуги.
Та жив неподалік від них один багач, який мав свою аптеку.Неподобалось йому, що люди не до нього йдуть купувати заморські дорогі мікстури, а звертаються до молоді.Спочатку він запропонував, щоб молодята йшли працювати до нього, а не даремно ліки роздавали, бо він же збитки терпить.Та юнак з дівчиною відмовились, мов люди і так бідують, а ліки це природні, нема за що гроші брати.
То багатій розлютився не на жарт, та й звернувся до свого далекого родича- мага, щоб покарав молодих людей.І дав таку настанову:Якщо так люблять рослини, то і перетворить їх на рослин.Але щоб
люди і на крок не могли підступити до них. Підійдуть до дівчини, -то нехай плачуть, а якщо до хлопця -нехай сморід за кілька кроків стоїть, щоб ніхто не посмів.
Так маг і зробив: дівчину перетворив на цибулину, а хлопця на часник.Ох і реготав багач:
- А тепер лікуйте!!!
Багато літ пройшло з тих пір, багато зим, та наші молодята і досі разом, і як завжди людям допомагають, якщо хто захворіє.
