Жили собі чоловік та жінка, добре жили: газдували, город ,садок обробляли, худобу доглядали...
І було в них четверо дочок, які все їм по господарству допомагали...
Одна з доньок була непосидючою та веселою .Всі хто зустрінеться з нею, ніби зі сну прокинеться, так вона вміла всі біди та негаразди за течією в струмки спустити.
Де ступить вона- там квіти розквітають та пташки щебечуть.
Інша все полюбляла на городі та в садку батькам допомагати.Ще й якось з сонцем змогла домовиться, щоб і за хмару воно не заходило, поки вона працює.
Третя дочка подарунками батьків тішила, як не обновку яку дістане, то щось смачне приготує, чи врожай збере...
- Ну, золота дитина! - все було мати промовляла до неї.
Четверта донька - сама старша, в своїх сестер не вдалася, була частенько сердитою, або чимось ніби незадоволеною.
Працювати не любила, на всю господу було накличе вітрів з хуртовиною, щоб замели все, щоб світу білого було не видно.
Та й веселиться з того.
Поки доньки ще дітьми були, ще якось батьки могли їм раду дати, а як підросли, то вже без сварок жодного дня не обходилось.
Все мірялись сестри між собою, хто з них батькам більше любий, хто більше користі приносить.
Час ішов, батьки вже зістарились, вже несила було слухати та терпіти чвари між дітьми.Спокою та тиші вже потребували.
Тож зібрали всих дочок, і оголосили таку батьківську волю:
Ти доню, пташка-щебетушка, будеш зватись ВЕСНОЮ. Навідуватимеш нас, щоб не журились...
Ти доню, що з сонцем повінчана, будеш теплим ЛІТЕЧКОМ.
Третя наша доня- золота дитина, буде ОСІНЬ.Як завше чекатимемо тебе з подарунками...
А найстарша дочка- ЗИМОЮ буде.Норов у неї крутий, все не може зладити ні з ким...
-Відтепер, любі діти ,відвідувати будете нас по черзі, щоб і не зустрічались одна з одною.І так буде, допоки не поладите між собою!
Дотримались доньки батьківського наказу: ВЕСНА приходила, та втішала матір з батьком, після відвідин ЗИМИ.
Тепле ЛІТЕЧКО гріло кістки старечі, а ОСІНЬ обдаровувала щедрими врожаями.
Бувало сяде вже старенька мати біля хати,
щоб із золотою дитиною наговоритись, та й попросить дочку, щоб дозволила сестрі своїй також, з ними хоч ще трішки побути.То ОСІНЬ і не відмовить неньці. Дозволить красному ЛІТЕЧКУ до них заглянути.В народі так і прозвали теплі літні дні восени- БАБИНЕ ЛІТО.
А в цьому році напевне гарно доньки обидві погостювали, втішили стареньких батьків...
Але все ж і вони вже вийшли за поріг...
Чуєте?! Яким морозом обдає!
Дочка- ЗИМА поспішає!!!
