Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2587
Творів: 47034
Рецензій: 91437

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Прибульцем. Діалог двадцять другий

© Алла Марковська, 27-11-2019
Гвинтокрил завис над палубою есмінця.

Лось штовхнув Сержанта, тицьнув йому невеликий гнучкий монітор, який більше нагадував шматок тканини:

- Нове повідомлення! - крикнув Лось, перекрикуючи шум гвинтів.

Сержант прочитав текст, вилаявся:

- То вбивати, то не вбивати. Теліпатися джунглями тепер з пакетом та курками?

- Що хочуть? - поцікавився Кіт.

- Хочуть щоб, ми замовлення живим додому привезли, - відповів Сержант.

- От чорт! - і собі лаявся Кіт, - Не люблю я тягати полонених.

Гвинтокрил сів на злітний майданчик есмінця. Група Альфа вийшла на палубу. Там їх зустрів лейтенант бойової групи морських котиків Стефан Бірськи на прізвисько Берсерк. 

- От радість яка, - буркотів Берсерк, кутаючись у військову куртку. Холодний вітер з дрібним дощем не додавав йому настрою. 

Останніми із гвинтокрила вискочили двоє, не схожі на солдат спецгрупи.

- А це що за мазафака. - зацікавився лейтенант Бірськи, - Діти? Шкільна екскурсія завітала? Альфи зовсім збожеволіли.

Сержант групи Альфа підійшов до лейтенанта Бірськи, посміхнувся шкірячі білі зуби. Берсерку хотілося вибити ці зуби самовпевненому сержанту, хоча не міг сказати однозначно, які почуття у нього викликає цей кремезний дядько - захоплення, заздрість або побоювання.

Сержант здавався простим солдафоном, але Берсерк добре знав цього солдата, давно не довіряв першому враженню. Сержант Альф потиснув руку лейтенанта, секунд десять вони тисли один одному долоні, міряючись силою, дивлячись один одному у очі з кривою посмішкою.

- Куди ви нас затягнете на цей раз? І що це за скаути? - спитав командир морських котиків.

- Та нічого особливого, у джунглі поїдемо, у похід сходимо, викрадемо одного дядька і привеземо на базу. Хоча спочатку було завдання простіше, потрібно було його вбити, але командування - воно завжди в роздумах, як це нам ускладнити роботу, - відповів сержант.

Два старих друга обнялись. Лейтенант махнув рукою команді Альфа,

- Ласкаво просимо на борт, не соромтеся, - і вже тихіше запитав у сержанта, - ти не відповів, що це за діти?

Сержант, примруживши очі, зітхнув, зважуючи слова.

- Та кажи хоч щось, бо встигну придумати щось сам, - погрожував Берсерк.

- Консультанти по куркам, з якими нам доведеться зустрітися. А це небезпечні такі курки, прямісінько як у кіно, - і сержант додав нецензурне визначення свого ставлення до того, що в джунглях ховаються справжні динозаври.

- То хіба не фейк про ящірок-мутантів? - здивувався лейтенант, - не вірю. Я ще не бачив жодного свідка, який би бачив цих, як ти кажеш курок.

- Ось мене і лякає те, що свідків немає, певне не виживають свідки, - демонстративно зітхнув сержант.

- Та ну, - відмахнувся лейтенант, - фантастику там у себе на базі менше дивіться, - до нього дійшло, що він сказав, врахував місце дислокації групи Альфа, якою командував сержант, це база п'ятдесят один, - Щоб вас з вашими таємницями, от завжди боюся з вами у походи ходити.

- Це добре, що ми тут, інакше ви б самі пішли у похід за пакетом, і курки вас би склювали, як і тих, інших, які намагалися того гавнюка-наркоторговця, новоспеченого диктатора дістати з диких хащ.

Обидві команди, команда Альфа і команда морських котиків, зібралися у просторому приміщенні їдальні. Члени екіпажу есмінця покинули їдальню, залишивши обидві спецгрупи обговорити майбутнє секретне завдання.

При світлі денних ламп Берсерк розглянув незнайомих йому, як він назвав, скаутів. Дивні, юні, синьоокі, немов неземні, схожі один на одного. І це незвично довге волосся. Сержант Альфа представив незнайомців:

- Апсу, Тіа. Вони у нас консультанти по куркам.

Апсу прокоментував:

- Стисло. Фермерством дещо віддає.

Тіа потиснула руку Берсеку, соромливо посміхнулася, пожартувала:

- Так нас ще не називали.

Лейтенант наче зачарований дивився на обох, немов його оглушило звуковою гранатою. Подібна реакція була і у інших котиків, усі пильно стежили за незнайомцями.

- Звикнете, - хмикнув Кабан, - ми теж спочатку з відкритими ротами на них дивилися.

- Це що, прибульці? - запитав Демон, витончений блондин, якого дражнили ще й арійцем за ідеальну зовнішність.

- Чому ви так вирішили? - здивувався Серж, - здається, вони не зелені? 

- І навіть не голі, - сміялась Лисиця.

- А що, прибульці повинні бути голими, - здивовано запитала Тіамат у Лисиці.

- А навіщо прибульцям одяг? - жартома дивувалася Лисиця.

- Ну, там, прикритися, - припустила Тіа.

- Що їм прикривати? У них немає того, що потрібно прикривати, - відповіла Лисиця і вже не стримувала сміху. Альфи сміялися. Котики дивилися на них сердито, чекаючи пояснень. І Берсерк готовий був взяти Сержа за комір і струснути. Адже лейтенант Бірски не поступалася Сержу ні зростом, ні силою. Хіба був витонченим, наскільки міг бути витонченим солдат в третьому поколінні.

- Так що? Спочатку поїсти, а потім поговорити? Чи поговорити, зіпсувати апетит і тоді їсти? - сердито запитав Берсерк.

- Зіпсуємо ми вам ваш невгамовний солдатський апетит, - самовдоволено вирішив Сержант, - щоб ви інформацію переварили разом з їжею, тому що те, що я вам скажу, сам ледь переварив.

- Тільки не лякайте вже так сильно, а то не полетимо, - жартома попередив Демон.

- Хто ж вас питатиме хлопчики? А перед тим як вас налякати, нагадаю, що ви підписували документи «янебазікало».

На Сержанта дивилися вже агресивно. Обидві групи розсілися за столами у їдальні. Альфи познімали обладунки і зброю. Берсерк стежив за тими, хто абсолютно не вписався у звичайну картинку передопераційної консультації.

Котики бубоніли, мовляв, пам'ятають вони все, що підписували. Серж кивнув ствердно, і продовжив:

- Так, з нами йдуть прибульці.

Інформація підняла котиків з місць, вони повернулись в бік чужинців, з вигуками, що, мовляв, здогадувалися.

Берсерк навіть гримнув, щоб солдати його групи притихли, немов учитель на школярів.

Сержант альф продовжив:

- Нам доведеться зіткнутися з рапторами. Усі тут дивилися фільм про юрський парк, так ось забудьте все, що там побачили. Тому що реальність - це вам не кіно.

Солдати сіли вирячивши розгублено очі. Сержант продовжував:

- Насправді Раптор - це теж ніби люди, але не люди, і ті, з якими нам доведеться зустрітися, це взагалі навіть діти, і не дивіться на мене, як на ідіота. Пам'ятайте коли їх зустрінете - це діти приблизно від десяти до чотирнадцяти років, виховані ворогом, тому вони сприймають пакет як батька рідного, і будуть захищати. Не лякайтеся так відверто, вони будуть захищати пакет і захищатися самі тільки при прояві агресії, якщо ви будете нападати на них, стріляти в них, з ножем проти них стрибати.

- Та де я там буду з ножем стрибати, - заперечив сухорлявий Довгань з котиків, - я обісруся.

Солдати засміялися.

- Дозволяється, - дозволив Сержант Альф, - твій запах спантеличить їх. Можеш хоч вимазатись лайном, але посміхайся при цьому до зубастої ящірки, як до рідної дитини, і зброю опусти.

До спецназівців починав доходити весь казус сказаного.

- А якщо вистрілити у цю ящірку? Вбити її можна? - запитав Демон.

- Вистрілити можна, - погодився Сержант, - але, як пояснив нам наш Анімешка, - Серж вказав на Апсу, той вклонився з усмішкою, - Цитую: куля пройде на виліт, ящірка встигне відірвати вам голову і напасти на того, хто буде стріляти наступним, за тим покласти одного-двох, і ось уже одна ящірка поклала п'ятьох, а нас двадцять. Проста арифметика, адже ящірок більше десяти. А ще у чагарях ця розумна істота відчує наш запах за кілометр, особливо запах Довганя, - усі натягнуто посміювались, - а ви будете озиратися і чути лише шелест листя, і не зрозумієте, коли вам відкусять вашу дурну голову. Отже будемо з ящерами дружити, а Анимешка і Тіа спробують з ними домовитись.

Котики скоса поглядали вже з недовірою на тих, кого сержант Альф назвав прибульцями. Вони, звичайно, багато чого бачили, але така фантастика стала несподіванкою.

- Ви усе чули? - запитав Берсерк, - все запам'ятали? Вилітаємо через чотири години, щоб в темряві зійти з небес, наче янголи небесні.

-Не можеш цих гадів не згадувати? - Сержант сердито сплюнув. 

Лейтенант здивувався:

- А чим тобі вже янголи не догодили?

- Без коментарів, - відповів Сержант, і додав весело, - Тут хтось гостей погодує перед далекою дорогою, чи самообслуговування?

- Пішли жерти, - Берсерк здригнувся, махнув рукою своїй команді, - Вільно! Йдемо повечеряємо, поки моряки не прийшли на вечерю.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 11.652731180191 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …