Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2587
Творів: 47061
Рецензій: 91455

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Прибульцем. Діалог двадцятий

© Алла Марковська, 25-11-2019
Кабан, немов лялька-неваляшка, знову схопився на ноги і попер, як той дикий звір, на честь якого його назвали, на Апсу.

Виявилося, що Анімешка вміє усе, особливо на спір кидати різні предмети, навіть умовно гострі, у стіну. За дерев'яну панель у їдальні, та нерви персоналу спецназівці і прибульці отримали прочухана усі разом, у прибульців зарплати немає, стягнули з солдатів.

- Ні, не можна так, - завив Кабан, - піддайся. Пошкодуй моє самолюбство. У лоб мені ж заразо йдеш, а я не встигаю зрозуміти, як опинився на татамі. Бісове створіння.

Кіт розреготався:

- А ти повертайся швидше, Оп, оп… Ой лишенько, знову ліг. Та вже лежи. Ну що тепер я? - Вийшов на татамі переступив демонстративно через Кабана.

Кабан вхопив друга за ногу зваливши на татамі:

- Оп і ти ліг.

Солдати сміялися спостерігаючи за двома друзями котрі любили жартувати один над одним.

- Шикуйсь!!! - почулося сержантське несамовите.

Дев'ять солдат вмить збіглися, вишикувавшись у шеренгу. Прибульці і Алекс відійшли у сторону. Тіамат спритно видерлася по трубах на балкон, і сіла там, спостерігаючи за всім, що відбувається зверху.

Апсу залишився з Алексом. Хлопець дивно губився, не терпів гучних звуків і скупчень людей. Вони сіли на край татамі, Апсу тихо пояснював Алексу принципи кидка.

У зал для тренувань увійшов генерал у супроводі полковників, і гарненької довгоногої секретарки лейтенанта. Ще було двоє у чорних костюмах, полковник, який командував базою, і вельми злий та нещасний Бен Смітт. Він, як господар бази по науці, вже кипів від тупості і нерозуміння простих речей високою комісією.

Генерал оглянув солдат спецназу, немов вони були його дітьми, якими він пишався. Усміхнувся, солдати посміхнулися у відповідь, генерал похвалив їх, дозволив сержанту скомандувати вільно. Гарненька секретарка відверто кокетувала з Лисицею, Кабан зітхнув, ляснув по плечу бойову подругу, тихо прошепотів,

- У тебе немає конкурентів.

Цивільні у чорних костюмах вже крадькома споглядали на прибульця, що сидів на краю татамі. Генерал, повернувшись до Удава, вказав на Апсу:

- Це і є той прибулець?

- Так, - відповів Удав.

- Американській армії потрібна його допомога, - повідомив Генерал.

- Ви не можете використовувати його у військових операціях, - спробував заперечити Бен Смітт.

- Я вивчив всю відому про нього інформацію, там є згадка, що він солдат, вірніше, офіцер своєї армії. Це неможливо довести, але дозволяє мені сподіватися, що він знає, що таке наказ та дисципліна. А ще, він чудово порозумівся з елітним загоном.

- Що таке накази і як їх віддавати, він знає, але використовувати його у військових операціях - це як атомною бомбою забивати цвяха.

Генерал розсміявся:

- Повірте, той цвях більше нічим не забити, тільки вашої атомною бомбою. Ми вже втратили сотню солдат і агентів, я не хочу, щоб солдати, присутні тут, загинули, коли у нас є такі істоти, як ваш підопічний прибулець.

- Він не мій підопічний, він тут добровільно і вирішує проблеми безпеки нашої планети, усвідомити глобальність яких нам складно.

- Ми запропонуємо йому прогулянку до джунглів, може, він захоче провітритись. Загін Альфа буде його супроводжувати, - усміхався Генерал.

Удав зацікавився, певне той з ким доведеться стикнутися Апсу дійсно небезпечний.

- Ви, мабуть, хочете поговорити з нашим богом, - зітхнув Удав. 

- Звичайно, якщо дозволите, - блискучий генерал був підкреслено ввічливим. Нашивки, погони, зірочки та медальки, щоки та черевики блищали у світлі денних ламп залу для тренувань. Генерал був чоловіком приємним, наче блискуча, яскрава змія з бурштиновими очима. Маленький зріст ніколи не бентежив генерала, він говорив, що офіцер - це не м'язи і швидкі рефлекси, це гострий розум і високий інтелект.

- В мене є вибір? - спитав Бен Смітт.

Генерал розсміявся дещо самовдоволено. Владу він любив, адже якщо не насолоджуватися владою, навіщо лізти нагору.

- А він і справді бог? - запитав генерал недовірливо.

- Цього ми теж перевірити не можемо.

- А Тіамат? Цікаво подивитись на живу богиню, - Генерал жартував, виявляючи чоловічу цікавість.

- Вона на балконі, не любить, коли багато людей, - відповів містер Смітт.

Генерал крадькома подивився на балкон:

- Вона дуже юна. Зовсім як школярка. Я чекав побачити зрілу жінку.

- Це вплив Голівуду, вони створили образ Тіамат як дорослої сексуальної і злої демонеси, - аналізував Удав, - Якщо не знати їх, то на перший погляд вони і справді дуже юні.

- Неймовірно. Я хочу поговорити з вашим прибульцем, - Генерал здався містеру Сміту дитиною яка бачить втілення своїх мрій, от тільки зустрічі з прибульцями старому не вистачало. Авжеж, ніберійці давно стали мешканцями Сфери і не сприймалися як інопланетяни. Хоча генерал мало знав про те що відбувалося за куполом полігону.

Удав замислився чи сам він знає що відбувається за куполом Полігону, адже і його на велику Землю не випускають.

***

Апсу прийшов в кабінет полковника, де його чекав генерал. Американець зняв важкий китель, кашкет, що тис на скроні, залишився у сорочці, послабив зашморг краватки. На стіл поставив пляшку віскі.

- Я сьогодні закінчив роботу. Перевірка такої бази як ця вимагає сил та уваги, - пояснював генерал, чи то собі чи прибульцю, чому він може дозволити собі розслабитися і випити, - мене звуть Майкл, я читав інформацію, що ви у своїй армії теж генерал, - Майкл простягнув широку долоню прибульцю у довірливому жесті, що будь де означав мирні переговори за відсутності зброї.

Прибулець потиснув генералу руку. Пальці у Апсу були сухі, міцні, тонкі. Пальці музиканта, не воїна.

- Я командувач, - відповів прибулець, поправив довге пасмо кучерявого волосся, що випало із загального вузла на потилиці, назвав своє ім'я, - Апсу.

Генерал спантеличено оглянув високого прибульця: худорлявий, витончений юнак. Як такий може бути командувачем? Не вкладалося це в генеральській голові, навіть якщо інформацію притиснути кашкетом до голови - не вкладалося. Але прийняв несумісність зовнішнього вигляду і посади прибульця з іншого світу, запропонував інопланетному командувачу сісти, розлив по чарках віскі, підсунув ближче до руки прибульця цигарки.

- Пане Апсу, - почав було генерал, побачив, як звірина гримаска спотворила тонкі риси прибульця, - мені називати вас просто по імені? - Генерал був хитрим, вмів спілкуватися і з людьми, і з ящерами, і з кам'яниками, і навіть з ефірними, тонко матеріальними сутностями. Не любив спілкуватися з зарозумілими ангелами. З усіма можна було де лицемірити, де брехати, де прикидатися, але з цим співрозмовником потрібно говорити правду і тільки правду, інакше цей дивний командувач інопланетним флотом просто пошле його дуже далеко.

Апсу пив віскі, маленькими ковтками, немов вино, з посмішкою спостерігав за думками генерала.

- У нас виникла проблема, - не криючись говорив генерал, підливаючи віскі у чарку стародавнього бога, - одна людина, яку засуджено заочно до смерті, викрав у підземних ящерів десять маленьких рапторів і виховав їх як своїх захисників. Тепер це дорослі хижаки, що загрожують життю всіх, хто з тієї чи іншої причини входить на територію країни, де править засуджений. 

- Раптор розумні, якщо їх не змінили на генетичному рівні, - сказав Апсу, запалив цигарку.

- Це юні Раптор, вони пройшли ідеологічну обробку і тепер віддані диктатору, немов діти своєму батькові. Ви, мабуть, знаєте наскільки важлива для цих істот сім'я?

- Що ви хочете від мене? - запитав Апсу.

- Щоб ви ліквідували ящерів і дали можливість загону вбити диктатора.

- Я не можу вбивати розумних істот без причини. Може приспати їх і віддати соплеменникам. Раптори, дорослішаючи, завжди інтуїтивно прагнуть до свободи. Не думаю що ваш засуджений зміг виховати їх рабами.

- Яка ще вам потрібна причина? Ці створіння вбивають людей. Але там нападають не тільки раптори, усе чоловіче населення і, ймовірно, половина жінок озброєні і стріляють у всіх, у кого шкіра світліша, ніж у них. У такій обстановці неможливо приспати і збрати десять ящерів кожен з яких важить триста кілограм ще й перевезти їх куди небудь. Може, ви зможете якось нейтралізувати їх домовитись, загіпнотизувати, на ваш розсуд, - попросив генерал.

- Можу, - коротко відповів Апсу, - якщо буду впевнений, що їх не вб'ють, тоді коли вони будуть беззахисні.

- Ви ж знаєте, як у подібних операціях складно уникнути жертв? - генерал навіть трохи розсердився.

- Знаю, - погодився Апсу.

- І ви знаєте групу Альфа.

- Знаю. Добре я згоден на прогулянку Джунглями, - посміхнувся Апсу.

Генерал перевів подих. Як же складно розмовляти з тим хто бачить тебе наскрізь. Запитав:

- Чому ви захищаєте цих ящерів?

- Їх звинувачують у вбивствах лише тому що у рапторів така репутація. Але чи є свідки які бачили що раптори вбивають?

- Свідків немає, усі хто зіткнувся з ящерами загинули, - доводив генерал.

- Тоді звідки інформація що вбивають саме ящери? - Апсу іронічно посміхнувся.

Генерал розвів руками, не знав що сказати, долив віскі у чарку бога.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.7029139995575 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …