Муні зітхнув, деякий час промовчав, а потім все-таки відповів.
– Ми зі своєю родиною проживали на узбережжі великого півострова на північний схід від континенту. Це був східний аванпост нашої країни. Між моєю країною та державою на сході спалахнув конфлікт. Я щойно закінчив університет і почав працювати істориком та археологом і проживав у столиці. Ворожі бомбардувальники накрили аванпост нашої армії, а разом з ним і містечко де проживали мої батьки. Вони загинули. Я відразу ж записався до війська, оскільки до війни засвоїв польоти на літаючому крилі, то пройшовши навчання на винищувач, чотири роки літав на перехоплення ворожих літаків. Вів бої з ворожими винищувачами та штурмовиками над океаном. Одинадцять збитих. На щастя жодного разу не був ні збитий ні поранений, хоча одного разу повернувся з польоту на пошкодженому зарядом плазми літаку. Коли війна скінчилася одружився і переїхав з дружиною сюди на північний аванпост. Дружина досліджує дику природу місцевої рівнини і саме через неї переїхав сюди.
Вони продиралися крізь хащі розсуваючи руками пожовкле листя і обходячи мальовничі руїни. Роман звернув увагу, що кам’яні блоки споруд були дуже щільно підігнані один до одного так що між ними неможливо було просунути лезо ножа.
– Цеглини або склеєні між собою якоюсь клейкою речовиною, чи то їх поверхня просто була оплавлена і таким чином скріплена. Ця технологія давно втрачена. Письмо Лакори наші вчені вже століттями не можуть розшифрувати – пояснив Муні.
Нарешті перед ними серед дерев виникла велична пірамідоподібна споруда. Вона була приблизно в два рази нижчою ніж знамениті піраміди Гізи і на зрізаній плоскій вершині була площадка.
– Велика піраміда. Нам вдалося визначити її призначення. Це був одночасно і храм і обсерваторія. Її ребра точно зорієнтовані за сторонами горизонту. Там на вершині є витесане коло і мітки спрямовані на точки зимового та літнього сонцестояння, на точки рівнодення.
Після цього вони повернулися тим самим шляхом до апарата.
Муні взяв курс на південний захід і ось через деякий час під ними з’явилося широке плесо водосховища, гребля і містечко.
– А хто такий цей Великий Маріс? – спитав Роман, коли вони сіли.
– Стародавні легенди стверджують, що півтори тисячі років тому, раптово з джунглів до одного селища вийшов юнак, який називав себе Маріс. Він заявив, що знає як вберегтися від жовтої хвороби. І він дійсно навчив нас боротися і виживати. Скоро за лічені роки всі племена та народи цілого континенту визнали Маріса своїм імператором. Наші вчені зараз розбирають старі записи того періоду. Виявилось, що знання які мав тоді Маріс значно перевершували знання нашого світу. Він говорив про ще не відкриті планети, описував їх, і через багато років, наші вчені їх знаходили. Маріс також описав дію атомної та термоядерної енергії, залишив записи про машини, які вільно літають в повітрі та до далеких планет.
– А дві тисячі років тому зникла цивілізація Лакори.
– Не лише Лакори. Жовта хвороба знищила десятки великих міст викресливши з історії величні цивілізації. Мій народ вже прийшов на спустошені жахливою інфекцією території. Мій народ також потерпав від неї. Ми вижили тільки тому, що жили розосереджено і це на деякий час допомагало нам. А потім прийшов Великий Маріс і навчив нас боротися з хворобою.
Покинувши базу Роман попрямував до будинка. Михайло знаходився у лікарні, а Толик порпався в двигуні джипа, який вривезли із селища солдати.
– Ну що там, можна починити? – спитав його Роман.
– Авто майже відремонтоване. За допомогою доктора Квалі я зміг виготовити нові запобіжники. Саме вони згоріли від електромагнітного імпульсу. Виявляється тут є реплікатори з допомогою яких можна виготовити будь-яку запчастину. Але хроноспіральний пристрій відновити неможливо.
– А з паливом як бути, у тебе здається не дизель, а бензиновий?
Толик вказав на велику напівпрозору діжку заповнену доверху прозорою рідиною:
– Тетраметилбутан. Тут немає бензину, але виявляється, що можна синтезувати паливо використавши суху деревину, торішнє листя і різну органіку. Доктор Квалі для нас це зробив.
Толик викликав з будинку Михайла, Мауріну, Лоу та Зоряну. Посадив їх в авто і повернув ключ. Двигун запрацював і вони покотили вулицями містечка. Десятки цікавих мешканців повиходили зі своїх помешкань подивитися на технічне чудо іншого світу.
– А акумулятор ти відновив? – спитав Михайло Толика.
– Ні, він згорів в ту ніч, але доктор Квалі замінив його плазмовою батареєю.
Наступного дня Толик сидів у кабінеті доктора Квалі.
– Ви не можете повернутися у свою реальність. Ось дивись і ти зрозумієш чому. Ви правильно зрозуміли, що Лінія Реальностей не лінійна, а згорнута у спіраль. Але ви вважаєте що Хроноспіраль є одинарною. Але насправді це не так.
Доктор Квалі підійшов ближче до об’ємного голографічного зображення, яке займало більшу частину кімнати.
– Ось, поглянь, бачиш як лінія реальностей згортається у спіраль. Ось зараз зменшу зображення і ми бачимо як нитка спіралі згортається у вторинну Спіраль, потім у третинну і так безмежну кількість разів. В результаті наша реальність контактує не з двома найближчими альтернативними реальностями, а з безліччю інших реальностей. Ця модель показує Хроноспіраль у тривимірному просторі, а насправді вона існує в чотиривимірному континуумі, можливо навіть п’ятивимірному, до того ж Хроноспіраль постійно вібрує, реальності постійно зміщуються одна відносно одної. Тому потрапити в якусь певну завчасно визначену реальність неможливо.
– Але ми з професором Присяжнюком зазирали в цю реальність кілька разів, – заперечив Толик.
– Малоймовірно що саме в цю, багато реальностей зовні на перший погляд схожі, до того ж що ви могли бачити? Лише марево, яке постійно коливалося, де що-небудь розгледіти було важко. А щоб потрапити з однієї реальності в іншу необхідний одночасний потужний енергетичний імпульс в різних реальностях в одній і тій же точці. Тоді на мить між двома реальностями утвориться перехід. Вашому світові ще дуже пощастило, що об’єкти були перенесені з вашого світу у наш а не навпаки, так можна занести у ваш світ жовту хворобу проти якої ви беззахисні.
– А я думав що жовту хворобу переносять тільки хворі люди.
– На жаль ні, у цієї інфекції дуже складний цикл. Спитаєте у доктора Мауріни, вона знає про жовту хворобу набагато більше ніж я.
– Я помітив, що гігантські кратери від падіння астероїдів розміщені не випадково, а лише в певних місцях, ніби хтось намагався полегшити пересування водними шляхами.
– У нас також є прихильники цієї гіпотези, а коли я побачив ваші карти то вже був впевнений що ці кратери результат діяльності стародавньої інопланетної цивілізації, яка відвідала нашу планету два мільйони років тому. Саме тоді майже одночасно виникли всі ці кратери, клімат на деякий час став холодним, а потім поступово потеплішав і став більш вологим. Великі пустелі на Землі зникли, їхні місця зайняли ліси, лісостепи.
– А куди поділася та сама інопланетна цивілізація?
– Не знаю, але у мене з’явилося припущення. Завтра підемо до доктора Мауріни, мені треба дещо уточнити.
Наступного дня Толик, доктор Квалі, Михайло, Роман були в кабінеті доктора Мауріни. Тут же перебували Лоу та Зоряна. Толик передав хлопцям свою розмову з доктором Квалі. Мауріна налаштувала зображення на моніторі. Це був фрагмент зображення під мікроскопом, в полі зору рухалися якісь зіркоподібні мікроорганізми.
– Я не можу їх упізнати, на заняттях з мікробіології ми не познайомились ні з чимось схожим, – сказав Михайло пильно вдивляючись в екран, – цей мікроорганізм викликає жовту хворобу?
– Ні, це бактерія-сапрофіт, вона у великій кількості зустрічається у воді, грунті, у повітрі, випадає з краплями дощу. В атмосфері вона переходить від сапрофітного живлення починаючи виробляти поживні речовини з допомогою сонячної енергії. ДНК бактерії дуже відрізняється від ДНК всіх живих істот планети Земля. У земних організмів існує п’ять основних нуклеїнових кислот, а в цієї бактерії їх сім. Вірус жовтої хвороби паразитує на ній, час від часу переходячи на людей.
– Вірус жовтої хвороби також має сім нуклеїнових кислот, – спитав Михайло?
– Вірно, цей вірус не здатен паразитувати на жодній живій істоті планети Земля, крім людини. Зірчаста бактерія постійно потрапляє в наш організм не спричиняючи жодних негативних наслідків. Періодично, серед бактерій розповсюджується вірус і тоді ж він потрапляє в організм людей спричинюючи чергові спалахи жовтої хвороби.
– Мауріно, коли ти вже підійдеш до головного? – спитав доктор Квалі.
– Я якраз саме й підходжу. Зірчаста бактерія з’явилася на нашій планеті два мільйони років тому, відразу після падіння гігантських астероїдів. До цього її не існувало. У всякому разі ми не виявили її слідів у зразках осадових порід старших за два мільйони років, а сліди бактерія залишає дуже чіткі та довговічні – кремнієві та вапнякові оболонки, за виключенням форм що живуть в атмосфері, у них оболонок немає. Можливо ми маємо справу зі стародавньої біологічною зброєю невідомої нам цивілізації. Переселенці або були вбиті вірусом, або вірус був застосований щоб не допустити колонізації планети.
– Дивно в такому разі, чому на цю хворобу хворіють люди, єдині з усіх живих істот планети, – сказав Михайло.
– Цілком ймовірно що прибульці хотіли позбутися саме людей, щоб самим зайняти планету, – втрутився доктор Квалі.
– Але в них щось пішло не так і вони зникли самі, – зауважив Роман.
– А якими були ці прибульці, які вони сліди лишили, – запитав Толик.
– А ось із цим дуже серйозні проблеми. Жодних слідів діяльності інопланетних істот крім гігантських кратерів, жодних залишків їх технологій та їх самих. Лише кратери, які стали гігантськими глибокими озерами на суходолі та морськими протоками.
