Герра-701
Блискавка вийшла з гіперпростору поблизу червоного карлика. Зоряна система мала дві планети. Перша планета була дуже близько до свого світила. Її діаметр практично дорівнював діаметру Марса. На ній не повинно було бути життя, вона була постійно повернута одним боком до сонця, мала дуже розріджену атмосферу. Зате інша була населеною типовою планетою морі. Це і була власне Герра-701. Досить далеко від зірки вони раптом помітили третю планету, яка за розмірами перевищувала дві інші. Вона помітно відрізнялася від усіх відомих людям світів. Кидалася в очі надто правильна сферична форма та надто світла поверхня.
– Це сфера синтетоїдів? – здогадався першим Влад.
– Вірно, Сфера. Величезний штучний об’єкт. Він може пересуватись Всесвітом використовуючи гіперпросторові двигуни та портали Міаса.
– Ми прямуємо до Сфери?
– Ні, ми спершу попрямуємо до першої планети, – відповіла Лана.
– Що ми там знайдемо?
– Побачите. Але приготуйте скафандри із системою посиленого захисту. Доведеться висадитися на планету.
Скафандри Блискавки були виготовлені за схемами переданими Міасом і були ідентичні скафандрам Зоряної Федерації. На Землі таких систем не існувало. Скафандр був подвійний. Спочатку на оголене тіло одягався первинний біосинтетичний костюм. Він щільно облягав тіло, так щоб не утворювалися пухирі повітря. І лише потім зверху одягався основний скафандр посиленого захисту. Скафандр був на диво легким, незважаючи на те, що зовні здавався важким і неповоротким, добре регулював температуру, вологість, і люди почували себе в ньому комфортно. Коли вісім чоловік з групи висадки одягли скафандри і перевірили всі системи життєзабезпечення, Лана рішуче попрямувала до телепорта. Скористалися сферичним телепортом. Мить і відразу зникла штучна гравітація Блискавки. Прозора сфера телепорта стояла під відкритим небом, серед величезного густого лісу. Тут переважали чорні та сірі кольори. Тімо з цікавістю дивився на найближче до нього дерево. Стовбур його був металевий, сірого кольору, а чорне листя всіх рослин було спрямоване пластинками на сонце. Прозора сфера телепорта розкрилася неначе квітка і Лана повела їх в тінь лісу.
– Це не живі істоти, це машини, але вони імітують живі істоти. Листя – це сонячні батареї. Корінням вони забирають з місцевих порід метали, кремній, карбон, бор та інші хімічні елементи, і будують з них свої тіла. Ось зверніть увагу, нагорі кулясті плоди.
Дійсно, нагорі, під листям ніби грона висіли скупчення кульок розміром з горіх. Лана продовжувала пояснювати.
– Це паливно-пластичні елементи. Псевдорослини витягують з грунту літій, розділяють його ізотопи. Вода на цій планеті складається переважно з важкої води. Дейтерід літію накопичується в цих плодах. Синтетоїди використовують їх як паливо і джерело пластичних речовин. Імітація процесу живлення живих істот. Це геніальне творіння Міаса – самовідновлювальна система.
– Я ось бачу набагато менші металеві псевдорослини і на них невеличкі плоди, для чого вони? – спитав Тімо.
– Вони служать паливом для макророботів, які збирають паливні елементи для синтетоїдів та складують їх. Зараз ви їх побачите.
Лана розсунула чорне «листя» і вони побачили, що повз них рухається істота, що нагадувала краба.
– Один із роботів-регенератів, – пояснила Лана, – він збирає достиглі паливні елементи і відносить їх на склад, є роботи інших моделей, які мають інше призначення.
– Їх виготовляють на Сфері?
– Ні, це самодостатня система, роботи і псевдорослини можуть самі відтворювати собі подібних. До речі ми також можемо перенести цю псевдоекосистему на будь-яку іншу планету, наприклад на першу планету системи Альфа Центавра Б, Меркурій.
Вони йшли далі між псевдорослинністю цього несправжнього лісу. Скафандри захищали їх від палючого місцевого сонця, до того ж цей псевдоліс створював затінок і їм було досить комфортно. Сила тяжіння цієї планети становила лише половину земної, хоча очевидно планета мала дуже щільне ядро, і їхня подорож не особливо втомлювала навіть Нессу. Часом між деревами пробігали металеві павуки, роботи схожі на багатоніжок. Вони не звертали на них жодної уваги. Тімо побачив, як один з павуків спускається вниз по металевому стовбуру і ніби обріс гроном кульок розміром з ягоду винограду. Лана спритним рухом схопила одну з кульок і передала її Тімо. Зблизька кулька нагадувала закритий бутон квітки з металевими пелюстками.
– Псевдонасіння, – пояснила Лана, – якщо його перевезти на іншу планету і покласти на поверхню вона проросте, укоріниться і дасть початок новій псевдорослині. Синтетоїди мандруючи Всесвітом розносять їх ось по таких планетах.
Раптом серед лісу виникла галявина, на якій височіла сфера сніжно-білого кольору наполовину занурена в грунт. Вздовж периметра сфери зяяв цілий ряд отворів, крізь які ніби мурахи снували туди-сюди металеві роботи різних моделей. Одні виходили з металевих джунглів і зникали в отворах, інші навпаки – виходили з них і розчинялися в псевдоджунглях.
– Ніби якийсь мурашник, – сказав Тімо.
– Склад і телепорт. Тут збирають паливні елементи, псевдонасіння, потім прилітає транспортний корабель синтетоїдів і врожай піднімають на борт і везуть до Сфери. Таких тут ціла мережа по всій планеті.
Зрозумівши, що тут все одноманітне і нічого нового вони не побачать, а проникнути у сферу вони не могли, оскільки отвори для них були занадто малі, команда попрямувала назад до телепорта. Телепорт вони знайшли не відразу, навіть за допомогою навігатора Лани через перешкоди які генерував металевий ліс.
– Для телепорта не буде перешкод? – спитав Влад.
– Перешкоди будуть, але вони нам не завадять повернутися на Блискавку, – відповіла Лана.
Ще через кілька хвилин вони вже були на борту Блискавки. Тімо дуже хотілося нарешті скинути щільний скафандр і ось нарешті його тіло відчуло повну свободу.
Тим часом зореліт набираючи швидкість взяв курс до Сфери синтетоїдів. До неї вони дістануться не використовуючи сингулярний двигун. Всі розуміли, що Лана показала їм цю планету не випадково, а щоб вони більше дізналися про синтетоїдів.
– Ми не звернули уваги на цілий ряд найближчих до своїх світил планет в зоряних системах, які ми відвідали, чи на них існують такі ліси? – поцікавився Влад Марчук.
– Звичайно існують, практично на всіх, – озвалася Лана.
І ось нарешті Блискавка вийшла на орбіту навколо Сфери. Вона була величезною, її діаметр майже втричі був більший за діаметр Землі. Поверхня її була ідеально рівною та білою ніби молоко. Здавалося, ніби внизу хлюпоче цілий океан молока, але це була лише ілюзія. Від Сфери та до неї снували невеликі кораблі. Крім Блискавки на орбіті висіли ще кілька зорельотів.
– Це одна з найстаріших Сфер, – сказала Лана. – З часом сфери ростуть збільшуючись у розмірах, але це ще далеко не найбільша Сфера. Найдавніші Сфери можуть вдвічі або навіть втричі більшими за цю. Поповнивши запаси паливних елементів Сфера візьме курс до Землі. Її мешканці будуть займатися відновленням екосистеми Землі, а згодом займуться створення екосистем Місяця, Марса, Венери. Саме тому Міас і хоче вам її показати.
– Вони будуть нарощувати маси Венери та Марса? – спитав Макс Циммерман.
– Ні, це завдання мімікритів. Два Тори вже прямують в нашу Галактику і скоро прибудуть до Сонячної системи. Третій Тор вже прибув до Проксіми Центавра. Там Міас планує тераформувати планету для морі.
– Я бачив що у відвіданих нами зоряних системах малі планети та невеликі супутники повністю покриті океаном, а люди живуть на плаваючих платформах зі штучною гравітацією, – долучився до розмови Тімо.
– Ось таким стане у майбутньому ваш Місяць, а також пояс астероїдів, супутники планет-гігантів.
В цей час поряд з ними пролетів невеликий плоский корабель, звичайний малий вантажний планетоліт Зоряної Федерації, які сотнями літали в кожній відвіданій ними зоряній системі. Планетоліт попрямував до Сфери. Вони бачили, як на Сфері відкрився шестикутний отвір і планетоліт зник всередині Сфери.
– Всередині Сфери є атмосфера ідентична атмосфері планет Зоряної Федерації. Самі мімікрити не потребують повітря, але атмосфера потрібна для численних гостей Сфери, тому скафандри нам не потрібні. Тисячі біонітів постіно перебувають на борту – продовжувала пояснювати Лана.
– На Сферу висадяться четверо, я, Макс Циммерман, Тімо Рінне і Лана, – оголосив Влад Марчук.
Через годину вони вже були готові до висадки і попрямували до телепорта. Промайнув промінь світла і через мить вони були вже в іншому приміщенні усередині Сфери. Лана впевнено повела їх до виходу, без всяких сумнівів, вона вже не вперше відвідувала сфери синтетоїдів. Несподівано, вийшовши з приміщення, вони опинилися під блакитним небом на якому сяяло золотисте сонце, навколо були шестикутні гарненькі будиночки і звичайна земна зелень.
– Не все не справжнє, це імітація. Ми знаходимось в тій частині Сфери, яка імітує планети аторі. Тут живуть синтетоїди, які в попередньому житті були аторі. Є також сектори для колишніх морі, мейзі, кріонів, лорні та трінів. Хоча синтетоїди вже не прив’язані до екосистем, але все-таки вони бажають щоб навколо них була знайома обстановка планет їх предків, та й гості-біоніти з різних видів почуваються більш затишно в знайомих їм умовах, – поінформувала їх Лана.
– Але чому ми не можемо візуально відрізнити імітацію від справжньої? – спитав Тімо.
– Тут використовуються голографічні технології в комбінації з нанотехнологіями, різноманітними енергетичними полями та синтезованими частинками. Все зроблено щоб максимально точно імітувати реальне середовище.
Навколо них поспішали в своїх справах мешканці Сфери. Лана впевнено вела їх вздовж охайної вулички. Вулиця виходила до морського узбережжя, голограму неможливо було відрізнити від краєвиду справжнього морського берега. Вони затрималися на набережній, милуючись краєвидом. Раптом до них підійшли Сурі і Малія, які телепортувалися вслід за ними. Не встигли вони здивуватися, як на руці Лани засвітився голографічний монітор зв’язку.
– Нас вже чекають, – оголосила Лана.
Лана рішуче попрямувала до невеличкого будиночка. Ледь вони підійшли до дверей, як вони розсунулися в різні боки і вони всі шестеро увійшли до яскраво освітленої кімнати. Там їх вже чекала гарненька жінка аторі-телепат.
– Ліна, – раптом здивовано вигукнула Сурі, – мати імператора Іріс, я бачила твої портрети в палаці імператора в Офірії.
Ліна з лагідною посмішкою обійняла Сурі.
– Як давно я не зустрічала фреян, більше двох століть. Мене дійсно звати Ліна, і у мене є донька на ім’я Іріс. Я не знала, що вона стала імператором Фреї. Незабаром я нарешті знову побачу її а заодно мою рідну планету. А ця чорненька дівчина також мабуть фреянка? – перевівши погляд на Малію сказала Ліна.
– Так, її звати Малія, цей хлопець мій чоловік Влад, а це Тімо і Лана – представила їх Сурі.
– Синтетоїди втрачають здатність читати думки, – пояснила Лана.
– Наша Сфера прямує в безполітну зону в напрямку Землі. Міас повідомив мене про прибуття Блискавки і доручив вас зустріти. Як тільки ми поповнимо запаси паливних елементів для синтетоїдів та псевдонасіння ми продовжимо наш політ. Блискавку буде пришвартовано до Сфери і ми разом прибудемо до Землі. Там ми будемо через два місяці.
– Так швидко? – здивувався Тімо.
– Вірно. Ми скористаємося порталом в нейтронних зірках. Це дозволить скоротити нам шлях. Сфера також здатна мандрувати між галактиками.
