Холодний, пронизливий вітер зриває з дерев останні листки, вириває парасолі з рук перехожих і завиває щось сумне в коминах і шахтах вентиляції багатоповерхівок. Дрібні каплі дощу, потрапляючи на обличчя, обпікають холодом, і ще більше псують настрій високому, вродливому чоловікові в шкіряній куртці і модних подертих джинсах. Не зважаючи на впевненість більшості, що чоловіки не вміють робити дві справи одночасно, він встигає звабливо посміхатися жіноцтву, яке з захопленням розглядає його доведене до досконалості в модних спортклубах тіло і яскраві блакитні очі, і брудно лаятись подумки.
Скоріше, скоріше добігти до дверей, де завжди смачна кава, а зараз і келих коньяку не завадить. В кафе тепло, затишно і тихо грає музика. Що це? Знову джаз? Ненавиджу! Скільки раз просив включати щось краще, навіть диск Стаса Михайлова подарував, а віз і нині там. Добре хоч не голосно, а то колись точно розіб'ю їх шарманку.
А ось і вона. Скільки дивлюсь не розумію, що я в ній знайшов. Каштанове хвилясте волосся ледь прикриває лопатки, великі карі очі, високі вилиці і повні рожеві губи. Ніби все непогано, але до дівчаток в модних журналах їй далеко. Ще й за фігурою не слідкує, зараз ніби не дуже товста, але з часом точно обросте жиром й вкриється целюлітом. От дівчатка з мого спортклубу знають, що за собою треба пильнувати, а їй все ніколи. І прощаю їй цю лінь. Все таки я надто добрий до неї. А вона знову натягнула цей жахливий светр кольору "пожухлого листя". Як можна давати кольорам такі жахливі назви, ще й шити одяг такого кольору. Краще б одягнула ту рожеву кофтину. В ній хоч цицьки добре видно. А чого той офіціант так на неї дивиться? А вона йому ще й посміхається, от шльондра! Треба вмішатись, поки не почала номер телефону диктувати.
- Привіт, Маринко! Що? Просила так не називати? Це твоє ім'я і ти повинна його любити! Крім того ти мене теж не дуже слухаєш. Скільки раз просив не одягати цей жахливий светр?!
- Але...
- Ніяких "але ". Ти просто не вмієш гарно одягатися. І пояснював вже - треба одягати коротеньку спідничку, блузку з гарним декольте...
- Гарно, то коли всю пазуху видно?
- Чим більше видно, тим краще! І не перебивай коли розумніші говорять! Запам'ятовуй - спідничка, блузка, декольте, панчохи і чоботи вище колін на високих підборах. Зрозуміла?
- Але ж холодно...
- Холодно? То й що? Краса вимагає жертв, чула? Ти замовила мені каву?
- Ти запізнився.
- То й що? Подумаєш, трохи запізнився, то що, вже лишати людину без кави?
- Ти запізнився на дві години.
- І що? Але ж прийшов! І коньяку замов, стільки нервів йде на тебе. Що? Просила офіціанта принести каву, як тільки прийду? То де той твій офіціант? Я вже годину тут сиджу! О ,ви вже тут? Не помітив. Та ставте вже те горня! Знову той офіціант витріщався на тебе. Замовила тільки каву, а я ще коньяку хотів! Скільки раз просити - не замовляй за мене! Ти про себе не здатна подбати, не те що про когось! Чому ти плачеш?
- Бо в мене сезон дощів.
- Що ти мелеш? Сезон дощів буває в тропіках. А в людей, особливо декотрих, тільки примхи і дурнуваті фантазії в голові! Я завжди знав, що ти дурна, але не думав, що на стільки!
- Ні, любий, дощі бувають у всіх широтах, хоч в декотрих місцях їх дуже мало. Лишень в тропіках сезон дощів залежить від пори року, а в людей багато в чому від оточення. От зараз я зміню частину свого оточення і в моєму житті почнеться сезон спокою. Це як зима в природі - час відпочинку і відновлення. Проте, думаю в мене він триватиме довше, бо від тебе треба добряче відпочити. А потім обов'язково буде сезон пробудження і нового кохання. А далі? Далі буде видно.
- Ти подивись яка розумна! Сама до мене прибіжиш! Чи може думаєш, що є мужик з яким в тебе буде сезон посухи? Ти ж ревеш від найменшої дурниці!
- Чому ти такий переконаний, що сльози то зло? Вчені вже давно довели, що сльози можуть очищувати душу, як дощ змиває бруд і робить кольори такими яскравими й насиченими. А ще вони, як лінзи в окулярах, допомагають роздивитись хто перед тобою. Або що... Дощ необхідний всьому живому, а сльози бувають не тільки сумні - є і сльози радості. Прощавай, любий! Сподіваюсь колись ти навчишся плакати, бо в твоїй душі надто багато бруду. А від посухи все хороше зів'яло.
Пішла... Як вона посміла так говорити зі мною? А офіціант вже тут як тут, пальто їй допомагає одягнути і таки просить номер телефону. А вона диктує! От шльондра! Та нехай іде собі, знайду кращу! Он за сусіднім столиком дві симпатичні дівчини сидять. І цицьки трохи видно, і не скаржаться на холод.
- Привіт, дівчата! Може познайомимося?
- З "козлами " не знайомимось!
Пересіли. От хвойди, повиставляли цицьки і шукають багатих бахурів. Дідько! І кава вже охолола. Чому в моєму житті все не так, як хочеться? Сезон невдач...
