В нас є звичаї свої, неписані закони,
по них пізнає українця вся земля…
Щорічна поїздка Олени до Львова – це завжди відкриття та багато світлин, які протягом року нагадують про побачене, повертають до щасливих хвилин життя.
З чергової мандрівки до міста Лева в червні 2018 року жінка привезла особливу світлину – про виставку Олесі Казнох «Орна земля» в галереї сучасного мистецтва «Зелена канапа». На фотокартці автопортрет молодої мисткині, який дивовижно схожий на оригінал. Він створений з понад десяти орнаментів стародавньої української вишивки. Портрет є кульмінацією виставки та нібито підбиває підсумок під тим, що ви побачили раніше: українські природні мотиви на картинах олійними фарбами у поєднанні зі стародавніми вишивками та мережками. Мережка – це одна з найдавніших, найцікавіших технік виконання вишивки. Ажурна й витончена вона виглядає дуже вишукано і нагадує мереживо.
На виставці художниці були представлені 20 полотен, на яких зображена українська земля. Незвичайність та креативність кожної картини у гармонійності того, що створено за допомогою пензеля маслом та доповнено за допомогою ниток. Ось, наприклад, зелене й чорне орне поле, а на обрії – білі від квітів дерева з унікальної білої вишивки. На сусідньому полотні жовтий лан зі стежками, що утворені національним українським вишитим орнаментом. Дуже вдало поєднається зображення поверхні води та живописного берега з клаптиком стародавньої вишивки з ромбами. Саме ромбічні знаки – це символ родючої Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоб буяло життя наше.
Вишивання – самобутній скарб українського народу. З глибини минувшини дійшли в орнаментах українських вишивок символи землі та сонця, що в поєднанні з водою складають життєдайну трійцю. Священний орнамент – запорука добра й життя. Важливо зазначити, що візерунки змінюються в українській вишивці, залежно від місцевості та кожен має своє значення, наче татуювання у народів Далекого Сходу. Справжня українська вишивка, немов жива: заспокоює, підіймає настрій, спонукає зробити, щось схоже на те, що очі побачили.
Намальовані на полотнах Олесі Казнох скеля, поле, річка поруч з елементом відреставрованого українського орнаменту поєднуються у єдине ціле. Глядач мимоволі дивується: «Як же я не помічав це раніше!» Музика у залі гармонійно доповнює те, що бачиш на картинах.
Свій автопортрет Олеся Казнох створювала довгих три місяці, починаючи з 25 грудня – Різдва Хрестового. Окремі елементи вишивок підбиралися клаптик за клаптиком, за кольорами, створюючи витвір мистецтва. Олена сфотографувалася у вишиванці, сидячі на зеленій канапі поруч з автопортретом майстрині, твори якої викликали у неї багато приємних почуттів. Це була гордість за талановиту молодь, яка зберігає та доповнює українські види мистецтв, а також віра в рідну країну, яка несе свою самобутню культуру по всьому світу.
