Паноптес не моргає.
Сто.
Не більше. Не менше.
Траум заходить.
Що ми бачимо?
Червоні прапори оголюють її.
Траум заходить. Що ми бачимо?
Дерев'яну тацю.
Траум заходить. Що ми бачимо?
Траум лягає.
Траум, навіщо ти вкрала золота Гретхен?
Сповзаємось до неї. Безпомічні діти. Хробаками снуємо по животі. П'ємо її молоко. Траум, чому ти при надії? Ми ж тут, поруч. Ми ж квіти. Ми ж не хробаки. Ми ж не снуємо. Ми ж...
Траум заходить.
Їмо. Роздераємо. Плямкаємо.
Вона спаплюжена, більше не потрібна. Хіба? Зажди. Розтягуємо її до вавилонських веж.
Паноптес моргнув. Цього достатньо для зрад.
Such a beautiful lie.
P.S. Траум заходить.
