Суламая-11
Покинувши Мею-78 Блискавка взяла курс до першого на своєму шляху кріонського світу під назвою Суламая-11. Це була та сама планета, на яку їх запрошувала кріонка Сурі. Навколо зірки оберталося ще п’ять дуже схожих одна на одну планет. Як і на інших планетах Зоряної Федерації світи розташовані ближче до світила були притінені хмарою наноботів, а дальні світи отримували додаткове освітлення і тепло з допомогою нанодзеркал. Вперше Блискавка вийшла на орбіту такої великої населеної планети. Суламая-11 разом зі своєю найближчою сусідкою планетою Рімма-92 розташовувались в самій середині так званої зони життя.
– Назву Суламая тут носить лише одна планета системи, решта називаються по-різному – здивувався Арне.
– Назва планети походить від назви світу з якого прибули перші переселенці. Якщо планета, з якої вони переселилися носила назву Суламая, то новий світ також буде називатися Суламая, змінюється лише числовий індекс світу, це правило введене Міасом, – пояснила Лана.
– Під час колонізації, переселення відбувається з однієї планети чи з різних – спитав Влад?
– Звичайно з різних, приймати більше одного зорельота з однієї планети заборонено правилами Міаса.
– Тобто, Міас намагається максимально розсіювати і змішувати по Всесвіту розумних істот одного виду?
– Вірно, Міас робить все, щоб досягнути максимального генетичного різноманіття.
– Отже, більше трьохсот тисяч переселенців із Землі в один новий світ не будуть переселені?
– Звісно, на кожну нову освоювану планету з аторіанською біосферою прилетить сотня кораблів з переселенцями, і лише один з них буде із Землі.
– Тридцять мільйонів переселенців, якщо на кожному кораблі буде по триста тисяч пасажирів – підрахував Влад.
– Ти зрозумів правильно. Всі суперкораблі розраховані на триста тисяч пасажирів і на кожен аторійський світ їх прилетить рівно сотня. Подальше переселення буде вже не централізованим. Максимальна кількість населення аторійських планет яку дозволяє Міас – мільярд чоловік. Якщо чисельність населення перевищить це число, то Міас організовує переселення надмірного населення в інші світи.
– Що ж, дуже розумне рішення. Це дозволяє уникнути перенаселення світу, зберегти ресурси та біосферу планети, – додав Тімо.
Всі зачаровано дивилися на вкриту маревом хмар величезну сферу планети. І було на що подивитися. Тімо чітко бачив, що Суламая-11 значно більша за розмірами ніж Земля. Нічну частину безперервно освітлювали спалахи блискавок, які були значно потужніші ніж на Землі і поступалися лише блискавкам газових гігантів. Крім блискавок, вогнів кріонських міст, планета освітлювалась синім та фіолетовим сяйвом. Лана сказала, що так світяться ліси планети і навіть океан освітлюють безліч дрібних живих істот.
– Гравітація на 60% перевищує земну – задумливо промовив Макс Циммерман, який також пильно вдивлявся у поверхню великої кулі.
– А яка чисельність населення на Суламая-11? – спитав Тімо.
– Один мільярд шістсот мільйонів чоловік. Тобто заселеність її якраз на максимально дозволеній межі для кріонських світів, – відповіла Лана.
– Мене турбують надмірна радіація і гравітація планети, як ми її перенесемо? – поділився своїми сумнівами Макс Циммерман.
– В нічний час рівень радіації падає майже до нуля, і ми зможемо виходити на поверхню, вдень господарі нас триматимуть у приміщеннях які знаходяться нижче рівня поверхні. До гравітації ми адаптуємося завдяки нашим нанороботам, але втома наставатиме набагато швидше ніж ми звикли – відреагувала Лана.
– Телепортуємося відразу на нічний бік планети, – вирішив Влад Марчук.
Для телепортації вони обрали окраїну середнього за розміром міста, тут же поряд сходилися берег моря, річка що впадає в нього і велетенські джунглі планети. Лана сказала, що Міас блокує телепортацію на поверхню кріонських планет вдень всіх розумних істот крім кріонів і трінів. На денний бік планети можна телепортуватися лише на приймачі нижче рівня поверхні.
Кілька секунд і вони опинилися під нічним зоряним небом. Обидва супутники Суламаї-11 знаходились по інший бік планети і не освітлювали своїм сяйвом поверхню. Але жодної темряви у цьому світі не існувало. Світилися вогні міста, світився біолюмінісцентним сяйвом переважно фіолетового кольору ліс планети. Але крім фіолетового зустрічалися живі істоти які світилися рожевим, оранжевий, червоним, зеленкуватим та синім світлом. Синім світлом були освітлені води моря, і частково річки. Всі вісім чоловік відразу ж відчули силу гравітації Суламаї-11.
– Тут світяться не лише рослини – аналоги відомих вам дерев, трав та кущів, а також безліч тварин, грибів. До речі, гриби тут досить високі і мають чудернацькі форми, також є чимало нерухомих та малорухомих тварин. Ось це скупчення химерних організмів і складає ліси Суламаї-11. Ви ще не зможете візуально відрізнити рослину від нерухомої тварини чи гриба. Є також таксони живих організмів, аналогів яких на Землі чи Фреї не існує. – пояснювала Лана.
Побачивши вимощену кам’яною плиткою доріжку, яка вела через невеликий лісок до моря Лана повела нею мандрівників. Йти було значно важче через значно більшу гравітацію планети, ніби кожен з них ніс на собі значний додатковий вантаж. Ліс був значно нижчий від знайомих їм лісів Землі, Теї та Фреї, а стовбури рослин були значно товстішими. Ось вони ступили в зарості чудернацьких грибів трьохметрової висоти, які світилися зеленкуватим біолюмінісцентним світлом. Їх шляпки цілком закривали зорі. В лісі було видно як удень, або швидше як у центрі великого нічного міста яскраво освітленого ліхтарями та вогнями реклам. Лана показала групу чудернацьких триметрових створінь, які нагадували тюльпани із закритими бутонами, тільки без листків.
– Це тварини. Ведуть осілий спосіб життя. Шляпки розкриваються лише вдень, вночі вони сплять. Місцеві рослини використовують як джерело енергії світло зірки вдень, а тварини і гриби можуть синтезувати поживні речовини з допомогою ультрафіолетового та гамма-випромінювання – продовжувала розповідати Лана.
– Щось не видно людей, – втрутився у розмову доктор Суарес.
– А це тому, що зараз ніч і майже всі люди сплять – відповів Макс Циммерман.
– Дійсно, тільки тут так світло як і удень.
– На Землі в деяких регіонах влітку існують так звані білі ночі, коли вечірні сутінки та світанок зливаються.
– На Теї також є білі ночі завдяки двом сонцям.
Доріжка вивела їх до моря. Вода світилася синюватим світлом. Лана пояснила, що це світло випромінюють безліч дрібних живих істот, які населяють товщу води. Вночі вони підіймаються до поверхні. Берег моря був також безлюдний, але скоро мандрівники помітили двох місцевих жителів, хлопця і дівчину кріонів. Безсумнівно, що у них тут було побачення. Вони взявшись за руки прогулювалися вздовж берега. Помітивши їх, обоє відразу ж підійшли. Тімо з полегшенням побачив, що обоє не були телепатами. Все-таки від того факту, що хтось сторонній читає їхні думки він почувався незатишно. Привітавшись дівчина заговорила першою.
– Гості з інших світів рідко бувають на цьому узбережжі.
Дівчину звали Сума, хлопця Оміс. Вони відразу ж впізнали в них аторі, побачивши Сурі і Кена здивувалися, до цього дня вони не знали що можуть існувати телепати серед аторі. Сурі з цікавістю розпитувала їх про місто та планету. Блукали вони з ними по узбережжю майже до світанку. Телепорт Влад вирішив викликати прямо сюди до води, оскільки через надмірну гравітацію Суламаї-11 всі страшенно втомилися, навіть Сурі, Малія, Кен та здавалось невтомний Клео.
Опинившись на борту Блискавки, Влад Марчук поглянув на годинника. Вони блукали по узбережжю цілих шість годин і оголосив:
– Не знаю як ви, але я прийму душ і піду спати. Ця планета просто виснажує.
– Вірно, таке відчувають багато гостей кріонських світів, всі скаржаться на втому, тому в готелях для гостей завжди є регулятори рівня гравітації – відповіла йому Лана.
– Продовжимо дослідження Суламаї-11 завтра. Скоротимо час перебування на поверхні до трьох годин, більше не будемо витрачати часу на теревені із закоханими – вирішив Влад.
Наступної ночі вони телепортувалися на те ж саме місце на поверхні. Цього разу вони вирішили заглибитися до лісу. Обережно ступили під густий, яскраво освітлений дах із гілля дерев, шляпок грибів. В лісі дійсно було видно мов удень, але продиратися крізь чудернацькі хащі було нелегко. Скоро вони помітили, що рослини світяться фіолетовим світлом, грибоподібні істоти світяться рожевим, оранжевим та зеленуватим сяйвом. На їхньому шляху виявилась галявина з безліччю високих тюльпаноподібних істот, які світилися синюватим світлом.
– Тихше, вони сплять, не розбудіть їх. Ці істоти здатні повільно пересуватися на одній нозі – сказала Лана.
Тімо поглянув на найближчу істоту. Її бутон був закритий, ніжка біля самої землі потовщувалася, в різні боки від кожної ніжки відходили по шість довгих товстих «пальців».
– З їх допомогою ці істоти повільно пересуваються по грунту. Вдень їхні бутони розкриваються, стають схожими на парасольки і завжди спрямовані на сонце, – продовжувала пояснювати Лана.
Тімо побачив поряд з дорослою особиною невелике створіння не більше ніж півметра у висоту.
– Ось здається дитинча, ми можемо його роздивитись? Доправимо на корабель?
– Я б не радила цього робити, варто нам його зачепити, як воно розбудить всю колонію. Їхній вереск не дуже приємний для наших вух. Та й Міас не дозволить нам телепортувати цю істоту – на телепортах є біофільтри. Це зроблено, щоб ми випадково не транспортували на борт якийсь небезпечний організм. Краще давайте покинемо галявину.
І Лана стала першою віддалятися від колонії. Ліс Суламаї-11 почав їм подобатись. Перш за все різноманіттям видів живих істот, і всі світилися різними кольорами та з різною інтенсивністю. Опале листя також світилося ледь-помітним зеленкуватим світлом. Безліч дрібних істот повзали випромінюючи синювате або зеленувате холодне світло.
