Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2571
Творів: 46713
Рецензій: 91090

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Конкурс

Конкурс. Твір 8. Чоловікові дурнички. Автор Оксана Кришталева

© Вікторія Штепура, 07-09-2019
Був собі на світі веселий і бадьорий чоловік, за яким ходили, бігали, стрибали і котилися дурнички. Іноді він їх збирав, підкидав і ловив… А бувало, що й котилися вони у світ і завдавали клопоту іншим. А чоловікові – байка. Тих дурничок, малих і великих, наплодилося вже як бліх на псові, а чоловік не спинявся… і щедро дарував їх, куди б не йшов.
Без дурничок його вже не впізнавали.
- А де той веселий рій довкола тебе? – питали знайомі та дивувалися.
- Замкнув їй удома. Телевізор дивляться, – бадьоро віджартовувався чоловік і усміхався при тому, бо не мав чим журитися.
Його давніші дурнички уже повиростали і жили своїм цікавим життям. Новішими дурничками опікувалися інші. А чоловік знай собі ходив світом і множив найновіші – ще гарніші. А замість серця мав флейту-пікколо, бо велика йому в грудях не вміщалася… Грав на тій флейті, коли дощило. І вночі грав. Дурнички зачаровано слухали ці засинали.
Щоразу в чоловіка був інший дім, бо свого зроду не мав і не хотів надбати. В одному домі пахло пиріжками і його випраними сорочками, в іншому – квітами і свіжим деревом, а ще в одному, де він затримався найдовше, – грибами і деревним попелом.
У кожній хаті чоловік щось забував – то лахи, то станок для гоління… сподівався, що повернеться і заживе, як усі: перестане робити дурнички… Та де там!
Його гнало у спину життя, а дурничкам це страшенно подобалося. Це вони, ворохобники, штовхали його бозна-куди та ще й приспівували. Чоловік думав, що із дурничками так буде завжди. Що гратиме у грудях його флейта-пікколо, що дурнички веселитимуть його у мандрах…
Але дурнички розбіглися, а хати, де він жив довго чи не дуже, позамикалися на великі засуви. В одній хаті чоловікові оддали випрані сорочки, в іншій – торбинки іх пиріжками, а ще в одній – нічого не дали.  «Не заслужив!» – сказали. Та чоловік не журився, хоч ходив тепер повільніше і ночами більше мерзнув.
Однієї погідної ночі чоловік прокинувся від чужого дотику. Щось маленьке і тепле тицькалося йому в пазуху, – либонь, хотіло зігрітися. Чоловік заховав те щось та так і проспав з ним до ранку.
Коли вже розвиднілося, те щось позіхнуло з його теплої пазухи, глипнуло на чоловіка сонними очицями і чи то муркнуло, чи прохарчало щось…
- О, а ти що таке? – здивувався чолові.
- А я – дурничка. Тільки не твоя… і тепер буду жити у тебе за пазухою…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81211304664612 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …