Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46729
Рецензій: 91114

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Конкурс

Конкурс. Твір 5. Пляцки з рожею. Автор Оксана Кришталева

© Вікторія Штепура, 07-09-2019
Вчора мама відкрила півлітрову банку із цікавим варенням. Щоправда, у неї в селі, звідки вона родом, цю солодку суміш називають не інакше як мармуляда або конфітура. По кухні розповзся приємний трояндовий аромат. Принюхалась – мармуляда з рожі.
Втім, для нас це зовсім не екзотика. Пам’ятаю, малою, коли мене відвозили у село до бабусі, я збирала багрянисті рожеві квіти з кущів усеньке літо. У баби Маринки було рясно тих кущів, і цвіли на них пуп’янки так, наче їм хтось за це дякував.
А таки дякував. Баба Маринка уміла з ними говорити, завжди дбайливо визбирувала розквітлі пелюстки, а потім сиділа на призьбі та й витрушувала з них золотистих жучків. Серцевинки з рожі вкидала у маленьку мисочку, щоб до чаю вкинути, а запашні рожеві пелюстки – у широку поливану миску, на конфітуру. На це дійство злітались метелики і бджоли – їх манив п’янкий аромат рожевих пелюсток. А що вже було танців довкола макітри, коли баба Маринка досипала цукру і перетирала макогоном соковиті пелюстки! Ще й лимонної кислоти додавала – щоб колір гарний вдався. Слоїчки із рожевим варенням стояли у комірчині, завжди під рукою. Баба дуже любила пекти пляцки.
Та якось так сталось, що до бабусиної хати привезли стареньку й немічну матусю – мамину бабу, а мою прабабусю. Вона ледве клигала і вимагала до себе уваги. Це й не дивно, адже на той час їй уже минуло 80. Часу на десерти у баби Маринки не залишалось: то корову випасти, то курей нагодувати, в хаті „обхолінє зробити”. І все – швиденько, а того дня ніби хтось втяв... Отак і крутилась поміж усім цим.
А одного вечора забагла прабабця пляцків з рожею. Було це напередодні якогось свята, і баба Маринка подумала собі: „А чом би й ні? Скільки того життя?” – і взялась місити тісто. Через півгодинки рожевий дух наповнив по вінця маленьку сільську хатинку. На втомленому обличчі прабабусі з’явився легкий серпанок усмішки.
Пляцки з рожею смакували, як ніколи! І тоді прабабуся зізналась: „Знаєш, Мариню! Я би вмерти не змогла, якби ще тих твоїх пляцків з рожею не покушала! Так мені хтілося того пляцка, що йой!”
Відтоді пляцки з рожею баба Маринка готувала щотижня, а її мама, а моя прабаба прожила ще 12 років. А я, коли відкриваю мармуляду з рожею, завжди згадую бабу Маринку і її маленьку сільську хату.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Уляна Янко, 07-09-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.71411681175232 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …