Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46729
Рецензій: 91114

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Конкурс

Конкурс. Твір 3. Ой, а де ж наш Муцик? Автор Оксана Кришталева

© Вікторія Штепура, 07-09-2019
Ця історія сталася не так уже й давно. І дівчинка, про яку я хочу вам розповісти, ще не встигла вирости великою. Та й не тільки дівчинка, а й маленький Муцик – її гарненький плямистий котик, якого вона тоді везла зі собою.
Того дня було тепло. У великому жовтому автобусі назбиралося чимало пасажирів. Усі вони їхали на залізничний вокзал, наладувавши великі й малі сумки всіляким добром.
На одній зупинці до салону зайшла дівчинка з мамою. Речей у них було небагато – наплічник у мами і відкрита торбинка у дівчинки. Чемний дядечко вступив місце новим пасажирками на кріслах біля вікна.
Автобус весело похитувався на поворотах. Нові пасажири, зайшовши, передавали гроші за проїзд. До вокзалу залишалось лише дві зупинки. Аж раптом дівчинка зазирнула у свою торбинку і…
- Ой, а де ж наш Муцик?
От тобі й маєш!!! Ніхто й не помітив, як із маленької відкритої торбинки втік її котик. Щоправда, матуся дівчинки одразу ж зібралася із думками і попросила усіх пасажирів бути обережними і уважно подивитися під крісла і під ноги. Звісно ж, для чого – аби ненароком не наступити на маленького мандрівника.
Ото пасажири мали атракцію! Всі, як на замовлення, зарухалися і понагиналися під лавки. Щоправда, ніякого кошеняти не зауважили. Дівчинка уже скривилась, хотіла заплакати, але мама її заспокоїла.
- Подивіться уважніше! Він же не міг далеко втекти! – благала матуся, але при тім трималася спокійно і впевнено.
Із задніх крісел таки витягли малого бешкетника. Якась старша пані взяла Муцика на долоню, тож мандрівник тільки безпорадно розчепірив лапки, та й не знав, з якого дива його так піднесло вгору. Адже йому так добре було сидіти у темному куточку біля чиєїсь великої сумки!
Муцика ніжно передавали із рук в руки, як ото передають гроші за проїзд. Дівчинка зраділа, вхопила свого нечемного котика обома ручками і міцно притиснула до грудей. А хтось із пасажирів порадив наступного разу перевозити котика у спеціальному кошику.
На обличчях пасажирів були такі сонячні усмішки, що й Муцик, здається, усміхнувся. Всі щасливо доїхали на залізничний вокзал.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81067705154419 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …